Наган... око... наган...
– На! – громом орган.
Нагла гулява
в яру, калган...
– А! – дурманами
зрізала зір зима
нам руда.
Жада ж!
А ген сивен сон
не висне? Га?
Наган?
У дугу – наган!
Жало і там
Чи відала дівич-матіола ж?
Ага ж, чи відала дівич-жага
Нага? – Тяв ятаган!