Стенограмма пресс-конференции «Содействие развитию академической добропорядочности как компонент образовательной реформы»

Пресс-конференция по академической добропорядочности

Стенограмма пресс-конференции «Содействие развитию академической добропорядочности как компонент образовательной реформы», Киев, 24 февраля 2016 года.

Участники пресс-конференции: Инна Совсун - первый заместитель Министра образования и науки Украины, Конрад Тернер - советник по вопросам прессы, образования и культуры Посольства США в Украине, Тарас Тимочко - менеджер проекта «Проект содействия академической добропорядочности в Украине».

Тарас Тимочко: Колеги, ми будемо розпочинати. Ми тут зібралися сьогодні обговорити деякі ключові питання, які чекають систему вищої освіти і систему освіти загалом в Україні. І почнемо напевно з першого заступника Міністра освіти і науки, пані Інни Романівни Совсун.

Інна Совсун: Доброго дня, шановні колеги. Сьогоднішній захід присвячений проекту сприяння розвитку академічної доброчесності, який став можливим завдяки підтримці посольства Сполучених Штатів Америки в Україні. Реалізацію проекту будуть здійснювати Американські ради, які тут представлені Тарасом Тимочком.

Чому нам важливо говорити про академічну доброчесність? Безперечно реформи, які відбуваються в системі вищої освіти на сьогодні є дуже комплексними, складними і ми розуміємо, що вони будуть тривалими, вони не можуть відбутися одномоментно. Безперечно головною метою реформи вищої освіти повинна бути якісна освіта. І для цього треба дуже багато кроків вжити, дуже багато чого зробити, починаючи зі змін навчальних програм, закриттям вишів які видають фіктивні дипломи, розробляти нові стандарти, нові підходи і т.д.

Цей процес триває уже півтора роки і ми над цим активно працюємо, міняється нормативна база, законодавчі норми і т.д. Але що міняється значно складніше – це цінності, усталені практики в університетах, котрі потребують дуже багато змін і вочевидь ці зміни не можуть відбутися одномоментно. І для того, щоб цільово працювати над цим необхідно дуже і дуже багато зусиль, тому що це не так просто змінити цінності і практики, які роками, десятиліттями вкорінювалися в систему освіти.

На сьогодні не можна адекватно говорити про те, що можна забезпечити якісну освіту просто змінивши програму. Тому що в університетах, в яких процвітає хабарництво, в яких толерують плагіат, в яких списування є абсолютною нормою – ми не можемо говорити про якісну освіту. Тому безперечно це все необхідно міняти і вибудовувати нові відносини всередині системи, університетів, котрі будуть будуватися на принципах доброчесності, взаємної довіри, поваги і відповідальності. І при цьому цю відповідальність повинні нести абсолютно всі учасники освітнього процесу, починаючи від адміністрації університету, викладачів і закінчуючи студентами.

На зміну ціннісних підходів, орієнтирів спрямований проект, котрий сьогодні офіційно розпочинається – проект «Сприяння розвитку академічної доброчесності». Ідея проекту, про яку я думаю більше самі представники проекту розкажуть, полягає в тому, щоби працювати безпосередньо з академічною спільнотою, з представниками 10 університетів, котрі вирішили долучитися до проекту для того, щоби міняти практики всередині університету. Проект давно започаткувався, точніше ідея проекту давно започаткувалася. Більше року тому мабуть ми розмовляли з Американським посольством з того приводу, щоби почати працювати в цьому напрямку і я дуже рада що зрештою цей проект стартує, тому що дійсно питання є комплексним і дуже складним.

Що можна сказати про роль Міністерства в цьому процесі? Безперечно роль Міністерства не може бути всеохопною. Наше завдання першочергове – це створення нового законодавчого поля, законодавчих норм. І тут в проекті Закону про освіту, котрий зараз розглядається у ВР вперше ми вводимо норми статті, які стосуються безпосередньо академічної доброчесності. Безперечно цей закон є рамковим, ми не можемо дуже детально все прописати, але вперше це поняття пропонується запровадити в законодавче поле для того, щоб говорити про законодавче визначення і розуміння чим є «академічна доброчесність».

Друге – безперечно необхідно працювати над тим, щоби в особливо кричущих випадках були наслідки через недоброчесну поведінку тих чи інших учасників академічного процесу.

