Тим часом Святослав і Всеволод послали до Ізяслава [послів], говорячи: "Всеслав од тебе втік. Тож не води ляхів до Києва, противника тобі нема. Якщо ж ти хочеш із гнівом іти і погубити город — то знай, що нам жаль отчого стола".
Коли почув це Ізяслав, він оставив ляхів і пішов з Болеславом, небагато ляхів узявши, а перед собою послав до Києва сина свого Мстислава. І, прийшовши, Мстислав порубав киян, що висікли були [з поруба] Всеслава, числом сімдесят чоловік, а других осліпили, а інших він без вини погубив, не вчинивши дізнання.
Коли ж Ізяслав ішов до города, то вийшли люди назустріч з поклоном. І прийняли князя свого кияни, і сів Ізяслав на столі своїм місяця травня у другий день.
І коли розпустив він ляхів на покорм, то побивали [руси] ляхів потайки, і вернувся Болеслав у землю свою. Ізяслав же вигнав торг на Гору, і прогнав Всеслава з Полоцька, і посадив сина свого Мстислава в Полоцьку, який незабаром тут помер2. І посадив [Ізяслав] замість нього брата його Святополка, а Всеслав же втік 3.
У РІК 6578 [ 1070]. Родився у Всеволода ' син, і нарекли його ім'ям Ростислав.
Того ж року закладена була церква святого Михайла у монастирі Всеволожім на Видобичі.
У РІК б579[1071]. Пустошили половці коло [города] Ростовця і коло [города] Неятина.
Того ж року вигнав Всеслав Святополка з Полоцька. Того ж року переміг Ярополк [Ізяславич] Всеслава коло [города] Голотичська.
У ті ж часи прийшов волхв, спокушений бісом, бо, прийшовши до Києва, він говорив: "Явилися-мені п'ять богів, кажучи так: "Повідай людям, що на п'ятий рік потекти Дніпру назад, а землям переступати на інші місця, так що стати Грецькій землі на Руській землі, а Руській на Грецькій, і іншим землям переміститися". | Невігласи ж його слухали, а віруючі насміхалися, говорячи йому: "Біс тобою грає на пагубу тобі". Що й сталося йому, бо одної ночі зник він безвісти.
Біси бо, підштовхнувши її, [людину], у зло вводять її. А потім, насміхаючись, вкинуть її в пропасть смертельну, научивши її говорити, як оце ми розкажемо [про] бісівське наущення і дійство.
Коли був ото якось нестаток у Ростовській землі, то встали два волхви із Ярославля, говорячи: "Ми знаємо, хто запаси держить". І пішли вони оба по Волзі, і де в погост приходили, тут і називали ' ліпших жон, говорячи, що ці жито держать, а ці — мед, а ці — рибу, а ці — хутро. І приводили [люди] до них сестер своїх, і матерів, і жінок своїх, а вони, напустивши ману [і ніби] прорізавши за плечем, виймали або жито, або рибу, або вивірку. І вбивали вони многих жон, а майно їх забирали собі. І прийшли вони обидва на Білоозеро, і було з ними людей інших триста.
У той же час випала нагода прийти [сюди] од Святослава Яневі, сину Вишатиному, який збирав данину. І розказали йому білоозерці, що два чаклуни побили многих жон по Волзі і по Шексні і прийшли вже сюди. Янь же, вивідавши, чиї вони є смерди, і узнавши, що вони власного його князя, послав тоді [попа?] до тих [людей] , що були коло них, і сказав їм: "Видайте волхвів тих обох сюди, бо вони смерди є мойого князя". Але вони цього не послухали.
Янь тоді пішов [до них] сам, без оружжя. І сказали йому отроки його: "Не ходи без оружжя, осоромлять тебе". Він тоді повелів узяти оружжя отрокам, — а було з ним дванадцять отроків, — і пішов до них у ліс.
Вони тим часом стали насупроти, приготувавшись до битви. І коли Янь ішов з топірцем, [то] виступили з-поміж них троє мужів і підійшли до Яня, кажучи йому: "Видно, йдеш ти на смерть. Не ходи". Він тоді повелів бити їх, а до інших пішов, і вони накинулись на нього, і один не попав у Яня топором. Янь же, обернувши топір, ударив його обухом і повелів отрокам сікти їх. Вони утекли тоді ) в ліс, | а вбили тут попа Яневого.
Янь же, увійшовши в город до білоозерців, сказав їм: "Якщо ви не схопите обох волхвів сих, то не піду я од вас рік". Білоозерці, отож, пішовши, схопили їх і привели їх до нього. І сказав він їм: "За що ви погубили стільки людей?" Вони ж сказали: "Тому, що ці держать запаси. А якщо ми оба винищимо і переб'ємо всіх, то буде достаток. Якщо ж ти хочеш, то перед тобою ми виймемо жито, або рибу, або інше". Янь тоді сказав: "Воістину ви брешете, бо сотворив бог людину з землі, і складається вона з кісток і жил з кров'ю, і нема в ній [більше] нічого. І [ніхто більше] нічого не знає, тільки бог один відає". Та вони сказали: "Ми оба знаємо, як створено людину".
