«Величальна колискова» Микола Вінграновський

Ще імені твого не знають солов'ї,
Ще імені твого не чули квіти,
І літо, і сніги, і літечка твої
Тобі не поспішають прилетіти.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мама, тато-мама
Колисали...

Колисало небо
Білу хмару,
Колисало море
Хвилю кару...

Ще ніженька твоя не знає далини,
Щасливий мак цвіте біля криниці,
І ти, як мак, про щастя бачиш сни,
На них ніяк не можеш надивиться.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі, —
Тато-мама, тато-мама
Обнімали...

Обнімало небо
Білу хмару,
Обнімало море
Хвилю кару...

Щаслився ж і цвіти, метелику малий,
На долю і на волю тополину,
Понад Дніпром, де сонце, де орли,
Понад Дніпром на світ, на Україну.

В білій льолі люлі,
Спатоньки-спатулі,—
Тато-мама, тато-мама
Цілували...

Цілувало небо
Білу хмару,
Цілувало море
Хвилю кару...