Постійно говорять про те, що потрібно боротися з плагіатом, що необхідно визнавати недійсними дисертації в яких є плагіат або інші форми академічної недоброчесності. Готуючись до сьогоднішнього заходу ми підняли статистику за останні 2 роки скільки осіб було позбавлено наукових ступенів, або яким було не присуджено науковий ступінь після того, як захід уже відбувся у зв’язку з неякісною академічною дослідницькою роботою. В 2014 році було скасовано 6 робіт за неякісну дослідницьку роботу, у 2015 році це був рекорд за весь час роботи Міністерства в цьому питанні – було скасовано 23 роботи в яких були чи то ознаки плагіату, чи то ознаки фіктивного дослідження. Завтра відбудеться засідання Атестаційної колегії на яке виноситься 5 питань про не присудження чи скасування присудження наукового ступеня знову ж таки через проблеми з тим, як ці роботи написані і що дослідники недобросовісно поставилися до підготовки цих робіт. Але безперечно, це дуже точкові рішення, котрі працюють в одиничних випадках, тому що проблема насправді є системнішою і нам необхідно говорити не лише про покарання, необхідно говорити про те, щоб викорінювати цю практику, викорінювати це як норму і натомість популяризувати інші норми і цінності в академічному середовищі.

Минулого року проводилося дослідження спільно з Українським Фондом Соціальних досліджень серед студентів, яке показало що 90% студентів використовують плагіат в тій чи іншій формі. Так, це вражаюча цифра і це 90% людей, які зізнаються в тому, що вони це роблять. Я навіть з власного викладацького досвіду хочу сказати, що це дійсно стало настільки вкоріненою нормою, що студенти навіть не бояться в цьому зізнаватися.

Минулого року, я їхала сюди і згадувала, що 4 студенти на моєму курсі в якому було десь 50 студентів отримали незаліки через те, що в їхніх роботах я знайшла плагіат. І це тільки на одному невеликому курсі, 4 чи 5 студентів, я от не можу згадати, ті які отримали незаліки тільки через те, що очевидний плагіат був в їхній роботі. Я викладаю в Києво-Могилянській академії, це університет в якому питання плагіату є дуже чутливим і постійно піднімається, тому що нажаль в багатьох університетах воно навіть не обговорюється.

Але використання плагіату і те, що це є нормою – це одна проблема. Інша проблема є в тому, що дуже часто студенти навіть не розуміють що є плагіатом і не розуміють, що вони використовують ту чи іншу форму плагіату. Для прикладу, знову ж таки пошлюсь на це дослідження про яке згадувала. Більше 60% студентів не вважають що копіювання чужих текстів зі зміною порядку слів у реченні без посилання на джерело є плагіатом. Тобто, якщо ти просто взяв чиєсь речення, абзац чийогось тексту, трохи переставив слова в реченні, то більшість студентів будуть переконані, що це не плагіат, це тоді уже стає автоматично унікальним дослідженням. Так само як, така ж сама частка студентів не вважають, що переклад з іноземної мови та представлення певного тексту як результат власного дослідження що це так само є недоброчесною поведінкою, якої необхідно уникати. Тому що студенти переконані, що вони ж витратили якийсь час, вони здійснили якийсь переклад, навіть якщо це переклад з російської мови на українську, що в принципі найчастіше трапляється, і студенти переконані, що це вже є етичною поведінкою, котра відповідає всім необхідним вимогам. Я до чого веду? Що проблема не тільки в тому що люди визнають плагіат чи списування за норму, проблема в тому, що в дуже багатьох випадках студенти і викладачі так само нажаль, часто навіть можуть не усвідомлювати, що вони використовують плагіат, не розуміти якими мають бути вимоги яких необхідно дотримуватися.

Тому безперечно функція просвітництва, роз’яснення серед студентів і викладачів що є плагіатом, як з цим необхідно боротися, як з цим необхідно працювати, вона виходить на перше місце. В умовах, коли більшість студентів і викладачів не можуть зафіксувати де є і де не є плагіат, про це конче необхідно говорити, роз’яснювати, пояснювати, проговорювати ті чи інші питання. І тому проекти, котрі спрямовані безпосередньо на такі інтервенції в академічне середовище, як проект про який ми сьогодні говоримо, вони власне повинні дати ефект не одномоментний, не короткотерміновий, а в середньо-терміновій, довготерміновій перспективі. Тобто наше завдання не когось конкретно покарати за плагіат, хоча звичайно в кричущих випадках це необхідно робити, наше завдання – змінити ставлення, цінності, підходи до цього які лежать в основі академічного життя.

Проект, який розпочинається спрямований на 4 роки і навіть цього не є достатньо, тому що ми знаємо, що цінності міняються значно довше. Але я впевнена, що це буде хорошим початком, прикладом взаємодії з одного боку органів управління, університетів, громадянського суспільства, міжнародних партнерів, експертів, котрі долучаються до цього проекту для того, щоби встановлювати нові правила гри в академічному середовищі. У мене на цьому все. Дякую.

Тарас Тимочко: Дякую пані Інно. Я надаю слово раднику з питань культури посольства США, пану Конраду Тернеру.

Конрад Тернер: Дуже дякую пані Інно, дякую вам особисто і вашим колегам за всю ту підтримку яку ви вже надали цьому проекту, навіть ще до його початку. Власне кажучи, сьогоднішні студенти – лідери цієї країни.

