«Йду я полем-лугом» Лідія Компанієць

Читати онлайн вірш Лідії Компанієць «Йду я полем-лугом»

A

1 c.

    Сонячні зайчата бавляться в кущах,
    І від тих зайчаток миготить в очах.
    Гомонять билинки, теплі та живі...
    Йду я полем-лугом по розмай-траві.

    А мене стрічає жайворонка спів,
    А мені ромашки тільки кив та кив...
    Росонька іскриста впала на зело.
    Три доріжки різно в'ються за село,

    І мене гуляти кличе далина...
    Ой, яка ж то гарна рідна сторона!
    Ген колгоспна нива. їй немає меж,
    Їдеш — не об'їдеш, оком не сягнеш:

    Аж до виднокраю йде вона звідціль.
    Скоро-скоро жниво розпочне артіль...
    Мають в небі крильми степові орли,
    Соняхи до сонця голови звели;

    Золотисте просо тягнеться у вись,
    Кавуни та дині зав'язком взялись,
    І шумить колоссям буйна ярина...
    Ой, яка ж то гарна рідна сторона!..

    Другие произведения автора