105 Кольцов Олексій Васильович (1809-1842) — російський поет.
106 Тут йдеться про декабриста Бестужева-Рюміна Михайла Павловича (1803-1826).
107 Рилєєв Кіндрат Федорович (1795-1826) — російський поет, декабрист.
108 Лєрмонтов Михайло Юрійович (1814-1841) — російський поет, загинув на дуелі.
109 Одоєвський Олександр Іванович (1802-1839) — російський поет, декабрист. Після поразки повстання був ув'язнений у Петропавлівську фортецю і засуджений до12 років каторжних робіт. Заслання відбував у Сибіру.
110 Бутаков Олексій Іванович (1816-1869) — російський мореплавець і географ, дослідник Аральського моря, контр-адмірал. У 1848-1849 рр. — капітан-лейтенант флоту, начальник Аральської описової експедиції. За клопотанням О. Бутакова до її складу було включено як художника й Т. Шевченка.
111 Сю Ежен (7604-1857) — французький письменник.
112 Раїм — укріплення на річці Сирдар'ї. Т. Шевченко прибув сюди у складі Аральської описової експедиції 19 червня 1848 р. І залишався до 25 липня, поки закінчилася підготовка шхун до плавання до Аральському морю. Жив він тут також і у січні — квітні 1849 р. та з кінця вересня по 10 жовтня 1849 р., коли учасники експедиції вирушили до Оренбурга. За час перебування в Раїмі Т. Шевченко виконав низку малюнків, на яких зобразив його з різних точок.
113 Беллінсгаузен Фадей Фадейович (1778-1852) — російський мореплавець, адмірал. Очолював російську антарктичну експедицію 1819-1820 рр. на шлюпах "Восток" та "Мирный", під час якої у 1820 р. було відкрито Антарктиду.
114 Обручов Володимир Панасович (1793-1866) оренбурзький генерал-губернатор, командир Окремого Оренбурзького корпусу (1842-1851). Близько чотирьох років заслання Т Шевченка (1847-1851) припадало на час його губернаторства. На прохання поетових друзів В. Обручов погодився включити Т. Шевченка до складу Аральської описової експедиції, після повернення експедиції дозволив йому малювати в Оренбурзі. Донос прапорщика М. Ісаєва докорінно змінив ставлення В. Обручова до Т. Шевченка. За його наказом поета вдруге заарештували, відправивши до каземату Орської фортеці, а потім — до Новопетровського укріплення.
115 Шрейбер Іван Петрович (1794-1861)—командир 2-ї бригади 23-ї піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу, генерал-майор. З Т. Шевченком познайомився й спілкувався у травні-червні 1848 р. під час переходу експедиції О. Бутакова до Аральського моря. На бажання генерала Т. Шевченко намалював і подарував йому акварель "Пожежа в степу".
116 Макшеєв Олексій Іванович (1822-1892) — російський географ, дослідник Середньої Азії. Був близький до гуртка петрашевців. Брав участь як офіцер в Аральській описовій експедиції, де познайомився і потоваришував з Т. Шевченком.
117 Ескарп — крута стінка зовнішнього рову укріплення.
118 Момбеллі Микола Олександрович (1823-1902)—поручик лейб-гвардії Московського полку. Один з найактивніших петрашевців. Т. Шевченко познайомився з ним у 1844-1845 рр. Після арешту петрашевців у грудні 1849 р. М. Момбеллі засуджено до розстрілу, який замінено п'ятнадцятирічним засланням на каторгу і позбавленням усіх громадянських прав. Згодом його звільнили від каторжних робіт і відправили рядовим на Кавказ. У 50-ті роки М. Момбеллі і Т. Шевченко деякий час служили в Окремому Оренбурзькому корпусі і, можливо, знали про долю один одного.
119 Петрашевський Михайло Васильович (1821-1866) — російський революціонер, соціал-утопіст. Організував у 1845 р. таємний гурток передової дворянської і різночинної молоді. Його учасники (петрашевці) ставили собі за мету боротися проти царизму і кріпосництва. У 1849 р. М. Петрашевсько-го заарештовано і засуджено до страти і згодом страту замінено каторгою й поселенням у Сибіру. М. Петрашевський позитивно оцінював революційну діяльність Т. Шевченка, але особисто не був з ним знайомий.
120 Достоєвський Федір Михайлович (1821-1881) — російський письменник. У 1849 р. за участь у революційному гуртку петрашевців Ф. До-стоєвського було заарештовано і засуджено до смертної кари, яку потім замінено чотирирічною каторгою. Т. Шевченко і Ф. Достоєвський виступили зі своїми творами на літературному вечорі 11 листопада 1860 р. У Петербурзі.