І власне кажучи я погоджуюся з тим, що реформи про які вже згадувалося, вони вимагають досить багато часу для реалізації, і так само для того, щоб отримати якийсь результат. І хочу сказати, що сьогоднішні студенти - це саме ті люди, які будуть продовжувати реформи і втілювати реформи.

Роль кожного гравця в реформі є надзвичайно важливою, тому необхідно не тільки залучати до реформування викладачів, але також і студентів.

Я подорожував Україною уже досить багато і зустрічався з великими групами студентів і зустрічався з їхніми викладачами так само окремо і хочу вам сказати, що вони всі уже були готові до дискусії про академічну доброчесність. Вчора ми мали нагоду разом з Тарасом бути в Інституті Міжнародних Відносин Національного Університету ім. Шевченка і спілкуватися зі студентами про академічну доброчесність. Хочу вам сказати, що вони надзвичайно розумні і протягом надзвичайно короткого періоду часу змогли поставити дуже складні питання до дискусії. Власне наша дискусія була пов’язана з тим, що яка є цінність у диплома, яка цінність є в освіти, чого вони очікують і чого вони прагнуть отримуючи свою освіту.

Хочу наголосити ще раз це були молоді люди, які зараз стикаються з певними питаннями і будуть стикатися с такими ж або більш складними питаннями у майбутньому. Ми говоримо про академічну доброчесніть. Можна про неї говорити в простих термінах «так» або «ні», «добре» чи «погано», але коли я говорив вчора з цими молодими, надзвичайно талановитими, спроможними до змін людьми я зрозумів, і знову ж таки вони дали можливість це зрозуміти через питання, яке вони піднімали, або питання про які ми дискутували, що питання є набагато-набагато складнішим. Я так само зрозумів це з розмов зі старшими людьми, не з такими молодими як вчора, про те що питання академічної доброчесності є дуже складним.

На початку проекту ми власне кажучи дискутували про назву самого проекту, тому що в англійській мові є два слова «integrity» і «honesty». Фактично вони перекладаються ідентично українською мовою – «чесність», але в них є суттєва різниця.

Хочу вам просто пояснити цю різницю. Коли ми вживаємо слово «honesty» - «чесність», ми говоримо про те, що хтось намагатиметься підштовхнути людей до того, щоб вони були чесними в своїй поведінці, в тому числі в академічній поведінці. Коли ми говоримо про слово «integrity» це означає, що ми очікуємо що люди будуть чесними в своїй академічній поведінці незважаючи на те, чи бачить це хтось чи ні, чи існують вже якісь правила прописані вже чи ні.

І я хочу сказати, що питання доброчесності і в повсякденному житті і в освіті є складним і нагальним для України і хочу сказати, що цей проект допомагатиме вирішенню цього питання. Хочу також наголосити, що в цьому проекті важливо не тільки отримати очікуваний результат, але і важливий і сам процес. Чому? Тому що результат може бути отриманий лише через постійні дискусії, які ми очікуємо будуть в процесі втілення цього проекту.

Я хочу підкреслити, що в цьому проекті основними гравцями є студенти, але надзвичайно важливо надавати допомогу також і їхнім викладачам, тому що вони є невід’ємною частиною проекту і вони допомагатимуть з втіленням саме концепції академічної доброчесності в своїх навчальних закладах. З іншого боку в цей проект також залучатимемо батьків, тому що він надасть їм змогу подумати про їхніх дітей і про завтрашній день їхніх дітей. Відправляючи їх на навчання батьки розуміють, що вони готують їх не до економіки сьогодення, а до економіки завтрашнього дня. Ця економіка постійно інтегрується. Іще можливо те, що вони готують їх до роботи в економічному просторі Європи чи США. Тобто вони подумають про те, чого ж вони хочуть для своїх дітей в економіці майбутнього, у світовій економіці.

Я хотів би наголосити, що невід’ємною часткою цього проекту будуть бібліотеки. Тому що бібліотеки є тим осередком, який може розповсюджувати інформацію. Я говорю як про чесність так і про питання плагіату. Я хочу сказати, що дуже важливою є робота із суспільством. Тому що коли ми говоримо про доброчесність ми не говоримо лише про списування чи плагіат, ми говоримо про використання шпаргалок, інші засоби, які використовуються для нечесного отримання оцінки. Особливо важливо також залучити сюди роботодавців, тому що роботодавці маюсь свої певні вимоги до випускників навчальних закладів і коли роботодавці озвучать, що вони хочуть мати сильних, знаючих, компетентних і чесних випускників це можливо для тих, хто навчається буде надзвичайно корисною інформацією.

Дякую вам за увагу і хочу побажати успіхів всім у втіленні цього проекту, тому що він не простий, він тривалий, ми не можемо очікувати зараз відразу ж результатів, але ми сподіваємося, що він зробить користь для української освітньої системи. Дякую.

