Олесю Терентійовичу Гончареві
Гей, на синьому небі,
на блакитному небі –
Вишиванкою
зоряний степ…
Повернуся назавжди –
не скоро, не завтра,
А все ж повернуся
до тебе, мій степе,
На весни твої
й на сніги по весні.
І наснишся мені,
і привидишся в соте мені
В тишині…
На пісні, на труди,
на меди запашні
Ляже зоряна ніч
і спочине…
Тільки зорі цвітуть…
чи то зоряна путь…
Стоїть доля в степу
З голосними,
як тронка, очима.