Професійне становлення психолога: діалогічне спілкування. Реферат
Соціальний зміст спілкування проявляється в тому, що воно виступає засобом передачі форм культури поводження і суспільного досвіду і впливає тим самим на процес професійного становлення майбутнього психолога
Як відомо, що спілкування - складний, багатоплановий процес становлення і розвитку контактів, що породжується потребами і мотивами, сумісною діяльністю, включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини і здійснюється за допомогою знакових засобів взаємодії суб'єктів, що визнано потребами сумісної діяльності і спрямовано на зміну в стані, поведінці, поводженні, особистісно-смислових діях партнера.
Соціальний зміст спілкування проявляється в тому, що воно виступає засобом передачі форм культури поводження і суспільного досвіду і впливає тим самим на процес професійного становлення майбутнього психолога.
В спілкуванні, як показують дослідження вітчизняних психологів Г. О. Балла, С. О. Копилова, А. Г. Волинець та іншіх, що людина самовизначається, виявляє свої індивідуальні особливості. По специфіці організації мовленнєвого повідомлення можна судити про культуру поводження і культуру мовлення, що є важливим в професійному становленні особистості.
Як показують дослідження В. А. Кан-Каліка, Б. Ф. Ломова монологічне спілкування передбачає суб'єкт-об'єктні відносини, егоцентризм, зосередження на особистих потребах, відкрите маніпулювання партнером спілкування, копіювання поводження, догматизм, ригідність та стереотипність прийомів психолого-педагогічного впливу, суб'єктивізм та поляризація оцінок і не завжди сприяють професійному становленню особистості психолога.
В той час, як діалогічне спілкування передбачає особистісне рівноправство в спілкуванні, суб'єкт-суб'єктні стосунки, центрація на потребах партнера спілкування, співпраця, свобода дискусії та викладення думки в діалозі, творчість, професійний та особистісний ріст, об'єктивний контроль результатів діяльності, індивідуальний підхід до особистості, тобто сприяє професійному становленню особистості.
Таким чином, основна проблема дослідження полягала в дослідженні особливостей діалогічного спілкування в контексті професійного становлення майбутнього психолога. В дослідженні ми виходили з припущення про те, що в основі професійного становлення психолога, як фахівця лежить розвиток y нього культури поводження i культури діалогічного спілкування, a також розвиток особистісних властивостей, що характеризують певний рівень професійного становлення.
Так, нами була розроблена спеціальна анкета, яка включала наступні питання: що таке психологічна культура майбутнього психолога, що вона повинна включати, що необхідно майбутньому психологу виховати та сформувати в собі, щоб бути професійно підготовленим фахівцем? Які особистісні якості необхідні для професійного становлення психолога? Дослідження проводилось з студентами I, ІІ, ІІІ, IV, V курсів психологічного факультету.
Так, на основі отриманих результатів була виявлена структура професійного становлення психологів, яка включала наступні компоненти:
- пізнавальний (когнітивний), що включав розвиток y майбутніх психологів культури діалогічного спілкування, мовлення, мислення;
- особистісний компонент, що включав розвиток таких якостей, як тактовність, терплячість, адекватну самооцінку;
- емоційно-вольовий компонент, що включав емоційність, саморегулювання діяльності, емпатію, волю;
- поведінковий аспект, що включав в себе вміння культурного поводження, вдягатись, культура поведінки.
Проаналізуємо отримані результати: так, пізнавальний (когнітивний) компонент структури професійного становлення психолога виділили 35% студентів, які відмічали необхідність розвитку культури діалогічного мовлення, мислення, розуміти інших, спілкуватись, кваліфіковано вести бесіду з клієнтом; 45% студентів-майбутніх психологів відмітили необхідність розвинути в собі особистісні якості, такі, як товариськість, самовдосконалення, поважати інших, взаємодіяти з іншими, толерантність, врівноваженість.
