"Я не цікавлюся тобою, — обрушилась Молодість на Старість. — Чого ж ти вічно тичеш свого носа у мої справи?"
СКРОМНЕ ПИТАННЯ
Яке ти маєш право патякати про комуністичну мораль, коли ти навіть у касу кінотеатру намагаєшся пролізти без черги?
Не тому страшно, що роки "ідуть", а тому, що вони "біжать"…
ПРИКЛАД НА ТАВТОЛОГІЮ
Люблю тебе в собі. Люблю себе в тобі. Люблю нас разом. Люблю нас нарізно. Одне слово: люблю любити любов.
НЕ ПИТАЙ
"Чому? Чому?" Я ж не можу сказати тобі, що ти не є тим, на чиїй руці хотіла б я прокинутись вранці…
СИЛА ПРИКЛАДУ
Коли побачу сутулого, завжди випростую спину.
ТІНІ
Нас поки що менше, але нас буде щораз більше й більше. Їх поки що більше, але їх буде щораз менше і менше. Мова про принципових і їх тіні.
"ПРАВИЛЬНИМ" В АЛЬБОМ
З законом-то ти в згоді, а як з совістю?
НАЙВАЖЧЕ
Що за вибрик природи: і все ж таки людині найважче бути… людиною!
ЦІКАВО ЗНАТИ
Про що гудуть безугавно телеграфні стовпи? Напевно, критикують розмови, що ведуть поміж собою телефонні дроти…
НЕМА ТАКОГО ХУДОЖНИКА
Просиш послати тобі за океан картину з краєвидом рідної сторони. Я радо вволила б твою волю, але де ж знайти мені художника, що зумів би фарбами передати небо, списане крилами журавлів, чи проосінній запах лісових опеньок, чи скаргу на "нові порядки" старого млина, а чи мелодії моєї туги, що, наче юродива, й досі шукає тебе по давно заораних стежках…
ІНШІ ПРИЧИНИ — ІНШІ МЕТОДИ
Колись натиралася свіжими листками любистку, аби віднадити його від іншої. Сьогодні кидає засушені листочки цього пахучого зілля в борщ, аби віднадити його від "забігайлівки".
І найточніше вимагає пояснення. Адже існує страх боягуза і… страх героя.
А СУТЬ ОДНА…
Часто "дерзання молодого таланту" і "формалістичні викрутаси" зводяться, по суті, до одного. Вся справа в тому, хто розбирає твою творчість: друг чи недруг.
У ВІК КОСМОНАВТИКИ
Цить, серце! У вік космонавтики ціняться перш за все нормальні серця.
НЕВМИРУЩЕ
Якщо класика — це й вічна актуальність, то у старого Андерсена вона у фразі: "Королю, королю, ти голий!"
НЕ ЗАВЖДИ ТРЕБА МАТЕРІ СЛУХАТИСЬ
— Не йди за нього, — порадила мені мама. — Музиканти — однаково що цигани.
Я послухалась матері. І — що доброго зробила?
МАТЕРИНСЬКЕ
Воліла б око втратити, аніж довіру сина.
ДУМКИ ВГОЛОС
Які я можу мати претензії до жінки, коли я вже сам для себе застарий?
І ХТО Б ПОДУМАВ!
"Усі думки мої і мислі бродять коло твого дому", — писав ти мені хлопчиною. Хто був би тоді подумав, що пройдуть десятки років і твої слова повернуть к тобі, але вже як посланці від мене.
ДЕЯКИМ КЕРІВНИКАМ В АЛЬБОМ
Не в кожному випадку мовчання люду — знак згоди.
Скільки б не було визначень поняття "національність", мова є і залишиться його душею.
БІЛЬ
Твоє мовчання болить мене. Твої листи тривожать мене. Куди, куди діватись мені з моїм тривожним болем?
СУМА ТА САМА
Мама ~ Діти ~ Ти
Діти ~ Ти ~ Мама
Ти ~ Мама ~ Діти
Як не варіювати доданками, загальна сума завжди залишається та сама: найдорожчі.
ЗА НАЛКОВСЬКОЮ
Що ми знаємо про деяких наших "молодих", коли знаємо їх виступи на зборах і семінарах, а не знаймо їхніх думок?
ВАЖКО ПОВІРИТИ
Не вірю у безсмертність душі. Але важко мені повірити, щоб мої почуття до тебе мали б скінчитися з моїм життям.
ДВОЗНАЧНІСТЬ
По довгих роках прийшов лист від її першого любка. Здуріла від радощів: притулила конверт до губ.
— Мамо! — скрикнув син. — Це ж так негігієнічно!
Не бути падлюкою — ще не означає бути порядною людиною, бо порядність, друзі, зобов'язує, як і всяка інша чеснота.
ЗАГАДКА
Що це таке? Всі його шукають, а ніхто не знає, як воно виглядає. (Щастя).
МОЖЕ, Й ВАРТО?
Людство, як відомо, створило чимало міжнародних організацій та різних асоціацій. Чи не настав час, братове, подумати про ще одну? Наприклад, про "Міжнародну асоціацію порядних"?
ХТО, КОЛИ І ЗА ЩО?
Твої рекомендації чудові. Мене цікавить одне, зовсім побічне питання: хто, коли і за що давав їх тобі?
ВПОРУ
Почавши від стародавніх, хвалимо тих, що вміють впору замовчати. А впору замовити потрібне слівце — хіба не заслуговує такої самої, якщо не більшої, похвали?