121 Плещеєв Олексій Миколайович (1825-1893) — російський письменник, критик і перекладач. За участь у гуртку петрашевців у 1849 р. його заслали в солдати в Окремий Оренбурзький корпус. Тут О. Плещеєв познайомився з поезією Т. Шевченка, почалося листування з українським поетом. Після заслання зустрічався з Т. Шевченком у Петербурзі, перекладав його твори.
122 Ламартін Альфонс де (1790-1869) — французький поет-романтик, політичний діяч, історик. Під час Лютневої революції 1848 р. був міністром іноземних справ, відігравав помітну роль у Тимчасовому уряді.
123 Дюпон де л'Ер Джакоб-Шарль (1767-1855) — французький державний діяч; 24 лютого 1848 р. був проголошений членом Тимчасового уряду й головував у раді міністрів.
124 На ниву в жито уночі... — уривок з байки "На ниву в жито уночі.." (1848) єдиного твору Т Шевченка цього жанру. "Сичі" — редакційна назва, що вперше з'явилася при публікації байки в "Кобзарі" 1867 р. і стала традиційною.
125 Батир Дустан — казахський національний герой. "Дустанова могила" — малюнок Т. Шевченка, виконаний між 27.05.1848 р. і 15.01.1850 р.
Про Дустанову могилу і пам'ятник з глини на могилі батира Дустана Т. Шевченко згадував у повісті "Близнецьі".
126 Батир Раїм — казахський національний герой. Його іменем названо укріплення на р. Сирдар'ї, засноване 1847 р., ліквідоване 1854 р.
127 Тут йдеться про поему Т. Шевченка "Варнак" (1848).
128 у бога за дверми лежала сокира... — Перший рядок з однойменної поезії Т. Шевченка (1848).
129 Поспєлов Ксенофонт Єгорович (1820 — бл. 1860) — прапорщик корпусу флотських штурманів, член експедиції О. Бутакова. З Т. Шевченком познайомився у травні 1848 р. Знайомство переросло в дружбу. Під час плавання на шхуні "Константин" вони жили в одній каюті. У 1849 р. К. Поспєлов був командиром шхуни "Николай".
130 Вернер Томаш (Хома) — польський політичний засланець. За поширення антиурядової літератури й підбурювання ремісників до повстання у 1844 р. Т. Вернера віддано рядовим в Окремий Оренбурзький корпус. З 1849 р. — Унтер-офіцер, з 1853 р. — офіцер. Т. Шевченко познайомився з Т. Вернером в Орській фортеці перед початком Аральської описової експедиції, в якій Т. Вернер брав участь як геолог. Під час плавання вони здружилися, ці взаємини підтримували і в Оренбурзі, де разом опрацьовували матеріали експедиції. У 1849 р. В Оренбурзі Т. Шевченко виконав портрет. Вернера.
131 Істомін Олександр Олександрович (1813 — рік смерті невідомий) — старший фельдшер Аральської описової експедиції. Відомий малюнок Т. Шевченка "Бутаков і фельдшер Істомін під час зимівлі на Косаралі".
132 Бекович-Черкаський Олександр (до прийняття християнства — Дев-лет-Кизден-Мурза; рік народження невідомий — 1717) — кабардинський князь на російській службі. 1717 р. очолював експедицію в Хіву для переговорів з хівинським ханом про прийняття ним російською підданства, а також для пошуків золота в руслі Амудар'ї. Був віроломно вбитий у Хіві.
133 Муравін Іван — російський дослідник Приуралля. Брав участь у експедиції з Оренбурга в Хіву у 1740-1741 рр., склав докладну карту Приаралля.
134 Йдеться про Акишева Артемія Оникійовича (1818 — рік смерті невідомий) — прапорщика корпусу топографів на шхуні "Константин", учасника Аральської описової експедиції. А. Акишев перший провів топографічне знімання островів Аральського моря. Під час спільних виїздів на ці острови Т. Шевченко створив низку акварелей і рисунків.
135 Гумбольдт Александр (1769-1859) — німецький природодослідник, географ і мандрівник, член Берлінської Академії наук (з 1800 р.), почесний член Петербурзької Академії наук (з 1816 р.).
136 Aparo Жак Етьен Віктор (1790-1855) — французький драматург і мандрівних.
137 Дюмон-Дюрвіль Жюль Себастьян Сезар (1790-1842) — французький мореплавець і океанограф.
138 Крузенштерн Іван (Адам) Федорович (1770-1840) — російський мореплавець, адмірал, почесний член Петербурзької Академії наук (з 1806 р.).
