Як додому? Ой-ой-ой! (Скочив). Як се я тут опинився? Ти мене вкрала, чи що?
Маруся
Ти мені сам оддав себе.
Пан
Як?
Маруся
Чи ти тямиш, що ти мені казав?
Пан
Я тобі велів з мого двору убиратись!
Маруся
А з якою умовою? З тим, щоб я узяла з твого дому, що мені найкраще.
Пан
Ну?
Маруся
А мені кращого нічого нема у твоїм домі над тебе: я тебе полюбила. Ти мені казав, щоб я узяла, що мені є кращого й милішого; отже я узяла тебе та й везу.
Пан
Ах, біси твоєму батькові! Що се таке? Хіба ж оце ти від мене й не відв’яжешся?
Маруся
І, цього вже й не думай! Хоч що хоч роби, а я таки від тебе не одчеплюсь! Се вже й гадки не покладай! Бач, вигнав мене, так я тебе самого з господи повезла.
Пан
Ну нічого робить! Мабуть, така моя доля! Та правда: казав же купець, що десь пан оженивсь на простій, се, мабуть, трапляється!
Маруся
Іще б то!
Пан
Так поїдем же, коли так, додому, і от тобі хрест святий перед церквою… не буду вже ні кричать, ні виганяти тебе… Таки так заплющу очі та й на світ не дивитимусь. Роби, що знаєш. Во всім твоя воля!
Маруся
Ну! от бачиш? Отак би й давно! Отепер і розумний став!
Пан сів на віз. Маруся повернула кобилу, і поїхали назад у будинок.