І він запитав: "Як?" Вони тоді сказали: "Коли мився бог у мийні і спотівся, він отерся віхтем і скинув [його] з неба на землю. І засперечався сатана з богом, кому з нього створити людину. І створив диявол людину, а бог душу в неї вложив. Тому-то коли помре людина, [то] в землю іде, а душа — до бога". І мовив їм Янь: "Воістину спокусив уже вас диявол. Котрому ви богу віруєте?" Вони ж сказали: "Антихристу". Він тоді запитав їх: "То де він є?" І вони відповіли: "Сидить у безодні". І мовив їм Янь: "То який се є бог, коли сидить він у безодні? То біс є. А бог сидить на небі і на престолі. Його славлять ангели, що стоять перед ним зі страхом, не можучи на нього глянути. А сей же, що його ви звете антихристом, був викинутий з ангелів. За гордість його він і скинутий був із неба, і є він у безодні, — як ото ви говорите, — ждучи, коли прийде бог із неба, і, взявши сього антихриста, зв'яже путами, і посадить в огні вічному зі слугами його і тими, хто в нього вірує. А вам же обом — тут муку прийняти од мене, а по смерті — там". Вони тоді сказали: "Нам боги повідають: "Не можеш ти нам зробити нічого". А він мовив: "Брешуть вам боги ваші". Вони ж сказали: "Стати нам перед Святославом, а ти нам не можеш зробити нічого". Янь тоді повелів бити їх і повиривати бороди їм. Коли ж сих побили, а бороди поі виривали розщепом, сказав їм Янь: "Що вам боги мовлять?" Вони все одно сказали: "Стати нам перед Святославом". І повелів Янь вложити їм обом рубля в роти, і прив'язати їх до упругів, і пустити Їх перед собою в човні2, а сам за ними рушив.
І стали вони на усті Шексни, і запитав їх Янь: "Що вам мовлять боги ваші?" Вони тоді сказали: "Так нам боги мовлять: "Не бути нам обом живим через тебе". І сказав їм Янь: "То вам по правді мовлять боги ваші". Вони ж сказали: "Якщо ти нас пустиш — багато тобі добра буде, а якщо нас погубиш — багато печалі ти дістанеш і лиха". А він сказав їм: "Якщо я вас відпущу, то лихо мені буде од бога, а якщо я вас погублю, то нагорода мені буде од бога". І спитав Янь гребців: "Чи в кого із вас убили оці двоє родича?" І вони сказали: "У мене матір, а в другого — сестру, в іншого — родича". Він тоді сказав: "Мстіте за своїх". І вони, схопивши їх, побили їх і повісили їх на дереві. Одплату дістали вони од бога по справедливості.
А коли Янь ішов додому, [то] другої ночі ведмідь, влізши [на дерево}, одгриз їх і з'їв обох чаклунів. І так погибли вони по наущенню диявольському, іншим провіщаючи і гадаючи, а своєї пагуби не відаючи. Бо коли б знали вони, то не прийшли б оба на місце те, де їх мали схопити. А коли вже були вони схоплені, то чому говорили, що "не померти нам обом", хоча той задумував убити їх? Це і єсть бісівське наущення: біси бо не відають думок людських, вони тільки вкладають помисли в людину, а тайни не знаючи. Бог лише один відає помисли людські, а біси не знають зовсім нічого. Вони й немічні є, і хиряві на вигляд.
Так от тепер розкажемо про вигляд їх і про їхню ману. У ці ж часи і в ці літа довелось одному новгородцю прийти в Чудь. І прийшов він до чаклуна, хотячи, щоб той поволхвував, і той за обичаєм своїм став прикликати бісів у дім свій. Новгородець при цім сидів на порозі того дому, [а] в стороні оціпеніло лежав чаклун. І вдарив ним біс. Чаклун тоді, вставши, сказав новгородцю: "Боги наші не сміють увійти. Ти щось маєш на собі, що його вони бояться". 2 Він тоді згадав хреста на собі і, одійшовши, повісив його поза домом тим. Той же став знову прикликати бісів, а біси, кидавши 3 ним, сказали, заради чого [новгородець] прийшов. А після цього [новгородець] став питати його: "Чому вони бояться того, що ми носимо на собі хреста?" І той сказав: "То є знамення небесного бога, що його наші боги бояться". Він тоді запитав: "А які є боги ваші? Де вони живуть?" 4 І той сказав: "Боги наші живуть у безоднях. На вигляд же вони чорні, крилаті, хвоста мають, і підіймаються вони навіть під небо, щоб послухати ваших богів, бо4 ваші боги на небі є. Коли хто помре з ваших людей, то возносять його на небо, а коли [хто] з наших помирає, то несуть його до наших богів у безодню". Так що грішники в пеклі пробувають, ждучи муки вічної, а праведники — в царстві небесному і в житлі оселяються з ангелами.
(Продовження на наступній сторінці)