Між горами, в долині,
Єсть озеро Вітрів,
Живуть там світлі тіні
Прозорих вечорів.
Як тільки сонце згасне
На схилі синіх гір,
Вони в танку прекраснім
Ідуть під бренькіт лір, —
У келихах криштальних
У них мережки снів,
Веселих і печальних,
Для вільних і рабів.
Стихають вітри бурні,
І тихий плескіт хвиль
Співа пісні безжурні,
Пісні ясних весіль;
Я серцем чую співи
Чарівних берегів
І вірю в сни щасливі,
І в озеро Вітрів!