ЗІнаїда Тулуб. ISBN 978-966-97236-2-8. 497
Розробив проект першої російської кругосвітньої експедиції і керував нею (1803-1806).
139 Відродження, Ренесанс — період у культурному та ідейному розвитку країв Західної та Центральної Європи, перехідний від середньовічної культури до культури нового часу.
140 Верроккйо (справжнє прізвище — ді Мікеле Чоні) Андреа дель (1435/1436-1486) — італійський скульптор, живописець і ювелір.
141 Леонардо да Вінчі (1452-1519) — італійський живописець, скульптор, архітектор, учений та інженер.
142 Мурільйо Бартоломе Естебан (1618-1682) — іспанський живописець.
143 Рафаель (власне, Рафаелло Санті; (1483-1520) — італійський живописець і архітектор.
144 Нессельроде Карл Васильович (1780-1862) — граф, міністр закордонних справ Росії (1816-1856).
145 Капелла — зоря 0,1 візуальної зоряної величини із сузір'я Візничого.
146 Богомолов Олександр Трохимович — поручик 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. У 1848 р. — начальник Косараль-ського форту, у 1849 р. — командир роти, до якої був зарахований Т. Шевченко під час Аральської експедиції.
1471 небо невмите, і заспані хвилі... — тут повністю цитується одно-іменний вірш Т. Шевченка (1848).
148 Кількевич (Келькевич) Сильвестр Станіславович (1813 — рік смерті невідомий) — польський політичний засланець, старший лікар Раїмського укріплення. Т. Шевченко познайомився з ним 1848 р. у Раїмі.
149 Кейкуатов Микола Іванович (1806-1865) — поміщик, князь, власник маєтків на Чернігівщині. Т. Шевченко познайомився з ним у 1846 р.; 1847 р. намалював портрет дружини М. Кейкуатова і груповий портрет його дітей.
150 ... напівфантастична балада "Чума"... — написана Т. Шевченком у 1848 р.
151 Кочубей Василь Леонтійович (1640-1708) — представник української старшинської верхівки, державний діяч. Протягом ряду років за гетьманщини займав високі посади — генерального писаря (1687-1699), генерального судді (1699-1708). В. Кочубей належав до тієї частини старшини, яка трималася орієнтації на Російську державу. 1707 р. разом з І. Іскрою надіслав листа Петру І, в якому викривав таємні зносини гетьмана І. Мазепи з польським і шведським королями. В. Кочубей та І. Іскра були видані І. Мазепі і страчені. У тексті — перегук з першим рядком поеми О. Пушкіна "Полтава": "Богат и славен Кочубей..."
152 Нудатов Ераст Васильович (1828 — близько 1900) — прапорщик 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко познайомився з ним 1848 р. у Раїмському укріпленні, між ними встановилися дружні стосунки.
153 Щепкін Михайло Семенович (1788-1863) — російський актор, основоположник критичного реалізму в театральному мистецтві, реформатор російської і української сцени. У 1821 р. його було викуплено з кріпацтва. З Т. Шевченком М. Щепкіна зв'язувала щира особиста дружба.
154 Каратигін Василь Андрійович (1802-1853) — російський актор-тра-гік. Т. Шевченко бачив гру В. Каратигіна в період розквіту його таланту (30-і роки).
155 Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813-1873) — український композитор і оперний співак. Т. Шевченко познайомився з С. Гулаком-Ар-темовським восени 1838 р. у Петербурзі, відтоді їх зв'язувала щира дружба.
156 ... тієї ж ночі втопилася в Вілії. — Тут викладено сюжет поезії Т. Шевченка "У Вільні, городі преславнім..." (1848).
157 Ейсмонт Густав Карлович — ад'ютант 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, прапорщик. За спогадами Е. Нудатова, був одним із близьких приятелів Т. Шевченка у Раїмі.
158 ... своєї таємної творчості... — йдеться про вірш Т. Шевченка "Неначе степом чумаки..." (1849).
159 Притвіц — баронський рід, відомий у Сілезії з 1306 р., пізніше розділився на кілька гілок, з яких дві переселилися в Росію.
160 Ухемисов Махамбет (1804-1846) — казахський поет і діяч народно-визвольного руху. У 1836-1837 рр. разом з Ісатаєм Таймановим очолив масове селянське повстання. Був убитий ханськими поплічниками. Збереглося біля 40 пісень і поем М. Утемисова.
161 Прощай, убогий Косарале! — Рядок з вірша Т. Шевченка "Готово! Парус розпустили..." (1849).
