У когось портфель
хоч давно —а новий.
А в мене — старий,
та зате — чарівний!
Ось дощик полився, раптовий, рясний,
за хмари сховалося сонце.
Та я не боюся ніяких дощів,
у мене портфель —парасолька!
Чи влітку, приміром, у лісі в поході
портфель за подушку слугує мені,
і сняться на ньому на диво солодкі,
смачні, кольорові та лагідні сни.
А взимку —в санчата обернеться він
та буде з гори мене мчати,
бо, що не кажіть,—я давно зрозумів:
портфель —це найкращі санчата!
Ще можна в портфелі сховати ворону:
там темно і тепло —Нехай собі спить.
А грати у сніжки почнем коло дому —
портфель мій мені послугує за щит.
Такий мій старенький
портфель чарівний.
Його не віддам
ні за який новий!