"БОГ. Бере витоки з існування далекого простору (див. "Патологія почуттів"). На думку релігії (див. "Псевдонауки"), Б. – міфічна істота, що перебуває далеко (див. "Псевдізми простору"). Мається на увазі нібито реально існуюча безкінечність, що суперечить здоровому глузду і показникам органів чуття. Б. володіє надмогутністю і визначає все буття. Поняття виключено з ужитку через його явну сконструйованість і ненауковість".
"СВОБОДА. Бере витоки з існування далекого простору (див. "Патологія почуттів"). Виражає міфічну можливість повної незалежності людини. На відміну від істинного поняття свободи, пов’язаного з перебуванням у близькому просторі, свобода у вказаному вище значенні трактується як безглузда можливість "піти". Тим часом відомо, що "піти" людині нікуди. Поняття засноване на логічній помилці, згідно з якою нібито можна "піти" від близького простору. Свобода тут розуміється як переміщення в просторі, що немислимо: з останнім пов’язується так званий "вихід з-під контролю", тобто загубленість в "далекому просторі", що знов-таки неможливо в силу об’єктивного неіснування останнього. Поняття виключено з ужитку як явно софістичне".
Окс Нюрп
Оглушливі удари, що лунали з усіх боків, змусили Габра отямитися. Він лежав, затиснутий бокс-кришкою, і здригався. Першою була думка про електрошок, проте скоро він зрозумів, що в такому випадку давно лежав би непритомний. Здригався не він, не його тіло – тремтіла вся бокс-палата. Щось сипалося зі стелі, з гуркотом відвалювалося, Габр ясно чув скрегіт сталі і тріск бетону, що розколювався. Хтось кричав, але голос тонув у суцільному гулі і гуркоті.
Раптом за його головою завалилося щось величезне, подібний на вибух звук падіння заглушив на секунду все інше. Тієї ж миті Габр почув свист гвинтопланів, що наближалися. Якимось чином вони влітали, як йому здалося, один за іншим до палати, і ось вже їх свист заповнив усе. Вони кружляли в нього прямо над головою, то зависаючи, то продовжуючи незрозумілий рух. Їх було багато, свистопляска від їхніх гвинтів заповнила все до краю.
Знову пролунав сильний вибух, і Габр почув, як щось завалилося зовсім поруч і запахло горілим. Стало душно, хтось кричав про щось згори, з небес, проносячись над ним.
Габр, абсолютно знерухомлений, нічого не розуміючи, полегшено зітхнув: він збагнув, що всі його проблеми в найближчі хвилини вирішаться, все буде скінчено. І те, що він був абсолютно безпомічний, тільки заспокоїло його. Все, кінець.
Тому, коли його бокс сіпнувся, зачеплений чимось знизу, і поплив у повітрі, він навіть не злякався. Внутрішньо він вже пережив смерть і тепер тільки дивувався, що він ще начебто дихає. Його сильно розгойдувало туди-сюди, очевидно, його кудись переносять. Гул гвинтопланів із усіх боків не стихав ні на секунду. Десь вдалині лунали вибухи і черги аерофорсів.
Мало-помалу різкі звуки стихли, і до Габра долинало тільки рівномірне гудіння гвинтопланів.
Минуло чимало часу, перш ніж Габр відчув прилив крові до скронь. Він різко знижувався, втрачаючи висоту. Вуха заклало, як у швидкісному ліфті. Удар – і Габр відчув тверду поверхню під собою. Один за одним із усіх боків сідали гвинтоплани.
Залишалося чекати. Залишалося тільки чекати.
Із щоденника Ліоз
2157 день 8-го сектора 17-го числення. Пишу пізно ввечері, за стіною мама і тато. Я знаю, що вчиняю так, як потрібно. Я повинна слухати батьків, а не його. Я не повинна ні про що шкодувати, так сказав мені лікар. Інакше в мене буде невроз. Він хворий, і його вилікують, і все буде добре. Так усі говорять.
Мене привезли сьогодні вранці, "екстреною допомогою".
Я ще сонна після заспокоювача. Мені не треба його бачити кілька місяців, а потім ми зустрінемося і все буде добре. А зараз мені не можна про це думати, інакше знову буде напад. Я вірю лікарям і вірю татові з мамою. І я продовжую любити Габра, я роблю для нього як краще. І я повинна все стерпіти: і його роздратування, і його погані слова про мене. Все, що я роблю, – для його користі. Він зараз цього не розуміє. Він одужає, і йому буде соромно за свої слова, він сам від них відмовиться. Я не повинна ображатися, це маячня. Це в нього маячня, і ще не найстрашніша. Мені шкода його, я так хочу йому допомогти.
