«Каченята» Олександр Олесь

Читати онлайн поезію Олександра Олеся «Каченята»

A- A+ A A1 A2 A3

Качечка іде,
Каченят веде.
Веде малих на травичку,
На ряс очку, на водичку.
Йде, йде,
Каченят веде.
Каченята малесенькі,
Наче пушок, легесенькі.
Ідуть, ідуть, гойдаються,
Наче в річці купаються.
Побачили мушку — стали
І дихати перестали!
А мушечка враз злетіла
І на квітку поруч сіла!
Стали малі підкрадатись,
Стала мушка оглядатись.
Знов знялася над землею —
Каченята враз за нею!
Біжать, плигають, стрибають,
Ніяк мушки не піймають!
Потомились, посідали —
Гуртом мушки не піймали!
Відпочили, встали швидко,
Бо ставочок зблизька видко.
Тільки крильця розгорнули,
Тільки крильцями махнули —
Розсипались на ставочок,
Як намистечка разочок.
Розсипались, розплелися,
Водиченьки напилися.
Вмиваються, купаються,
Як човники, гойдаються.
Хлюпочуться,
Полощуться,
Виспівують свою вроду.
За рибкою — шубовсть в воду!
За Мушками ганяються,
Вгледять жабку — злякаються,
В очерети сховаються.