Тарас Тимочко: Доброго дня ще раз всім. Як представник Американських рад з міжнародної освіти я мушу висловити своє захоплення тими цілями, які ми ставимо перед собою і мушу зауважити, що без трьох ключових гравців цей проект став би напевне неможливим. По перше, це Міністерство освіти і науки України, це і посольство США в Україні і також це і Комітет ВР з питань науки і освіти. Я дякую нашим ключовим партнерам, я дякую 10 університетам, які вже долучилися до нашого проекту. Поки що ми будемо розвивати нашу діяльність на їх базі. Надалі будемо поширювати практику використання чи розвитку академічної доброчесності на кампусах, на студентських містечках цих університетів. Американські ради як уже організація, яка має досить хороший досвід в роботі технічної підтримки освітніх реформ в Україні, яка активно співпрацювала з тими організаціями, які я згадав, ми раді взяти участь чи взяти навіть відповідальність на себе в проведенні чи координації цього проекту. Я думаю, що зараз в Україні не є секретом, що грядуть великі зміни і ми сподіваємося зі всіма колегами що ці зміни приведуть нас до європейського нового суспільства, до змін на краще.

Я думаю, що варто почати з тих компонентів, які наш проект передбачає в своїй діяльності. Дуже часто говорять про те, що на сьогодні потрібно лише карати студентів за якість провини в академічному процесі. Насправді, як Інна Романівна казала, досить часто вони не розуміють коли вони порушують якісь певні норми чи правила. Починати я думаю ми будемо комплексно і працювати над 4 напрямками.

Перший – це є інформування студентства, викладацького складу, а також адміністрації університетів про те, що таке академічна доброчесність і які її є компоненти.

Наступним етапом буде створення навчальної програми, створення мотиваційних тренінгів, які будуть мати прямий вплив на навчання студентів в 10 пілотних університетах. Так само ми старатимемося разом з нашими американськими партнерами. Один із університетів в який ми долучаємося в цьому проекті це є університет Ферфілд Штату Конектикут, який поділиться своїм досвідом так само і буде мати досить таки вагому частку в нашому проекті, вагомий вплив на нього. Також буде розроблена програма для мотивації вчителів, тобто викладачів, викладацького складу та проведення тренінгів і зокрема для адміністрації університетів, як побудувати свою роботу таким чином для того, щоб вдосконалити навчальну програму відповідно до уже нових можливостей академічної автономії університетів.

Наступним з етапів буде створення такої собі превентивної системи, яка буде дозволяти недопущення будь-яких проявів не доброчесності, тобто плагіату, списувань і т.д.

І в фіналі вже нарешті вже буде створення системи покарань. Ну, насправді вона у нас нібито існує, але на практиці не часто працює. Так от, разом із колегами, партнерами, залучивши освітню спільноту ми будемо працювати над такими чотирма компонентами. Я думаю, що Міністерство освіти і всі зацікавлені сторони візьмуть на себе координаційну можливо діяльність в деяких аспектах.

Щодо навчальної програми довкола якої взагалі базується наш курс. В першу чергу це є курс з створення академічного письма, який буде включати в себе частку академічної доброчесності, тобто компонентів про те, що таке академічна доброчесність. Цей курс викладатиметься для студентів першого курсу і буде охоплювати, відповідно за 4 роки охопить все покоління студентів бакалаврату. Тобто на 4 рік ми будемо мати картину, де в 10 університетах ми будемо мати повністю 4 курси, які прослухали цей курс і тоді зможемо побачити перші результати. Можливо, це трошки пізно, але ми будемо мати певні заміри ще до того, для того щоб координувати чи підправляти нашу роботу нашого законопроекту.

Я думаю варто зазначити, що за історією успіху 10 університетів, які беруть участь в проекті, буде далі поширюватися практика на всі інші в Україні. Напевно варто їх оголосити. Один з перших університетів, який ми включили в проект це був Донецький національний університет, який зараз знаходиться на території Вінниці. Також сюди включені Луцький державний технічний університет, Тернопільський державний медичний університет, Тернопільський національний економічний університет, як Конрад уже казав ми вчора відвідували Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, який також бере участь в цьому проекті. Крім цього залучені Сумський державний університет, Харківський національний університет ім. Каразіна, Запорізький національний університет, Одеський національний університет ім. Мечникова, та Ізмаїльський державний гуманітарний університет.

Я надзвичайно радий тому, що ці університети вже залучені до нас. Вони мають досить високі очікування від проекту і скажу відверто ми так само очікуємо і ставимо досить високу планку. Крім цього хочу зазначити, що від того моменту коли у нас була створена інформаційна платформа в соціальних мережах, ми вже почали отримувати пропозиції від інших університетів долучитися, або вони почали питати як можна підключити університет їхній до нашого проекту. На даний момент це лише 10 навчальних закладів, але ми будемо ділитися досвідом тих навчальних закладів, які на даний момент вже є в списку учасників.