Тато говорить, що ми обоє хворі, так воно і є. Мені теж треба лікуватися від нервів, і йому. Ми повинні перш за все вилікуватися, щоби потім було що дарувати одне одному. Я впевнена, що все буде прекрасно через рік. З цією думкою я маю жити і ні про що не думати. Я не зробила нічого поганого, треба було рятувати Габра, він уже собою не володів, і я могла його взагалі втратити.
Коли він говорив мені вчора свої страшні слова, я вся завмирала від жаху. Я нічого не розуміла, тільки бачила, що це маячня, справжнє марення. Мене попередили, щоб я мовчки слухала, нічому не дивувалася і не суперечила. Але я не змогла: у нього був такий страшний непристойний голос, стільки почуття, що мені стало погано, і я зірвалася. Я його просто не впізнала: це не Габр, це хвороба. Стільки почуття може бути тільки від хвороби. Його вилікують, і він знову прийде до мене таким, яким він був, яким я його знала. Моїм тихим і вихованим Габром.
Мені зараз вже спокійно. Так тепло і затишно вдома: зараз буду читати свою улюблену книжку, потім прийму електрованну і, можливо, послухаю з батьками стереофільм. Сьогодні п’ята серія… І основне: весь цей час я буду знати, що Габру теж добре, що він у надійних руках, у гарних умовах. І буду чекати зустрічі з ним всі ці місяці. Я люблю всіх: тата, маму і Габра.
База
– Дай електрощуп!
Хтось вовтузився біля його боксу, щось зламуючи і розплавляючи.
– Покидьки! – почувся той самий голос. – Дай лом!
– Я електрощупом.
– Ти йому відріжеш ноги, дурень! Дай лом!
Габр почув різкий тріск – і сила, що притискала його, кудись поділася. Він поворушив руками і ногами.
– Беріть його!
Його взяли під руки і коліна і понесли.
– Ну як, хлопче? Ти живий, чорт забирай?
Габр напівлежав у незрозумілій м’якій ніші, поруч були якісь люди.
– Хто ви?
– Ти що, не впізнав мене? – пролунав хрипкий голос.
– Окс? – тихо відгукнувся Габр.
– Він самий, чорт візьми. Ну й заховали тебе ці покидьки, ми насилу пробилися. Якби не нейтралізатори, нам би каюк. І аерофорси допомогли.
– Де ми? – запитав Габр.
– Не переживай, тут вони нас не дістануть. Тут Прозора Пляма, ну, я тобі потім поясню. Тепер найголовніше – гей, Коз! Дай відмочку. І поклич Нію. Слухай, хлопче, скільки вони тебе вже лікували, чорт забирай?
– Не знаю, – відповів Габр.
– Скільки в тебе ці пломби?
– Не знаю.
Почулися якийсь шум, рух. Як ніби крізь натовп хтось пробирався.
– Я тут, – сказав жіночий голос.
– Іди сюди. Дай руку, ось так. Спробуй зняти йому пломби.
Чиїсь тонкі теплі пальці лягли Габрові на обличчя.
– Ну що?
– Нічого не виходить, – сказав жіночий голос.
– Боляче, – простогнав Габр.
– Ось відмочка.
– Це не допоможе, – мовила жінка. – Потрібний розчин андростілла.
– Де ж ми його візьмемо, чорт забирай?
– Я ніколи з цим не мала справи. Наскільки я знаю, подібні речі знімаються андростіллом.
– Як ти не знаєш? – пролунав хрипкий голос. – Тобі ж самій ставили пломби.
– Це було так давно, і я нічого не пам’ятаю, – відповіла жінка.
– Коз! Іди сюди! Негайно організуй експедицію до мегаполіса за андростіллом.
– Слухаю, генерале.
– А тепер залиште нас.
Габр почув тупіт багатьох ніг, що віддалялися.
– Ну от, – сказав хрипкий голос, коли шум затих. – Ти в безпеці.
– Що таке "генерал"?
– Це старе слово, означає "начальник". Чорт забирай, ти живий, хлопче! – Габра поплескали по плечу. – Ми думали, тебе вже угробили. Ну і стіною тебе відгородили, якби мене не умовили взяти великий ультраріз, все пішло б до біса. Суцільна сталь.
– Ви зруйнували стіну? – запитав Габр.
– До бісової матері – і стіну, і стелю, все їхнє гадюче гніздо. Ну, відпочивай. Завтра хлопці дістануть андростілл – ми тобі зішкребемо ці сковорідки з очей. І більше ні про що не запитуй. Твоє завдання зараз – набратися сил і отямитися.
– Ваших багато загинуло? – запитав Габр.
– Відпочивай, хлопче, відпочивай.
Людина, що сиділа поруч, пішла, і Габр залишився наодинці.
Всім службам екстреної дії, включно з групою "Бізон"
Цілковита готовність. Група Окса Нюрпа. Знешкодити.
1-й заступник Голови Державного контролю
Із газети "Відомості квадрата 12-К"
Регіональний чемпіонат із орієнтування
(Продовження на наступній сторінці)