162 Перовський Василь Олексійович (1795-1857) — державний і військовий діяч царської Росії. Протягом 1833-1842 і 1851-1857 рр. був оренбурзьким генерал-губернатором і командиром Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко і його друзі сподівалися, що В. Перовський допоможе засланцеві, однак цього не сталося. Він відмовив у присвоєнні поетові звання унтер-офіцера, яке давало право на відставку.
163 АВТоркою допущена історична неточність. Активним членом гуртка М. Петрашевського був російський критик і публіцист Майков Валеріан Миколайович (1823-1847), він, зокрема, написав ряд важливих статей "Карманного словаря иностранньїх слов" (1845), який став першою спробою пропаганди ідей демократизму і утопічного соціалізму. Але життя В. М. Майкова обірвав нещасний випадок: він утопився у 1847 р., задовго до арешту петрашевців (квітень 1849 р.). Другий Майков —Аполлон Миколайович (1821-1897) тривалий час відвідував "п'ятниці" Петрашевського, але заарештований не був.
164 Залеський Броніслав (1820-1880) — польський історик і художник, діяч польського визвольного руху. У 1848 р. був засланий рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. Разом із 3. Сераковським входив до революційного гуртка польських політичних засланців. З Т. Шевченком познайомився і заприятелював у листопаді 1849 р. в Оренбурзі; як художник Б. Залеський був прикомандирований допомагати Т. Шевченкові завершувати малюнки, що їх поет виконав під час Аральської описової експедиції. У 1851 р. вони разом брали участь у Каратаутський експедиції.
165 Ісаєв Микола Григорович (1829 — рік смерті невідомий) — прапорщик 3-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко познайомився з М. Ісаєвим восени-взимку 1849-1850 рр. У лютому 1850 р. намалював його акварельний портрет. У час створення портрета поет жив на квартирі у Гернів, де часто бував М. Ісаєв.
166 Бларамберг Іван Федорович (1803-1878) — російський геодезист, військовий інженер. У 1843-1855 рр. — обер-квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу. У період між листопадом 1849 р. і квітнем 1850 р. в Оренбурзі Т. Шевченко виконав акварельний портрет його дружини Олени Павлівни.
167 Кутіна Олександра Петрівна — власниця будинку в Оренбурзі, де у 1847-1850 рр. жив Шевченків приятель Ф. Лазаревський.
168 Зельонка Михайло Тадейович (1797-1860) — польський політичний засланець, ксьондз оренбурзької римо-католицької церкви.
169 Венгржиновський (Венгжиновський) Аркадій Миколайович (1818-80-і роки XIX ст.) — наглядач школи для киргизьких дітей при Оренбурзькій прикордонній комісії. Двоюрідний брат 3. Сераковського.
170 Відомий тільки Доморацький Станіслав (Костянтин) Северинович (1823 — рік смерті невідомий) — польський політичний засланець, рядовий 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Відданий у солдати 1853 р., служив з Т. Шевченком в останні місяці перебування поета на Мангишлаку.
171 Меттерніх Клеменс Венцель Лобар (1773-1859) — князь, австрійський державний діяч і дипломат; у 1821-1848 рр. — канцлер. У березні 1848 р. під час революції в Австрії Меттерніх утік у Великобританію, потім— у Бельгію. У 1851 р. після поразки революції повернувся в Австрію, але активної участі у політичному житті не брав.
172 Віндішгрец Альфред (1787-1862) — князь, австрійський фельдмаршал. У 1848 р. жорстоко придушив революційне повстання у Празі й Відні. До квітня 1849 р. очолював похід габсбурзьких військ проти Угорської революції.
173 Пешт — одна із трьох історичних частин Будапешта — Пешта, Буди і Обуди, що в січні 1872 р. були об'єднані в одне місто.
174 Єлачич Йосип (1801-1859) — граф, хорватський державний діяч, служив у австрійській армії, генерал з 1848 р. У 1848 р. призначений балом (намісником), а потім — головнокомандуючим військами Хорватії. Скориставшись відмовою угорського уряду погодитись на національну автономію Хорватії, сприяв утягуванню Хорватії в боротьбу з Угорщиною. Брав участь у придушенні Угорської революції 1848-1849 рр., Жовтневого повстання уВідні 1848 р.
175 Петефі Шандор (справжнє прізвище — Петрович (1823-1849) — угорський поет, діяч революції 1823-1849 рр. в Угорщині.
176 Кошут Лайош (1802-1894) — політичний і державний діяч Угорщини. Брав активну участь у революції 1848-1849 рр., був ініціатором створення угорської національної армії. 2 травня 1849 р. обраний верховним правителем Угорщини. 11 серпня передав владу головнокомандуючому угорської національної армії А. Гьоргею й емігрував.