Важливість цього проекту полягає в тому, що побудувавши хороші, здорові відносини доброчесності на студентських кампусах це можна буде перенести на суспільство в цілому. Це створить передумови розвитку нових чесних відносин, які б можливо не дозволяли розвиток якихось інших нечесних компонентів, які у нас поширені в суспільстві. Я на цьому напевно зупинюся і перейдемо, якщо у вас шановні колеги є запитання, можете задавати їх.

Молчанова Наталія, Укрінформ: Скажіть будь-ласка до цих 10 університетів протягом 4 років, поки буде діяти цей проект, чи буде протягом цих 4 років долучатися ще якісь виші?

Тарас Тимочко: Протягом 4 років ми будемо надавати консультаційні поради іншим університетам, як можна впроваджувати той самий курс, який буде розроблений на базі нашого проекту з «Академічного письма». Коли буде створений цей курс реально, програма буде у відкритому доступі і кожен з університетів, які будуть мати бажання втілити його і впровадити у себе в університеті зможуть це зробити. В консультації з нами ми зможемо надати їм якусь тренінгову підтримку для викладачів, які б мали бажання його викладати і так само ми могли б поділитися всіма іншими матеріалами, які будуть доступні уже на той момент коли університет захоче підключитися до нас.

Так само варто мабуть згадати про створення нормативної бази взагалі в освітньому середовищі України, ця нормативна база має так само поширюватися не лише на загально національному рівні, не лише на рівні Міністерства, але й на рівні університету. Проект передбачає створення таких собі кодексів чесності чи кодексів доброчесності, які мають хорошу практику використання в світі, і в західному світі, на кампусах, в університетах. Це документ який регулює відносини по факту між викладачем та студентом. Всі здобутки, які будуть напрацьовані так само будуть поширені з іншими колегами в інших ВНЗ України, які мають можливість чи бажання долучитись.

Молчанова Наталія: А коли стартує цей проект? Якісь дати конкретні є?

Тарас Тимочко: Ми почали роботу буквально кілька тижнів тому, мали деякий час на підготовку для оголошення офіційного старту проекту, от зараз ми говоримо про те, що ми офіційно стартуємо.

Молчанова Наталія: Ще таке питання: справа в тому, що я так розумію, що ви вирішили розпочати саме зі студентства, тобто тут немає жодної наукової установи, але там також навчаються аспіранти, які також ведуть якусь наукову роботу, тобто я так розумію на них це не поширюється?

Тарас Тимочко: На даний момент ми зосереджуємо свою увагу на бакалавраті, студентах бакалаврах, але я впевнений, що в разі успіху нашого проекту ми зможемо поширити досвід і на інші рівні освіти, тобто і на магістрів і на післядипломну освіту. На сьогодні я знаю, що існують деякі проекти, які спрямовані наприклад на створення бази академічної доброчесності для пост бакалаврської освіти, що зокрема торкається наукової діяльності. Ми так само з ними будемо працювати і напрацьовувати якусь базу для використання у вищій освіті, післядипломній освіті.

Молчанова Наталія: Пан Тернер сказав, що до проекту будуть залучатися батьки, бібліотеки, роботодавці. Що саме мається на увазі, це якісь конкретні заходи, чи це якась просто дискусія?

Конрад Тернер: Коли ми говоримо про роботодавців, я би хотів, щоб Тарас можливо доповнив пізніше, після того як я дам відповідь, ми говоримо про те, що існують різні компанії – великі, малі і ми би дуже хотіли, щоби вони зустрічалися зі студентами принаймні в тих 10 університетах, де буде проводитися проект, для того, щоб вони з ними говорили про можливості майбутнього працевлаштування і про те, як вони, як роботодавці дивляться на свого потенційного працівника, тобто які вони очікують кваліфікації, які вони очікують від нього якості і в тому числі, щоби вони говорили, що вони очікують чесно отриманих знань і дотримання стандартів чесності.

Коли ми говоримо про бібліотеки, взагалі існує світова практика, коли ті, хто хоче дізнатися що таке плагіат і що ця концепція означає, вони звичайно звертаються до бібліотек. В бібліотеках є кваліфіковані працівники, які зможуть дати відповідь на це питання, пояснити, роз’яснити, показати те, що буде цікавити того, хто до них прийде. В Україні є дуже багато бібліотек, вони можуть стати саме тими осередками, які розповсюджують інформацію про плагіат. Я делегую це питання у нас в посольстві до людей які співпрацюють с Асоціацією бібліотек і я думаю що Асоціація бібліотек також долучиться до нашого проекту.

Якщо ми говоримо про батьків то звичайно це стосується кожного окремого індивідуума і батьки самі вирішують до якої міри вони хочуть бути залученими до процесу освіти свого сина або доньки. Я вже говорив про, що питання стоїть про майбутнє їхніх дітей і вони самі вирішують, що ж вони хочуть для своїх дітей. Напевно більшість батьків вирішать, що вони хочуть якісну освіту, і я наголошую на тому, що якісну і чесну освіту. Це саме те, про що ми говоримо і про що цей проект. Тому батьки відповідно можуть працювати зі своїми дітьми над тим, щоб ті вчилися чесно і отримували освіту чесно і отримували якісну освіту.

