Ляхів! Щоб всіх живцем зібрали
І дожидались ранка.
Хлопці біжать.
Правда, правда!
Пора знести покуту…
Герцик
Брате рідний!..
Анастасій
Спасенная душа!..
Анастасій і Герцик обіймають його.
У сей час радість
Великая на небі настає…
Моліться, діти!
Герцик і Лисенко скільки там разів хрестяться на схід сонця.
Лисенко
(обтирає сльози)
Швидче, швидче, хлопці!
Біжіть іще і зупиняйте їх!
Кричіть, що я "велів всіх шанувати!..
Панотче! Дай, я руку поцілую
Тобі, мому спасителю. Ти серце
Мені звернув, ти з Богом помирив
Мене… Святий!
(Цілує руку).
Анастасій
Не нарікай святим!
Єдин-бо свят Господь наш Іісус
Христос. Йому молись і дякуй, сину.
Лисенко
Так, правда, правда: ізробити добре
Солодче в сто разів, ніж злеє!
О, як мені тепер на серці легко!..
Козак
(що держав старосту)
А з сим же що робити?
Лисенко
Відпустить.
Коли усіх прощать, так всіх. А справді,
Як Герцик зна! Я за родину
Йому простив, простиш ти за невісту?
Герцик
Марино! Дітьма ми росли укупі.
Тоді батьки, любуючися нами,
Зарані в жартах спарували нас.
І ми росли, і те ж кохання наше
Росло із нами. Батько твій покійний,
Вмираючи, благословив нас. Ти
Перед їм хворим поклялася вірно
Любить мене, клялась мені і потім –
Клялась і зрадила… Бог із тобою!..
Іди з тим, кого кохаєш. Хай
Господь тобі дарує щастя й долю!..
А я… Дай, Боже, щоб моя погибель
Тобі на душу не лягла!.. Дай, Боже!
(Відходить).
Лисенко
Нехай іде собі – чорт з нею!
Староста до Марини протяга руки.
Марина
Геть!
Я не піду з тобою, бо я руська.
Ще раз тобі скажу, Францішку, руська!
Тим не піду з тобою… В ті години,
Коли брати мої і одновірці,
Вислобонившись од неволі й лиха –
Од вашої кормиги, чистим серцем
Приносять Богу дяку за спасения,
Я буть ізрадницею їх не хочу!
Я не піду із вами, з ворогами
Моїй родини, шлятись із прокляттям
На серці – і від Бога, і від рідних…
Я не твоя, Францішку, не твоя!
Кохання наше закінчилось. Годі!
Коли не довелось з тобою вмерти –
Тепер уже я не твоя!.. Прощай!
Прощай, мій милий, мій єдиний, любий!
Прощай навічно…
(Обійми і цілує його).
І ви прощайте, добрі люди! Боже,
Спаси й помилуй вас!.. Семене, я
Зобідила тебе – я каюсь: винна,
Бо я тебе обманювала! Лихо
І гріх мені!.. Бо я не раз казала,
Що я тебе кохатиму й кохаю,
Що ти мені миліше світа… Я
Брехала!.. Ох, Семене! Я брехала!
Ніколи зроду серце до тебе
Не налягало, я ж тобі брехала!..
Прости мене, забудь мене і вірно
Служи родині й Богу… Милий брате,
Прощай і ти! Дай, Боже, щоб, одбувши
І горя й лиха, навкінець спокоївсь
Ти на родині з вірними братами
Та приятелями, щоб твоє серце
Було чисте і радісне, мов небо
Після дощу, як сонце хмари згонить.
Щоб, дивлячись на милу Україну,
Слободную й щасливую, тобі
І весело, і радісйо було!..
Прощайте, люде добрі! Хай Господь
Хранить родину нашу! Хай вона
Цвіте собі, як маковая квітка!..
Благослови мене, панотче добрий:
Я йду у монастир. Прощайте, добрі люде!
Пішла; усі дивляться на неї з дивуванням.
Лисенко
Озьміть його й ведіте к недовіркам.
Уранці хай під вашим нагляданням
У дом свій піде ізібратись.
Староста
Кохавши за життя такую душу
І утерявши навік це кохання –
Мені збирати нічого на світі…
Чого я тут не долічивсь?.. Лисенку!
Ви одоліли: завтра вранці наші
Ляхи, котрі сьогодні вас топтали,
Із города повийдуть як вигнанці, –
Із соромом, з наругою, за посміх
Блукати по світу… Ви одоліли!
