Дармостук. Чи здуріла баба на старість! Причепилась до хлопця.
Мочульська. Брешете-бо! Яка я баба? Ми хоч і зараз готові повінчатись.
Дармостук. Вінчайтесь, але хіба при зачинених дверях, щоб людей не смішити: позасовуйте в церкві усі двері засовами.
Мочульська. Овва! При зачинених дверях буде вінчатись чиновниця. Звелю поодчиняти навстіж усі троє дверей в церкві, ще й цвинтар. Я б коло Лева на майдані повінчалася, якби можна.
Дармостук. Спасибі, що дурила. Сказилась стара на старість. Потривай же! Я знаю ці штучки! Розсиплешся ти ще до дев'яти місяців, тоді прийдеться мені тебе обручами набивати. (Хоче вийти).
Мочульська. Куди ж ви? Не гнівайтесь, бо я тепер така щаслива, така рада, така добра! Ой боже мій! Яка я тепер добра! Будемо пити заручини. Перев'яжу вас рушником, як свата. Прошу на могорич. Будете хоч сватом, коли не судилось вам бути моїм женихом. Ви ж мій сусіда! Вертайтесь-бо! (Дармостук вертається). Мелашко!
ВИХІД 7
Ті самі й Мелашка. Мелашка. Чого?
Мочульська. Піди та проси сюди й Тетяну, й Фесю та Лесю з матір'ю. Гукни через баркан до сусід, що Марта Сидорівна просить зараз на свої заручини. Та накрий столи у садочку: там будемо вечеряти й заручини пити, щоб нам соловейки приспівували.
Скрипчинський. Та жаби прискрегочували.
Мочульська виходить, виносить на підносі хустку та шарфи та рушники. Хусткою перев'язує руку Солодкевичеві, а рушниками та шарфами перев'язує навхрест через плечі Скрипчинського та Дармостука. Поздоровляють Мочульську та Солодкевича.
Скрипчинський (тихо). Голодному й опеньки-
м'ясо. (Голосно). Щасливі будьте та в краще вберіться. (Тихо). А де то я й собі знайду таку сарандару, як Марта Сидорівна, з хатою та різницями?
Дармостук. Коли вже так, то й я поздоровляю вас.
ВИХІД 8
Ті самі й Феся, Леся, Тетяна й гості.
Гості. Поздоровляємо вас, Марто Сидорівно, з молоденьким женихом. (Всі цілуються з молодим та з молодою).
Мочульська. Спасибі! Правда, несподівано? От добра плата за кватиру! Даруй боже, щоб мені од паничів була така плата за кватиру щомісяця!
Всі (не розібравши). Даруй боже! Дай боже!
Скрипчинський та бондар наливають усім чарки. Мочульська кидається до всіх цілуватись; цілується з Скрипчинським, Солодкевичем, бондарем і з Мелашкою та приказує.
Мочульська. Заміж іду! Ой, заміж іду! Співайте мені весільних пісень, грайте, танцюйте, бо я заміж іду. Я колезька реминстраторша! Ой боже мій!
Всі (з чарками, співають).
Радуйся, чарко! Веселися, пляшко! Ти, калач, Не плач! Тобі діло буде — Закусювать будем; Будем пити та гулять, Та калачі розділять.
Мочульська (співає).
У середу родилася, Та на моє горе. Ой не піду за старого — Бородою коле.
А я піду за такого, Що не має вуса; Як кивне, як моргне, То я й засміюся.
Скрипчинський (співає).
Трясітеся, рубці! Дивітеся, людці! Хоч сорочки не маю, Женитися думаю.
Солодкевич (співає).
Кукуруза сіється, кукуруза родиться, Молодому хлопцеві женитися хочеться. Наївшися, напившися — ой, ґвалт, женитися. А як же я зголодію, де ж я жінку подіну?
Скрипчинський (тихо). Посадиш в різниці печінки продавати. Не журись. Феся.
Ой кріп та роман, Та петрушечка! Кучерявий Василь — Моя душечка!
Козаченьку гарний!
Не ходи до Ганни,
Ходи до Мотрусі,
На білі подусі. А в Мотрусі-дусі Чотири подусі.
Скрипчинський (набік). Ще й різниці з фляками.
А п'ята маненька — Сама молоденька.
Дармостук (набік). Молоденька, аж лисина світиться. Всі.
А шоста перина — Сама чорнобрива.
Феся (гихо). Правда, що маненька та тоненька, як перина.
Дармостук (співає).
На городі погрібець, На погребі бондарець. Ой бондаре, бондарику! Набий мені бочку. А я тобі, бондарику, Пошию сорочку. Цілий тиждень п'яна була, І сорочку продала, З паничами пропила. Чом писаря не любить, Хіба не подоба?
Всі.
Сяде верхи на собаку — Вся його худоба.
Всі (співають).
Січена калинонька, січеная;
А вже наша Мотруня зарученая;
Червоні черевички на нозі,
Що купив Василько в дорозі.
Танцюють метелиці. Мочульська з чаркою й пляшкою в руках крутиться всередині круга.
Завіса спадає.
Кінець.