Емоційно-вольові якості відмітили 60% майбутніх психологів, серед яких були емпатійність, доброта, гуманність, відкритість, вміння допомагати клієнту, альтруїзм; 80% майбутніх психологів відмітили необхідність розвитку в собі якостей, що були віднесені до поведінкового компоненту: тактовність, витримка, вміння регулювати свою поведінку, терплячість тощо.
Аналіз результатів само-опису особистості юнаками-психологами був пов'язаний більше з навчальною діяльністю, діями, вчинками (читаю, малюю, вмію багато чого робити руками). У дівчат-психологів само-опис більше характеризував внутрішній світ їх особистості (добра, серйозна, мрійлива, чуттєва, цікавлюсь...).
Так, на основі аналізу якостей особистості були виділені три типи особистості, які були притаманні психологам:
- інтерпретуємий тип особистості (аналіз своїх якостей);
- констатуючий тип (перелік якостей без їх аналізу);
- змішаний тип особистості (об'єднує перші два типи).
На І курсі було виявлено:
- 20% інтерпретуємого типу особистості майбутнього психолога,
- 60% констатуючого ,
- 20% змішаного.
На II курсі:
- інтерпретуємого типу виявлено 30%,
- констатуючого 45%,
- змішаного типу 25%.
На III кypci:
- інтерпретуємого типу виявлено 35%,
- констатуючого 35% і
- змішаного 30%.
На IV кypci виявлено:
- 45% інтерпретуємого типу особистості,
- 20% констатуючого,
- 35% змішаного типу.
На V курсі:
- 65% інтерпретуємого типу особистості,
- 15% констатуючого,
- і 20% змішаного типу особистості.
Таким чином, з роком навчання збільшується кількість психологів, що виявляють інтерпретуємий тип особистості, коли студент аналізує свої якості, відмічає зміни в професійному становленні, збільшується рівень самоаналізу, перехід від констатації якостей особистості, як фахівця до аналізу, інтерпретації.
Психологічний механізм само-розуміння свого професійного становлення як фахівця підтвердив основне положення самопізнання: емоційне та інтелектуальне в діалогічному спілкуванні нероздільні. Майже всі майбутні психологи відмічали в діалогічному спілкуванні наглядно-почуттєву основу, що пов'язана з розвитком абстрактно-логічними категоріями особистості, тобто діалогічне спілкування будується, як на емоційно-особистісній основі, так і на діяльнісній.
Так, ми можемо визначити ієрархію емоційного та інтелектуального компоненту в діалогічному спілкуванні викладачів і майбутніх психологів: спочатку виділяються якості особистості, що пов'язані з видом сумісної діяльності, в даному випадку навчальною діяльністю студентів, їх діями, вчинками, а потім на цій основі виділялись якості, що характеризують внутрішній світ майбутнього психолога.
Важливо вчити студентів в процесі спілкування аналізувати особистісні конкретні дії, вчинки, якості, їх співвіднесеність з вимогами професії, а потім вчити аналізувати якості іншої людини, тим глибше самопізнання, професійне становлення особистості.
Так, поступово в емоційно-інтелектуальному діалогічному спілкуванні здійснюється між-особове пізнання, самопізнання себе, як фахівця-психолога, своєї особистості, психічних якостей поводження, діяльності, реалізується діалогічно-культурологічний підхід до розвитку у студентів майбутніх психологів психологічної культури, їх професійного становлення.
Література
1. Г. О. Балл, А. Г. Волинець, С. О. Копилов. Діалого-культурологічний підхід, як напрям гуманізації освіти. //Психологія-школі. Зб. матеріалів ІІ міжрегіонального науково-практичного семінару (Рівне 16-18 січня 1997 р.). Київ. 1997.
2. В. А. Кан-Калик. Основы профессионально-педагогического общения. Грозный. 1979.
3. Б. Ф. Ломов. Общение и социальная регуляция поведения. B кн.. Психологические проблемы социaльной регуляции поведения. M. 1976.
21.01.2012