177Радецький (фон Радец) Йозеф (1766-1858) — граф, австрійський фельдмаршал. У 1831-1857 pp. —головнокомандуючий австрійською армією у Північній Італії. Під час австро-італійської війни 1848-1849 pp. війська під командуванням Радецького розбили італійську армію при Кустоці (1848 р.) й Новарі (1849 p.), брали участь у придушенні революції в Італії.
178 Кавеньяк Луї-Ежен (1802-1857) — французький політичний діяч, генерал. У травні — червні 1848 р. — військовий міністр. Жорстоко придушив Червневе повстання у Парижі.
179Гьоргей Артур (1818-1916) — угорський воєначальник, учасник революції 1848-1849 pp. З березня 1848 р. головнокомандуючий угорської національної армії, з травня — військовий міністр. А. Гьоргей чинив опір дальшому розвитку революції і прагнув до угоди з Габсбургами. Навколо нього згуртувалось реакційне офіцерство й т. зв. Партія миру.
180 Бем Юзеф Захаріаш (1794-1850) — польський політичний і військовий діяч, генерал. Під час революції 1848-1849 pp. брав участь у Жовтневому повстанні у Відні й обороні міста від контрреволюційних військ, командував революційними угорськими військами у Трансільванії. Після поразки Угорської революції у 1840 р. утік у Туреччину, де прийняв іслам і вступив у турецьку армію під іменем Амурат-паші.
181 Ольмюцька угода між Пруссією і Австрією, підписана у 1850 р. у м. Ольмюц при посередництві Росії. Відповідно до цієї угоди, Пруссія повинна була відмовитися від претензій на створення союзу німецьких держав під своєю егідою.
182Панаєв Іван Іванович (1812 — 1862) — російський письменник і журналіст.
183 Струговщиков Олександр Миколайович (1808-1878) — російський перекладач німецької поезії і прози.
184 Посяда Іван Якович (1823-1894) — український громадський і культурний діяч, педагог. Належав до лівого крила Кирило-Мефодіївського товариства. У 1847 р. його заарештували і вислали до Казані під нагляд поліції, де він у 1849 р. закінчив університет. Працював у Канцелярії рязанського губернатора, а потім — учителював.
185 Гулак Микола Іванович (1822-1899) — український революціонер-демократ, педагог і вчений. У грудні 1845 — січні 1846 pp. разом із М. Костомаровим і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське товариство, належав до його лівого крила. У 1848 p. М. Гулака заарештували, ув'язнили до Шліссельбурзької фортеці. У 1850 р. вислали до Пермі під суворий нагляд поліції. Після закінчення терміну заслання він вів педагогічну і наукову роботу на Україні, в Грузії та Азербайджані.
186 Іуда (Юда) — за біблійним міфом, один з 12 учнів (апостолів) Христа, який запродав свого вчителя за 30 срібляників. Образ Іуди став символом зрадництва і запроданства.
187Гюго Віктор-Марі (1802-1885) — французький письменник, член Французької академії (з 1841 p.). Буржуазна революція 1848 р. вивела його на шлях громадсько-політичної боротьби. В. Гюго став у ряди захисників республіки. Тут згадується його промова з трибуни Національних здорів, виголошена письменником з метою засудження державного перевороту Луї Бонапарта 2 грудня 1651 р. і перетворення Французької республіки у Другу імперію. 3. Тулуб тут допустила хронологічну неточність: Т. Шевченко в Оренбурзі був раніше, ніж В. Гюго виголосив згадану промову.
188 Гарібальді Джузеппе (1807-1882) — народний герой Італії, генерал. Учасник революції 1848-1849 рр., організатор оборони Римської республіки (1849 р.). Під час австро-італо-французької війни (1859 р.) командував загоном добровольців. Під час Італійської революції 1858-1860 рр. очолив похід "Тисячі". Під час франко-прусської війни 1870-1871 рр. як доброволець разом з сипами бився проти прусських військ у Франції. Вітав Паризьку комуну. Прибічник Першого Інтернаціоналу.
189 Мадзіні Джузеппе (1805-1872) — італійський революціонер, ідеолог і керівник республікансько-демократичного крила Рисорджименто — національно-визвольного руху італійського народу за возз'єднання країни і знищення австрійського гніту. З 1827 р. брав участь у русі карбонаріїв. У 1831 р. заснував таємну організацію "Молода Італія". Учасник революції 1848-1849 р., глава уряду Римської республіки 1849 р., один з організаторів походу "Тисячі" 1860 р.
