«Шинок» Амвросій Метлинський

Читати онлайн поезію Амвросія Метлинського «Шинок»

A

1 c.

    Галас, гук і крик,
    Аж трясеться шинк!
    Хто пісню заводить,
    Далі й занявчить;
    Із барил дзюрчить,
    Все ходором ходить:
    Брязкотня чарок;
    Шваркотня люльок,
    Тріскотня лавок,
    Трясеться шинок!

    Чи не до утрені кличе то дзвін?
    — Ні, то з мирян хтось теленька з похмілля!
    Чи то по мертвому бовкнуло в дзвін?
    — Ні, то вінчає піп; на весілля
    Завтра збереться ціле село...
    Бач, в усі дзвони як загуло!

    Старий каже, що він сиротина,
    Одним один, як в осінь билина:

    Давно в його катма жінки,
    В його катма й діточок,
    Тільки й рідних що шинок!
    Нікому справлять поминки,
    Нікому й весілля одбувать,
    Окрім себе, нікого ховать!

    Не з-так старий: "Жінка є,
    Є це і дитина;
    Так як вип'є — й жінку б'є,
    Плаче і дитина.

    Тим він дома і не п'є,
    А в шинку з кручини!"
    Хлопець каже: "Ще поки пора,
    Той гуляй, кричи: та-ра-ра-ра!

    Старість швидко причвалає;
    Хай же вона утікає,
    Старість, навісна мара;
    Крикнем, гукнем: тра-ра-ра!

    Батько дуже вже розумний,
    Того дома в нас так сумно;
    А в шинку не з-так розумно,
    Зате шумно і не сумно!

    За чуприну смерть хапа —
    Йди з гріхами до попа;
    У шинку не та пора —
    Кричи, гукай: тра-ра-ра!"

    Чи не до утрені кличе то дзвін?
    — Ні, то з мирян хтось тепенька з похмілля! —
    Чи то по мертвому бовкнув дзвін?
    — Ні, то вінчає піп, на весілля
    Завтра збереться ціле село...
    Бач, в усі дзвони як загуло!

    На дзвіниці гуло,
    Розбудило село:
    Зирк: червоний півень встав
    На шинку та й заспівав,
    Вітер засвистів і з півнем заспівав,
    Чорне і червоне пір'я роздував...
    Сонце встало; вже в шинку не гомоніло,
    Бо що гомоніло, все вже почорніло,
    Почорніло, погоріло,
    З вітром полетіло!

    Другие произведения автора