Танаґра — країна у Греції (Аттика й частинно Беотія), прославлена особливо гарними і Граціозними невеличкими статуетками з випаленої глини.
117
Танаґрійські статуетки переважно загорнені у рясні плащі. Деякі мають ще поверх накинутого на голову плаща гостроверхі солом’яні крислаті брилі, щоб захистити обличчя від сонця.
118
"Хайре" — "Радуйся!" або "Хайрете!" — "Радуйтесь!" — звичайне грецьке привітання.
119
Ритон — грецький посуд у формі рога, закінчений унизу звірячою головою.
120
Cара — історична постать і канонізована свята. Цигани уважають її за свою "патронку", бо була вона єгиптянка, а цигани мають себе за нащадків стародавніх єгиптян, безпідставно, бо тип староєгипетський цілком інший. Гробниця св. Сари знаходиться в Південній Франції (Камарга, місто Saintes). Туди сходяться цигани з усієї Європи приблизно тиждень по Великодні на велику прощу. Видовисько мальовниче й робить неабияке враження.
121
Геракліт (576–480 перед Р. Хр.) — філософ Йонійської школи, уважав вогонь за той первень, з якого розвинулося все буття.
122
Марія, Марта і Лазар мали тільки того самого батька Теофіла арматора. Але матері були різні, може, тому й така різна була їхня вдача. Старша Марта й Лазар мали матір юдейку. Марія, наймолодша, була донькою другої дружини повдовілого Теофіла, грекині з Мілета.
123
Історичні факти.
124
Історичні факти.
125
Персей, міфологічний грецький герой, син Зевса і Дане, забив страховище Медузу, увільнив Андромеду й ніби заснував місто Мікени.
126
Villa rustica — сільський маєток, житло на селі.
127
Хаким — лікар.
128
Марія Магдалина була донькою другої жінки Теофіла арматора, грекині з Мілета, що мала фабрику пурпури в Тирі й була дуже багата.
129
Prediola — предіола — вілла, в нинішньому розумінні: житло для відпочинку, для приємного життя, а також господарський хутір, господарство.
130
Материзна — спадщина по матері.
131
Insula — інсула, міський дім тільки для себе.
132
Пиво на ті часи (і ще раніш) було відоме в Єгипті. Найліпше було з Сільсіл. Але пили пиво переважно люди тяжко працюючі, також видавали його воякам.
133
Білітіс — сучасниця Сафо, поетка родом із Памфілії, була донькою грека й фінікійки. В дитинстві була пастушкою. Потім добралася до Мітілени. Гробницю Білітіс найшов М. Гейш недалеко розвалин Аматонта, приблизно 1864-го або 1863 року. У гробниці на кам’яних плитах були висічені складені Білітіс вірші, які вона називала "піснями".
134
Лекіф — оздобний, гарний флакон.
135
Лараріум — божниця, оздоблена невелика скринька понад хатнім вівтариком. Мали також лараріум у кожному домі. Назва — від хатніх богів, "ларів".
136
Офля — віддалене від центру передмістя Єрусалима.
137
Тобто в самому центрі Єрусалима.
138
Di boni — "боги добрі", скорочення формули: "dii boni".
139
Capsula — "капсула". Кишені в ті часи робили, як нині у капуцинів, лише в рукавах.
140
Орнатрікс — невільниці, що зачісували та одягали пані. Більш-менш те, що пізніша доба називала: камеристки, або простіш: "покоївки".
141
У деяких теплих країнах ночі бувають навіть дуже холодні. Коли авторка працювала як археолог в Ані, у Вірменії, ввечері треба було одягатись у теплу вовняну одежу. А вдень сонце палило так, що в декого з чоловіків-археологів шкіра злазила з обличчя, як опарена.
142
Камінь справді існує, 850 шматків цього каменю знайдено під друїдичним камінням у Бретані (Північна Франція) так званими дольменами (від кельтського слова: "tolmen" — стіл), кам’яними вівтарями друїдів, та під "мегірами" (від кельтських слів: "men" — "камінь" та "hir" — довгий), високими сторчовими каменями. Значення їхнє невідоме, бо друїди не лишили жодних писаних пам’яток. Найдовший час друїди та їхня віра затримались у Бретані та на Литві. На Литві друїдизм зберігся аж до 15–16 століття, звичайно, скриваючись у литовських лірах. Тільки ніде на світі більше не знайдено каллаїса, тому про той непрозорий камінь, що барвою нагадує туркус, званий також бірюза (перекручене перське слово: "ферузе"), існує багато леґенд, казок, забобонів, повір.
143
Одна з леґенд про катастрофу Атлантиди.