Інна Совсун: Я коротко додам просто і знову ж таки пошлюсь на власний викладацький досвід. У мене був один студент, який мені з гордістю повідомив, що він за час навчання на бакалавраті в Могилянці на кафедрі політології, на якій викладає, не написав сам жодної письмової роботи, тому що він всі їх завантажував, десь компілював, ще щось таке. Ні одну сам не написав. Десь рік після випуску на попередньому моєму місці роботи ми оголосили, що у нас є вакансія аналітиків в Аналітичному центрі. І він мені написав, що пані Інно, ви мене пам’ятаєте, я хотів би у вас працювати. І я була настільки шокована цим зверненням. Людина яка відверто говорить, що я сам жодної роботи не написав жодним чином не робить паралелі, не пов’язує це зі своїм подальшим працевлаштуванням. Тобто людина не усвідомлює, що скачуючи роботи з інтернету, копіюючи їх, і т.д. і т.д. вона знижує свої можливості в майбутньому бути працевлаштованим, тому що вона не набуває тих навичок, знань і умінь, які необхідні в подальшій роботі. І це дуже трагічна ситуація. Насправді це дуже крайній випадок, тому що в більшості випадків студенти інакше до цього ставляться. Але мені здається що той факт, що студенти не пов’язують безпосередньо якість своєї освіти, те як вони самі ставляться до своєї освіти з тим як вони потім будуть працевлаштовуватися відповідно, скільки вони грошей будуть заробляти, якою буде їхня кар’єра, яким буде їхнє життя то це дуже велика проблема. Вони повинні розуміти, що якісну освіту не просто викладачі повинні надати, якісну освіту ти також повинен взяти, ти повинен докласти зусиль для цього.

І тому мені здається що один із компонентів проекту є спілкування з працедавцями. Працедавці, які будуть приходити до студентів, будуть розповідати, що … якщо особливо це випускники цього університету, вони прийдуть і скажуть, от через те, що я пройшов і прослухав цей курс, вивчив це і сам склав, і т.д. і т.д. я зміг потів влаштуватися на таку роботу, на таку роботу і моє життя склалося ось так. Тобто важливо демонструвати ось ці історії успіху, показувати, що люди, які чесно навчаються, докладають зусиль для того, щоб навчатися, а не ідуть найпростішим шляхом списування, який дійсно найпростіший, це економить тобі час і т.д., але це руйнує твоє майбутнє. Ось цю зв’язку дуже чітко треба показати для студентів, тому в проекті є компонент спілкування з роботодавцями, щоб студенти усвідомили це, тому що нажаль дуже часто вони не проводять цього прямого зв’язку між цими фактами.

Тарас Тимочко: Я ще певно додам, щодо бібліотек. Спілкуючись з ректорами найбільших провідних вузів України і з нашими консультантами з університету Ферфілд, ми чітко зрозуміли, що бібліотеки є ключовим гравцем в нашому проекті. Ми зрозуміли те, що саме бібліотекарі і на базі бібліотек може доноситися меседж про те, як правильно писати академічні роботи. Тому що вони в найкращому і правильному випадку пишуться в бібліотеках, насправді. І коли є людина з якою можна завжди проконсультуватися як правильно наприклад поставити посилання, наприклад, там в своїй роботі, або як правильно її оформити, саме в бібліотеці, це підвищує результат успіху самої академічної роботи, яка пишеться. Ми вже маємо кілька зв’язків, побажань від бібліотек навчальних закладів для того, щоб долучитись до проекту, для того, щоб на їх базі так само проводити тренінги, які би могли допомагати студентам зрозуміти як правильно пишуться академічні роботи.

Учасниця заходу: Добрий день! У мене в першу чергу питання до пані Інни і питання стосується до законопроекту. Плагіат, списування, корупція – це одне, добре що з цим можливо є шанс боротися. Але на мою думку дуже велику увагу приділено саме до студентів та до учнів. Так от наприклад, якщо вони будуть порушувати ці правила, то їх будуть якось карати, та можливо навіть відраховувати з навчальних закладів. А що в такому випадку буде зроблено з тими самим викладачами. Адже в ВНЗ в більшості випадків ініціаторами корупції є викладачі. Тобто якась недопомога в цьому також є у викладачів. Так, наприклад, якщо студент пише роботу, а викладач йому не допомагає, він не робить з ним якоїсь інформативної роботи, тобто він приходить до такого результату, що йому краще списати, краще завантажити з інтернету роботу курсову, щоб він від нього відстав. Що в такому випадку буде зроблено саме з викладацьким складом? Дякую.