190 Цейзик Михайло Гнатович (1815 — рік смерті невідомий) — аптекар казенної, а потім власник приватної аптеки в Оренбурзі.
191 Колесинський Балтазар Балтазарович (1818—рік смерті невідомий)— польський політичний засланець, рядовий 5-го, а потім 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу.
192 Скуратов-Бельський Григорій Лук'янович (рік народження невідомий — 1573) — один з керівників опричнини Івана IV Васильовича Грозного, активний організатор терору опричників.
193 Ширяєв Василь Григорович (1795 — рік смерті невідомий) — російський художник. Походив із кріпаків, був відпущений на волю і записаний у Петербурзький живописний ремісничий цех у 1828 р. Один з відомих на той час майстрів декораційного живопису. Поміщик П. Енгельгардт законтрактував Т. Шевченка для навчання на чотири роки до В. Ширяєва, щоб мати свого дворового маляра. 1836 р. Т. Шевченко разом з іншими учнями В. Ширяєва брав участь у розписах Великого, Александринського і Михайлівського театрів у Петербурзі.
194 Сошенко Іван Максимович (1807-1876) — український художник, педагог. Друг Т. Шевченка. І. Сошенко один з перших звернув увагу на малярський хист Т. Шевченка (1836 р.), познайомив його з Є. Гребінкою, В. Григоровичем, О. Венеціановим. Деякий час Т. Шевченко і І. Сошенко жили на одній квартирі.
195 ... приміщення на Хрещатицькому завулку... — йдеться про будинок І. Житницького на Козиному болоті (нині провулок Т. Г Шевченка, 8-а), де навесні 1846 р. Т. Шевченко оселився разом з художником М. Сашиним та письменником О. Афанасьєвим-Чужбинським.
196 Ампір — стиль пізнього класицизму у західноєвропейській архітектурі й мистецтві. Виник у Франції на початку XIX ст. Ампіру властиві строгі монументальні форми, звернення до давньоримської і давньоєгипетської традицій.
197 А я так мало, небагато... — рядок з вірша Т. Шевченка "Не молилася замене..." (1850).
198 Йдеться про Коваленко Оксану Степанівну (1817 — рік смерті невідомий) — подругу Т. Шевченка з дитячих років. Хата Коваленків стояла поблизу садиби Шевченків. У 1829 р. Вони розлучилися назавжди, коли Т. Шевченко виїхав з Кирилівки до Вільна.
199 Наливайко Северин (рік народження невідомий — 1597) — керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594-1596 pp. в Україні і в Білорусії. Верхівка козацької старшини видала Наливайка польсько-шляхетському війську; після жорстоких тортур його було страчено у Варшаві.
200 Кватроченто — в італійській мові прийняте найменування XV ст. У мистецтвознавстві цим терміном умовно позначається період Раннього Відродження в Італії. Квінквеченто — відповідно — XVI ст; у мистецтві — т. зв. Високе Відродження та Пізнє Відродження.
201 Толмачов Панас Омелянович — начальник 23-ї піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу.
202 Лувр — пам'ятка архітектури в Парижі, колишня резиденція французьких королів; одне з найбільших у світі зібрань давньоєгипетського, античного і західноєвропейського мистецтв. У 1793 р. за декретом революційного Конвенту Лувр було оголошено національним художнім музеєм і відкрито для відвідувань.
203 Ватіканський музей — зібрання італійського живопису до XVII ст. у Ватікані.
204 Мюнхенська Пінакотека — музей, де зібрано унікальну колекцію картин і скульптур.
205 Станевич Ян (Онуфрій) Фердинандович (1832-1904) — польський засланець. 1850 р. виключений з Дворянського полку за політичні мотиви і засланий рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. З Т. Шевченком познайомився у 1850 р. в Оренбурзі.
206 Демидови — уральські гірничозаводчики. Родоначальник — Микита Демидович Антуф'св, більше відомий під прізвищем Демидов (1656-1725)— тульський коваль, який висунувся при Петрі І й одержав величезні землі на Уралі для будівництва металургійних заводів.
207 Грімм — брати Якоб (1785-1863) та Вільгельм (1786-1859) — німецькі філологи, члени Прусської Академії наук (з 1841 p.). Засновники міфологічної школи у фольклористиці. Зібрали й видали корпус німецьких народних казок та старовинних легенд, які перекладено багатьма мовами світу.
208 Перро Шарль (1628-1703) — французький поет і критик, член Французької Академії (з 1671 p.). Автор всесвітньовідомих казок "Спляча красуня", "Червона Шапочка", "Попелюшка" та ін.
