«Заплачеш по мені, кохана, о! заплачеш...» Пантелеймон Куліш

Читати онлайн поезію Пантелеймона Куліша «Заплачеш по мені, кохана, о! заплачеш...»

A

1 c.

    Заплачеш по мені, кохана, о! заплачеш,
    Як бездиханного мене колись побачиш
    Промов же се словце, промов мені його
    Ні, ні! Мовчи: бо жаль мені жалю твого

    Ношу в душі печаль, почезли всі надії,
    Холодна в серценьку тече вже кров, не гріє
    І, як поляжу, ти з великої семні
    Одна зітхатимеш від серця по мені.

    Оце ж мою печаль, мов хмару, пробиває
    Якийся тихий світ і тугу розвиває,
    Тим світом світиться ясна душа твоя, —
    Крізь темряву маяк спасенний бачу я.

    Світися ж, зіронько, душе благословенна!
    В тобі увесь мій світ, уся моя вселенна,
    Як зникну і мене покриє вічна тьма,
    Заплач, а в мене сліз давно уже нема.

    О, знаю! По мені гарячими заплачеш
    Мого ж плачу ти вже довіку не побачиш.
    Мене за живота покрила смерті тьма,
    Ні в серці радощів, ні в очах сліз нема.

    Другие произведения автора