«Енгармонійне» Павло Тичина

Читати онлайн поезію Павла Тичини «Енгармонійне»

A

1 c.

    Над болотом пряде молоком…

    Чорний ворон замисливсь.

    Сизий ворон задумавсь.

    Очі виклював. Бог зна кому.

     

    А від сходу мечами йде гнів!..

    Чорний ворон враз кинувсь.

    Сизий ворон схопився.

    Очі виклював. Бог зна кому.

     

    ЕНГАРМОНІЙНЕ

    СОНЦЕ

    Десь клюють та й райські птиці

    Вино-зелено.

    Розпрозорились озера!..

    Тінь. Давно.

     

    Косарі кують до сходу.

    Полум'я квіток!

    Перса дівчини спросоння:

    Син… синок…

     

    ЕНГАРМОНІЙНЕ

    ВІТЕР

    Птах — ріка — зелена вика —

    Ритми соняшника.

    День біжить, дзвенить-сміється,

    Перегулюється!

     

    Над житами — йде з медами —

    Хилить келехами.

    День біжить, дзвенить-сміється,

    Перегулюється!

     

    ЕНГАРМОНІЙНЕ

    ДОЩ

    А на воді в чиїсь руці

    Гадюки пнуться… Сон. До дна.

    Вийнув, дихнув, сипнув пшона —

    І заскакали горобці!..

     

    — Тікай! — шепнуло в береги.

    — Лягай… — хитнуло смолки.

    Спустила хмарка на луги

    Мережані подолки.

    Другие произведения автора