209 Андерсен Галс Крістіан (1805-1875) — датський письменник. Найповніше виявив свій художній талант у казках.
210 Феокріт (приблизно 310 р. до н. е. — 250 р. до н. е.) — давньо-грецький поет. Створив жанр ідилії.
211 Йдеться про Тарновського Григорія Степановича (1788-1853) — українського поміщика. У своєму маєтку в Качанівці зібрав велику бібліотеку, створив картинну галерею. Т. Шевченко познайомився з Г. Тарновським 1839 р. у Петербурзі; у 1843 р. гостював у нього в Качанівці, у 1845 р. — у Потоці.
212 За що, не знаю, називають... — уривок з поезії Т. Шевченка "Якби ви знали, паничі..," (1850).
213 "Патер ностер" — молитва "Отче наш" латинською мовою.
214 ... перед очима всього людства... — йдеться про вірш "Чи то недоля та неволя..." (1850).
215 ... милуючись першини зорями... — переказано зміст вірша Т. Шевченка "І досі сниться: під горою..." (1850).
216 Псьол Глафіра Іванівна (по чоловікові — Дунік-Борковська, (18231886) — українська художниця. У 1843 р. В Яготині вона познайомилася з Т. Шевченком, зустрічалася з ним у 1846 р. у Києві.
217 Чистий четвер (Великий четвер) — четвер останнього (Страстного) тижня Великого посту (40 днів) перед Великоднем (Пасхою) — є одним з головних релігійних свят в іудаїзмі та християнстві. У цей день відбувається відпущення гріхів і ті, хто покаявся, очищаються.
218 Фарисеї — назва послідовників релігійно-політичної течії, що виникла в Іудеї в середині II ст. до н. е. Вони намагалися пристосувати старі релігійні, правові, етичні та інші біблійні закони до нових суспільних умов. Фарисеї були непримиренними ворогами ранньохристиянського вчення, за що в християнській літературі їх називали лицемірами. Звідси й походить переносно значення слова фарисей — лицемір, святенник.
219 Понтій Пілат — римський намісник Іудеї у 26-36 рр. Відзначався жорстокістю і підступністю. За легендою, засудив до розп'яття Ісуса Христа.
220 "... І біяху його по ланитах, і плюваху нань..." — така фраза є у двох Євангеліях: від Матвія, гл. 26, вірш 67; від Марка, гл. 14, вірш 65.
221 Куліш Пантелеймон Олександрович (1819-1897) — український письменник, історик, фольклорист, етнограф, критик і перекладач. Т. Шевченко познайомився з ним 1843 р. у Києві, разом брали участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. У 1847 р. був арештований і висланий на службу до Вологди (замінено службою в Тулі). Після покаянних звернень до царського уряду його помилували. У 1850 р. переїхав до Петербурга. Останні роки життя провів на Україні.
222 Фермато — музичний термін, який означає подовження паузи або звучання ноти.
СЛОВНИК КАЗАХСЬКИХ СЛІВ, ЯКІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В ТЕКСТІ
Ага — буквально — старший брат. Шанобливе звертання до літньої людини.
Агач — дерево.
Айран — кисле молоко.
Айт (іменник) — релігійне свято.
Айт (вигук) — візьми, кусай! Так кажуть собакам, щоб заохотити їх кидатися на дичину або на злодія.
Азан — заклик до молитви. Муедзин співає його з балкона мінарета. Ак — білий.
Аксакал — білобородий, старий дід. У мусульман дозволяли носити бороду з 60 років: хто мав чорну бороду — звався карасакалом, а хто сиву — аксакалом.
Акин — народний співець, поет-імпровізатор. Аман (вигук) — рятуйте! Змилуйтесь!
Аменгерка — жінка або наречена, яка переходить як спадщина після чоловіка або нареченого до його братів або інших родичів.
Аменгерство — право одержати як спадщину удову або наречену померлого родича.
Ana — мати.
Арал — острів.
Арал-Тениз — (море з островами) — Аральське море. Аргамак — чистокровний кінь найкращої породи. Аскер — солдат. Ага — батько.
Аул — село, а в кочову добу — стійбище кочовиків, що складалося не з будинків або хат, а з юрт (кибиток), які переносилися з місця на місце в міру потреби.
Аулья — святий.
Бай — феодал, багата людина, яка мас багато челяді, худоби та різного майна, навіть свої власні озброєні загони, охорони, або почет. Байбіше — найстаріша дружина в умовах багатожонства. Байта — перегони, кінські змагання. Байгуш — жебрак, бідар. Батир — герой, смілива і дужа людина.