Інна Совсун: Дякую дуже за запитання. Як я говорила в початковій своїй промові безперечно питання академічної доброчесності чи не доброчесності, порушень правил академічної доброчесності є дуже-дуже комплексним і дуже сильно вкоріненим. В межах одного проекту вирішити всі ці проблеми неможливо. Так, проекту необхідно було сфокусуватися на чомусь. Вибір їхній впав більшою мірою на зміні підходів студентів, як майбутніх лідерів, про що Конрад сказав. Але це не значить, що не потрібно працювати з іншими учасниками. Проект має свої об’єктивні обмеження яким є там обсяг фінансування, кількість залучених людей і т.д. Вочевидь проекту необхідно було на чомусь сфокусуватися. Це не означає, що з іншими проблемами немає потреби боротися. Тому що дійсно проблема значно комплексніша ніж просто бажання студентів списувати. Тому, що дійсно як ви сказали, в окремих випадках, студенти списують тому що це найпростіше, вони не задумуються про те, що це погіршує їхню якість освіти і т.д. В окремих випадках вони не розуміють, що та чи інша дія є порушенням академічної доброчесності, це стосується прикладу який я наводила - люди вважають, що якщо ти переклав текст з іншої мови це уже не є плагіатом. В окремих випадках, вони списують, або завантажують роботи, тому що… про це на зустрічі зі студентами, дуже багато студентів говорять, що дуже багато є дисциплін значення яких, їхнє місце в навчальній програмі взагалі залишається загадкою, вони не розуміють навіщо цей курс включений в програму і вони вважають, що їм краще на цю дисципліну скачати реферат з інтернету для того, щоб зосередитися на інших дисциплінах. І тут я можу сказати, що один із перших кроків, які зробило Міністерство освіти і науки в плані імплементації нового Закону про вищу освіту було скасування цих обов’язкових дисциплін: БЖД, охорона праці і т.д. Ці дисципліни, на яких найчастіше студенти зізнаються, що вони відверто списують, тому що вони не розуміють, яке це все взагалі має відношення до їхньої програми. Їхня обов’язковість була скасована і це відкриває можливості для формування більш цікавих програм для студентів. Але безперечно треба говорити і про порушення принципів академічної доброчесності і серед викладачів. Це так само має місце. І якщо говорити про відповідальність викладачів, я про це зачитаю норму законопроекту про освіту, який стосується безпосередньо викладачів. Це норма законопроекту, але ми сподіваємося що вона не буде суттєво мінятися під час розгляду у ВР.

«За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнуті до такої академічної відповідальності: відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєння вченого звання; позбавлення присудженого наукового ступеня чи вченого звання; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади».

Це ті на додаток до інших норм котрі функціонують вже зараз, це те що додається законопроектом додатково за порушення принципів академічної доброчесності серед викладачів, тому що безперечно з цим необхідно працювати. Безперечно, що викладач, який сам поводиться не доброчесно не може навчити студентів поводитися доброчесно. Це абсолютно очевидно. Тому в рамках проекту Тарас говорив про студентів, про роботу зі студентами, але він так само згадував про те, що це також є частина проекту, що ті університети, які будуть залучені також буде проводитися робота з викладачами, тому що розробка курсів з академічного письма («academic writing»), це те, що викладачі повинні робити, це те чому вони повинні навчитися, тому що знову ж таки вони далеко не завжди розуміють важливість цього, і не завжди розуміють як правильно писати академічні дослідження, тексти. Тому робота з викладачами також буде частиною цього проекту, не основною, але вона буде.

Безперечно проблема комплексна і її одномоментно не вирішиш. Я вже згадувала про це в своїй доповіді, ми вживаємо якісь кроки для того, щоби якісь особливо кричущі випадки порушення академічної доброчесності каралися. Так, 23 випадки за минулий рік скасування присвоєних наукових ступенів це багато, це значно більше ніж було, це недостатньо, окей. Ми не можемо говорити, що це достатньо. Але це значно більше ніж це було в попередні роки, коли скасовувалися у 2-3 випадках наукові ступені.

