Завелася в нас надворі
дивна баба снігова:
Що не скажеш їй —повторить,
тільки сплутає слова!
Каже ніч їй:— Срібні сни...—
Баба каже:— Рідний сніг!
Каже день:— Проміння сніп!..—
А вона:— Прилине сніг!
Всі регочуть:— От так сміх! —
Ну а баба — знову:— Сніг...
Я їй теж сказав учора:
Завтра ж —перший день весни!..
А вона й мені говорить:
— Знаю, знаю —завтра сніг!..
Та сьогодні о дев'ятій
вперше в нашому дворі
сніг прорізала завзято
ніжна стрілочка трави!
І розтала ковдра біла,
і струмочок заспівав,
А за ним кудись побігла
дивна баба снігова...
Навіть слід од неї зник!
Певне, десь пішла по сніг...