Баримта — грабунок, напад на чужу худобу або на чужий аул. Баурсаки — булочки або пампушки, смажені на баранячому жирі. Бій — старійшина, голова роду. Бишбармак — варена баранина.
Верп — легкий запасний якір. * Словникскладений автором
Гюрза — отруйна змія.
Дагліст — важкий становий якір.
Джеломійка — (жолим уй) — літня легка юрта без вогнища. Джульбарс — тигр.
Жайляу — літне пасовище в горах.
Жамба — зливок срібла або золота. На тої він встановлювався як мішень. Жар-жар — обрядова пісня весільного ритуалу.
Жатаки — дуже бідні люди, які не кочували, бо не мали худоби. Вони охороняли зимівлі багатих аулів та сіяли просо. За охорону зимівлі баї давали їм трохи харчів та худоби.
Жигіт — парубок, сміливий вояка.
Жактау — надгробне голосіння, траурна пісня на честь померлого. Жут — ожеледь.
Зеккят — десятина, податок.
Кавардак — страва з дрібно нарізаного м яса з підливою. Кадё — весільний подарунок нареченого нареченій. Коль бопалй — слова, якими кличуть ручного орла. Камча — канчук. Кара — чорний. Карлигач — ластівка. Каскйр — вовк.
Керегё — ґратчастий каркас, який становить стіни юрти. На кереге натягають, як чохол, товсту та дуже теплу повсть (кошму).
Кетмень — сапка з круглим, як тарілка, насадженим під прямим кутом на держак, важким залізним диском. Край його нагострений. Кетменем розбивають твердий Грунт.
Киїт — подарунок, який батьки нареченої роблять нареченому та сватам в день заручин.
Кибла — під час молитви мусульмани мусять стояти обличчям до Мекки. Кибла — знак, який вказує, де Мекка. Кистау — зимівля, зимове пасовище. Кобланди — герой казахського епосу "Кобланди-батир". Кузеу — осіннє пасовище.
Кулаш — міра довжини, приблизно півтора метра (відстань від пальців правої руки до пальців лівої руки, коли людина витягне руки горизонтально на рівні плечей направо і наліво від себе).
Кумис — хмільний напій з кобилячого або верблюжого молока заквашений особливою кумисною бактерією та дріжджами.
Кши-апа — молодша мати. Діти старіших дружня так звали молодшу дружину свого батька.
Киз — дівчина.
Кюй — музична п'єса, яка виконувалася на музичному інструменті без слів і без людського голосу. Перед тим як виконати кюй, музикант розповідав зміст кюя.
Малахай — чоловіча шапка з хутра або з повсті.
Манти — великі вареники з бараниною. Варять їх не у воді, а на парі.
Медресе — вища мусульманська духовна школа.
Намазлйк — круглий килимок, на якому мусульмани ставали до молитви.
Нукери — почет бая, хана, султана, взагалі поважаної особи.
Саба — бурдюк для кумису. Салем — привітання.
Саукеле — висока хутряна шапка нареченої, вишивана сріблом і золотом по хутру.
Сбїп — старовинна казахська зброя: шабля з дуже довгим, як у списа, держалном.
Суюншй — подарунок за хорошу і важливу новину. Сункар — сокіл.
Суук Тюбе — (холодна гора) — гора між сучасними Алма-Атою та Бішкеком.
Тамга — герб роду.
Той — триденне урочисте родинне свято з приводу значної події в сім'ї (народження дитини, весілля тощо).
Томата — ковпачок, вишиваний золотом або бісером з жмутом пугаче-вого пір'я, який одягали на голову орла-беркута або сокола.
Тундук — отвір для диму та вентиляції в склепінні юрт.
Тугйр — триніжок, підставка, на якій сидять у юрті беркут.
Тюленгути — військовий загін і охорона у хана або багатого бая. Тюлен-гути переважно були нащадками рабів або найбіднішими членами свого роду.
Уй — будинок, дім.
Фундук — горіх.
Чапан — каптан жіночий і чоловічий з довгими рукавами. Переважно вовняний, іноді шовковий, оксамитовий.
Шангарак — кільцевий отвір в каркасі на склепінні юрта, в якому робили тундук.
Шокпар — зброя, обушок, кістень, тобто товста ломака з потовщенням, на якому іноді набивали залізні гострі шипи.
Шаріат — система мусульманських релігійних законів, які стосуються питань побуту, родинних відносин та моралі.
Шолпи — низки срібних монет або круглих металевих підвісок, іноді гарно різьблених, які дівчата вплітали собі в кінці кіс, щоб вони дзвеніли при русі.
Шинграу — глибокий колодязь.
Ясак — податок, накладений російським самодержавством на казахів.