Візьмеш невродливу — звикнеш. Візьмеш красуню — теж звикнеш. У чому ж тоді проблема?
Коли вже твоє становище змушує тебе бути нещирим зо мною, то для пристойності опусти бодай очі.
АХ, ТА МОЛОДЬ!
— Пошануй бодай черевики, коли вже не жалко ніг! — ремствувала мама на доню, що знемагала в танці.
ХИТРІ!
Чоловіки підозрівають нас у надмірній практичності, а самі бач які: освідчуються в коханні, жертвують нам серце, а від нас вимагають руки (і то правдоподібно — правої).
Прийняти рішення, власне, найлегше. Тільки — як сприймуть його ті, від імені кого ми приймаємо його?
ЗА ЗДИБАННЯ НА ТОМУ СВІТІ
Сиджу за вдівцевим (до речі, такого прикметника в живій мові немає) столом свого сусіда з дитинства — Георгія.
— На Теплого Олекси було п'ять років, як ви були в нашому селі.
— А ви пам'ятаєте! Кожної зими кажу собі: но, вже цеї весни чи літа напевно виберуся на Буковину. А відтак знову якісь справи, цур їм та пек, закрутять мною, і знову відкладаю на наступне літо. І так, Георгію, з року в рік.
— Сягайте, прошу…
— Дякую файно. Випиймо, Георгію, за тих, що ми в них.
— Будьмо, Дарцю. А тепер знову аж за п'ять років увидимо вас у Лукавиці.
— Дай нам, боже, прожити ще п'ять.
— Та я до того і річ веду. А то можете приїхати і застати мене там, де паламар траву косить.
— Що ви, сусіде?!
— А що? Ми з вами вже не молоді, хоч ви і молодші від мене, але й недалеко втіклисьте, гей той казав. Думаю собі, Дарцю, що там у Львові десь у вас покої, а покої…
— Не такі вже й покої, Георгію.
— А в мене оця хатина, як видите. Чотири войни витримала небога, але то пусте. У вас машина.
— Тта…
— А мені, як треба транспорту, то іду до колгоспу просити якої шкапи.
— Чого зараз "шкапи", Георгію?
— Та я так, аби більше розжалобити вас, бо коні в нас, що правда, то правда, один в одного. Але й це пусте! Все пусте, Дарцю, тільки здибання з добрими людьми є що є, а решта фють — пух кульбаби! І тому я вам дуже дякую, що ви зайшли до мене, гей той казав, не погордили моїми низькими порогами.
— Що ви, Георгію, таж наші тати сусідами були. На друге літо доконче приїду знову.
— Ви завжди так говорите, а потім вам інакше виходить. Не вірю вам, перепрошаю за слово, бігме не вірю. Може у вашому житті таке зайти, що можете не встигнути і на мій похорон, а я так би собі хотів, щоб ви були в мене на обіді[24].
— Лишім пусту бесіду, Георгію.
— А чо пуста? Скажу вам, аби ніхто не чув, що я вже потрохи пририхтовуюся до свого обіду. Не хочу ще й по смерті завдавати клопоту сестрі Катріні. Вона, рахувати, вже теж не молода, а в той день і так буде справунків вище голови. То я, чуйте, взяв і приховав у ямі кілька фляшок доморобного виноградного вина на той випадок. От зараз покличу кума Штефана, внесу пляшку, і хай мені здається, що я з вами в себе на обіді.
— Бог з вами, Георгію, я воліла б на вашому весіллі випити.
— Гай, гай, Дарцю, минувся наш шабас. Ми з вами вже з ярмарку вертаємося. Нам уже ближче до обіду, як до весільного столу. А ви скажіть мені, ні, без жарту: який вельможа, який багач, який голова колгоспу, скажім по-теперішньому, який міністр був на своїм обіді? А я буду, і буду пити до вас і до кума Штефана.
— Чекайте, Георгію, а за що ми будемо пити на обіді з живим небіжчиком?
— Ви не знаєте за що? Та за здибання на тому світі, моя злота сусідко!
НА МЕЛАНХОЛІЙНИЙ МОТИВ
Нічого мені так не жаль з моєї молодості, як того, що вже ніколи не зможу одіти рожевого плаття з букетом ромашок на рамені.
В АЛЬБОМ КРИТИКАМ
Не гудьте за життя і не хваліть по смерті.
ПЕРПЕТУУМ-МОБІЛЕ
Сьогодні єресь — завтра правда. Сьогодні істина, завтра — єресь. Якщо, чоловіче, збагнеш цю діалектику, буде тобі добре і довго проживеш на землі. Амінь.
ЯКЕ НЕПОРОЗУМІННЯ
Лікар приписав мені приємні емоції, а ти силкуєш мене ковтати полівітаміни, яких я терпіти не можу.
БУДЬТЕ ВИБАЧНІ
Легко запалюєшся і коротко гориш, зате як часто! Ні, ні, це не про тебе, а коробку сірників!
ТРИ ВИХІДНІ ПОНЯТТЯ
Хатини, дитини, тишини — треба жінці на цій планеті. Все інше — функції цих понять.
ЩЕ ОДНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Кохання — ялинка, обвішана цяцьками ілюзій закоханих.
З ПСИХОМЕДИЦИНИ
Не пам'ятаю вже точно, коли, хто і де прищепив мені того віруса. Знаю тільки одне: любов до України вмре в мені з останнім моїм подихом.
А ТАКА КАРТИНА?
Схід сонця в горах.
Схід сонця над морем.
(Продовження на наступній сторінці)