«Осінь» Яків Щоголів

Читати онлайн вірш Якова Щоголева «Осінь»

A

1 c.

    Висне небо синє,
    Синє, та не те;
    Світить, та не гріє
    Сонце золоте.

    Оголилось поле
    Од серпа й коси;
    Ніде приліпитись
    Крапельці роси.

    Темная діброва
    Стихла і мовчить;
    Листя пожовтіле
    З дерева летить.

    Хоч би де замріла
    Квіточка одна;
    Тільки й червоніє,
    Що горобина.

    Здалека під небом,
    В вирій летячи,
    Голосно курличуть
    Журавлів ключі.