Для того, щоб цей процес став більш автоматизованим… на сьогодні яким чином відбувається позбавлення присудженого наукового ступеня? Якщо в окремих випадках люди можуть зафіксувати наявний плагіат, після цього написати скаргу до Міністерства, після цього Міністерство відправляє наукову роботу на окрему повторну експертизу в іншу вчену раду, інша вчена рада робить висновок, виносить висновок про те, чи там є плагіат чи немає. Це складна процедура, вона містить багато ознак суб’єктивності, тому що дуже часто ми стикаємося з тим, що коли відправляєш на повторну експертизу у іншу вчену раду, викладачі в інших вчених радах бояться сказати, що це плагіат. Вони бояться, бо вважають, що наступного разу роботу з їхньою вченою радою будуть так само надмірно, як вони вважають перевіряти, і вони бояться вказувати на плагіат. Але все рівно прогрес в цьому напрямку є. Для того, щоб це питання вирішити системніше, необхідна автоматична перевірка всіх робіт, які пишуться в академічному середовищі. І ми знову ж таки працюємо над цим питанням вже на іншому заході для преси я згадувала про те, що ми в цьому році поставили перед собою амбітну ціль – створити національний репозитарій академічних текстів, для того, щоб всі тексти були заведені в одну базу і можна було автоматизувати перевірку на плагіат, тому що на сьогодні ми нажаль її не можемо здійснювати автоматично. Питання не в бракові програм, які здійснюють перевірку, проблема в бракові бази, з якою перевіряти. Коли немає з чим перевіряти, то нажаль цей процес не можна автоматизувати. Але ми поставили перед собою амбітну ціль в цьому році цей процес запустити, для того щоб максимально автоматизувати перевірки на плагіати через єдину національну базу текстів. Це дозволить значно пришвидшити розгляд цих питань і в більш автоматичному режимі перевіряти без того, щоб залучати додаткові вчені ради, які повинні винести суб’єктивну позицію з того чи іншого приводу.

Повторю, що роботи дуже багато. Всі учасники робочого процесу повинні бути залучені. Фокус даного проекту не означає, що це є єдиний фокус з яким Міністерство працює. Так в даному випадку, це тільки один з проектів і інші проекти над якими ми працюємо є серії навчання тренінгів, які ми зараз для викладачів запускаємо щодо публікацій. У нас 26 числа буде перший тренінг для викладачів в Університеті ім. Шевченка на тему того як публікуватися в міжнародних журналах і там буде велика компонента, яка буде стосуватися безпосередньо академічної доброчесності. І я вам скажу що попит на подібні навчання, навчальні програми є дуже дуже високим. Тому що коли ми відкрили реєстрацію на заходи, здається минулого понеділка, і закрили реєстрацію на захід через 5 годин після її відкриття, тому що заповнилися всі місця, які були доступні для цього тренінгу. І купа людей просяться додатково дописатися, але нажаль ми не можемо в ожин тренінг вписати всіх бажаючих, але це демонструє що є попит серед викладачів навчатися чомусь новому. Ми готові продовжувати працювати в цьому напрямку. Я просто хотіла наголосити, що це не єдиний проект над яким ми працюємо. Фокус цього проекту не значить що це є єдиний фокус над проблемою з якою працює Міністерство. Проблема дійсно комплексна не можу бути вирішена в межах тільки одного проекту, потребує дуже складних комплексних рішень і ми працюємо в цьому напрямку. Дуже довга була відповідь на ваше запитання, але я сподіваюся, що дещо прояснила те, що вас цікавило.

Тарас Тимочко: Я якщо можна додам дуже коротко. Як я уже згадував, попереджувати використання плагіатів і якихось інших елементів не доброчесності. Інна Романівна згадала, що компонентами нашого проекту є створення превентивних механізмів системи репозитарію, який можливо буде один із тих інструментів, які будуть запобігати використанню недоброчесних елементів в академічному процесі, так ми зараз долучаємося до цієї розробки, наш проект якби бере на себе додатковий компонент роботи в координуванні розробки цього концепту, можливо подальша робота уже буде перекладена на конкретно на Міністерство освіти, але на даний момент ми координуємо роботу робочої групи з розробки концепту. Ми також маємо хороші контакти наших ресурсних партнерів це в першу чергу компанія Microsoft Україна яка зголосилася допомагати в консультуванні створення такої системи і так само ми залучили широке освітнє коло експертів які так само висловлюють свою думку щодо створення такої системи, можливо вона буде трішки змінена, можливо - не буде саме в тому ключі, який ми декларуємо. На даний момент це все в процесі обговорення. Через деякий час ми точно будемо мати чітке бачення як цей інструмент буде виглядати.

Інна Совсун: Я ще згадала і собі записала, що хотіла прокоментувати, що ви кажете, що часто викладачі вимагають хабарі. Я зараз не пам’ятаю точних цифр але соціологію робили Фонд демократичні ініціативи щодо хабарництва в університетах і соціологія показує, що насправді половина на половину. В половині випадків самі студенти ініціюють давання хабаря, в половині випадків викладачі. Ми бачимо що тут є однакова відповідальність обох учасників, сторін навчального процесу, я впевнена, що ви зможете в інтернеті знайти детальніші цифри, що безперечно демонструє що працювати треба з обома сторонами процесу. Тобто тут немає такого, що хтось однозначно займає якісь позиції, працювати треба з усіма і ми це добре усвідомлюємо і намагаємося в межах тих можливостей що у нас є працювати з цим. Дякую.

Тарас Тимочко: Колеги у нас нажаль у нас дуже обмежений час. Я думаю, що ви зможете задати ще питання додатково після конференції, якщо маєте можливість. Всім дуже дякую. Дякую колегам, що прийшли. Дякую вам, що послухали нас. На все добре.