Кровава свара наша закінчилась…
І ви ще, одолівши нас, як добрі
Нас милуєте!! О, ви добросерді!..
Я не дивуюсь –
Тобі огидло все одно та те ж:
Ти й вигадав сильнішую наругу
Над ворогом своїм… Ти молодець,
На вигадки голінний! Ох, козаче!
Чи справді думаєш, що, один раз
Пошанувавши нас, ти стер всю кров,
Що проливав два роки по Вкраїні?
Чи справді думаєш, що одним разом
Ти розщитався з нами?.. Рідна кров,
Що вслід тебе текла, і сльози бідних,
Випалені, винищені країни –
Кричать мені о помсті проти тебе.
Життя мені не дороге. Лисенко!
За всі твої наруги і мучення,
За всі біди, і лиха, і напасті,
Що так колись на нас розтошно сіяв –
Тепер зо мною пощитайся! Бийся!!
(Вихоплює із рук у козака шаблюку).
Герцик
Безумний.
Лисенко
Е, ні! Він ще й хвабрувати!!
Отак-то, бач, їх шанувать, проклятих!
(Вихоплює шаблю).
Січуться.
Лисенко
(проколює старосту)
У пекло, к шайтанам, своїм братам!..
Староста захитався; потім ухопив обидвома руками шаблю, рвонувся на Лисенка, ударив його, Лисенко його удруге, і обидва попадали на землю.
Герцик
Лисенко! Брате! Ранили!.. Лихо! Лихо!..
Швидче сюди! Перев’язати…
Лисенко
(лежачи)
Не ранили, а вбили. Дарма, брате,
Всі перев’язки… Я кінчаюсь… Ляше,
Нам смерть обом… Прости мене
За смерть твою – я за свою прощаю…
Староста
(лежачи)
Лисенку! дякую!.. Ти слобонив
Мене зо світу, де нема нічого
Для мене… Помремо братами. Друже!
Дай руку, і нехай в примир’ї нашім
Примириться із Польщею Вкраїна!..
Ой!.. Герцику… перекажи Марині,
Що я її кохаю…
(Умирає).
Козаки збігаються коло Лисенка.
Лисенко
Ох, душно!.. Підведіть мене хоч трошки…
Де панотець?.. А! Осьде він. У мене
Вже й очі мутяться… Прощай, панотче!
Анастасій
О! Господи! Твоя і власть, і воля!
Козаки і народ
(прибігають з криком)
Слобода! Слобода!.. Нащо се і хто приказав
шанувати ляхів?..
Анастасій
Мовчіть… Вже й так Господь вас покарав!
Згляніть: ваш визволитель осьде мертвий…
Народ
(кричить)
Лисенку! Батьку! Хто його! Ох! Дайте
Сюда убійника! Розірвемо!
Іспечемо!!. Наш батьку рідний! Нащо
Покинув нас?!
Лисенко
(тихо)
Ох!.. Розстебніть мені… Я хочу трошки
Сказать їм щось, та дайте мні водиці…
Анастасій побіг за водою; Герцик піддержує йому голову; Лисенко п’є.
Народе православний!.. Знайте всі,
Що і вояк буть мусить чоловік
І християнин… Усіх ляхів
Повипускайте завтра вранці… Хай
Ідуть собі із Богом до родини…
Прощайте, братці!.. Хай вам Бог поможе!
Моліться всі за грішну мою душу!
(Вмирає).
Герцик
Не дише, вмер!..
Голоса
Умер!.. Умер!..
(Голосять).
Анастасій
(над тілом)
Умер, як лицар і як християнин.
Його душа, покутою й добром
Очищена, увійде в боже царство,
В збір праведних воїтелів Христових.
Прощай, рачителю слободи й віри!
Нехай на пізні годи твоя слава
Останеться на пам’ять українцям!..
Несіть його до церківки святої…
Своєю смертю дав він нам слободу.
(Обертається до народу).
Народе вірний, православний, добрий!
Бог вчув молитви ваші, приклонивсь
До нашої недолі, слобонив
Од вражої кормиги і нарік
Своїм народом! Славте, славте Бога!
Ходімо в церкву; ніч велика; все
Ісповнилося світу; кожна твар
Да веселиться, бо Христос-Спаситель
Воскрес із мертвих! Радуйтеся, люде.
Й хваліте Господа!
Крик народа
Слава Богу!
Слава Богу!
Усі ідуть; за ними несуть тіла.
Герцик
(позаду їх)
А як мені – і празника немає!!
(Продовження на наступній сторінці)