144
Кельт-іберійська богиня. Леґенда також кельт-іберійська.
145
Стара кельт-іберійська легенда.
146
Леґендарні велетні, яких у Піренеях називають "Duz" — вимовляється: "Дюз". Я дозволила собі переробити це слово на "Дуж", бо ж таки за леґендами всього світу велетні завжди були дужі, сильні.
147
Була й така леґенда про походження каллаїса.
148
Ocellus — "Очко". Білі павичі особливо цінилися римлянами за свою красу. Їх тримали для окраси, але не вживали до їжі. І справді, тяжко собі уявити гарнішого птаха, цілого немов з мережива, бо ті "очка", що у звичайних павичів бувають сині та зелені, у білих павичів ледве відзначені найніжнішими відтінями.
149
Така пшениця справді вже існувала в ті часи. Але плекали її лише на землях вулканічних, що постали з перетлілої лави.
150
Cцілла — прегарна лілейна рослина з блідо-рожевими великими, як лілея (Lilium candidum), квітами. Її цибулі вживали, як ліку. Нині плекають ці рослини в хаті (якраз цвіте в мене, коли пишу), бо дуже гарні та цвітуть, при справному плеканні, двічі до року. Але можуть рости і в саду.
151
Такі слова дійсно є у Платона.
152
Лазурит, або "ляпіс лазурі" — півдорогоцінний камень, темно-синьої барви, з білими та ясно-блакитними жилками. Робили з нього переважно намисто, печатки, а також верхи дорогих столів, келехи тощо. Посипання садових доріжок лазуритовим піском — не вигадка авторки. Робили це у Стародавньому Єгипті, переважно в садах фараонів, у садах перських принцес, а також за римських часів, у багачів, у віллах Помпей.
153
Пожежників у стародавній римській державі не було. Обов’язком вояків було рятувати й гасити пожежу.
154
Військова сторожа була завжди напоготові й пильнувала, чи де не горить. Так само військові відділи виконували в містах поліційну службу.
155
У гебраїв був дійсно широко розповсюджений культ "терафімів", духів-охоронців. Радились із ними в якійсь справі таким способом, що мали на табличках написано "так" і "ні", "добре" і "зле". Ці таблички мішали й кидали перед терафімами. Яке слово було нагорі, то так і робили. Коли ж виходило "так" і "зле", то це уважали за негативну відповідь.
156
Тогочасна жидівська приказка. Означає те саме, що "помер". На східних землях України кажуть: "дав дуба". А французи говорять: "Passer l’arme a gauche" — "перекласти зброю до лівої руки".
157
За деякими версіями, саме Кай Понтій запитався, що треба чинити, щоб бути праведним. Про це згадано і в Євангелії.
158
Центуріон Корнелій належав до найперших християн, тобто тих, що прийняли Христову науку.
159
Пилата вислано до Юдеї, хоч не як на заслання, але як до урядового підвищення, саме за те, що, бувши староримських поглядів, не схвалював розпусного й марнотратного життя, яке вів Тиберій. Для того його призначено "прокуратором Юдеї", щоб був "далі від Риму" й не критикував поведінки цезаря. На цьому "достойний дует" "патріота Ірода" і "святого та набожного первосвященика Каяфи" й будував своє оскарження, міркуючи, що й Тиберій, як мстиві юдеї, схоче помститись на Пилатові.
160
У заможних римських домах були звичайно два триклініуми-їдальні: "малий" — для себе й "великий" — для урочистих гостин.
161
Звук, що його видає черепаха, справді робить враження чогось фантастично-легкого, кришталево-прозорого. Коли ми перед 30-ти роками оселилися на Мельнику, у потоках за нашим садом та перед домом було багато черепах.
162
Старшинською паличкою, її рухами, більш ніж голосом, римські старшини передавали війську накази.
163
В жидів закон це дозволяв, як доказує приклад Бооза.
164
Мойра — Доля. Римляни, так само як і греки, уявляли собі її або сліпою, або цілком без очей на обличчі.
165
У давні часи називали Асфальтовим морем Мертве море в Палестині, бо з нього виловлювали цілі шматки асфальту. "Мертвим" його називають, бо в ньому нема жодних живих тварин.
166
Сіліус Італікус — римський поет з І століття.
167
Історичний факт.
168
Стародавні греки й римляни вірили, що існує "Небесний Ерос", відвічна сила, яка існувала раніш, ніж світ, і "Ерос-кохання", що сполучує не тільки людей, але й птахів та звірят для продовження роду.
169
Римляни називали того бога Амор, або Купідо.
170
(Продовження на наступній сторінці)