«Україно… Степ та поле...» Лібер Рабинович

Читати онлайн вірш Лібера Рабиновича «Україно… Степ та поле...»

A- A+ A A1 A2 A3

Україно… Степ та поле
чорноземні розляглись,
їх одмухують тополі,
оперізує їх ліс.

Рівний степ… як на долоні,
небо – синяя гора,
по степу мчать бистрі коні,
по степу лунає храп.

Їду. В серце ллється радість,
ллються хвилями пісні…
і лунає гімн Дніпра десь…
Чи то в казці, чи ві сні?

К-га-к-га-а – ґеґочуть ґави,
Мітингують: степ – сельбуд,
та цілуються заграви
з небом, з вітром на степу.

Он колони навколо,
чую близький крик коня…
Гей хутчіше, балаголо [1],
"степових" своїх ганяй!

Сонце гасне.
Небо літнє
вже сховалось
в синій млі…

Тпр-ру! і стали коні пітні
і приріс віз до землі,
все сховалося у пітьмі,
з днем і степ уже зомлів.

А навколо – степ та поле
чорноземні розляглись,
їх одмухують тополі,
оперізує їх ліс.

 

[1] балаголо — єврейський візник