С. 184. ...рушили на Чернігів. Приїхали туди під вечір в неділю.24 лютого 1846 р. й оселилися в готелі "Цареград".
С. 189. ...на Проводах поїхав до Києва. Тут він заквартировав укупі з Чужбинським... і з... Сажиним. — Це була третя квартира поета в Києві, куди він приїхав в квітні 1846 р. на Проводах: спершу він оселився в будиночку навпроти Інституту шляхетних дівчат (нині на тому місці готель "Москва"), потім — у будинку архітектора Беретті на Бессарабській площі, а тоді на Козиному болоті на Хрещатику в будинку урядовця І. Житницького (нині — у Шевченківському провулку, 8 — це тепер Будинок-музей Т. Шевченка). Житницький був зятем художника С. Превлоцького з Вільшаної, вчителя І. Сошекка, а можливо, й самого Шевченка. З Шевченком оселився й О. Афанасьєв-Чужбинський (його, хворого, доглядав Шевченко в Чернігові, приїхавши заради цього з Седнєва), а також знайомий Шевченка з часів навчання в Академії мистецтв художник Михайло Макарович Сажин.
С. 192. Річ неможлива справді, щоб Шевченко, перебуваючи з початку осені р. 1845 у Києві і знаючи, що Костомаров учителює тамечки ж, /619/ не спізнався з ним!.. — Шевченко завітав до Києва наприкінці вересня 1845 р. на короткий час і знову поїхав. Немає підстав піддавати сумніву докладні спогади М. Костомарова, які цілком збігаються з фактами перебування обох за певними адресами навесні 1846 р.
С. 197. В "Литературном наследии"... не надрукована уся та глава, де наш історик розповідає про події р. 1845 і 1846 у Києві... — Йдеться про розділ IV "Автобіографії" М. Костомарова, яку він продиктував у 1875 — 1877 рр. своїй дружині А. Л. Костомаровій. Цей розділ вперше опубліковано у журн. "Вестник Европы" (1910. — № 4). Повністю "Автобіографія" надрукована зятем А. Л. Костомарової В. Котельниковим — "Автобиография Н. И. Костомарова" (М., 1922) й передрукована у вид.: Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. — К., 1989.
С. 200. В паперах, одібраних потім у Костомарова, Гулака і інших... — Нині увесь корпус документів, що стосуються Кирило-Мефодіївського товариства, опубліковано у вид.: Кирило-Мефодіївське товариство: У трьох томах. — К., 1990.
С. 202. ..."славянские ручьи слилися в русском ... море..." — Йдеться про казенно-патріотичний вірш О. Пушкіна "Клеветникам России" (1831).
С. 208. Біля місточка Фастова розкопували вони могилу Переп’ятиху. — Див. докладно у вид.: Шовкопляс Г. М., Шовкопляс І. Г. За покликом серця: Пам’ятки історії та культури в житті і творчості Т. Г. Шевченка. — К., 1990.
21 вересня іменем генерал-губернатора Бібікова було наказано Шевченкові... — Див.: Тарас Шевченко: Документи..., с. 78.
С. 211. ...в домі попа з церкви св. Андрія... — В будинку на розі вулиць Стрілецької та Сретенської (не зберігся), власником якого був протоієрей Я. В. Завадський (Слюдікова Т. Б. Де збиралося товариство. — Літ. Україна. — 1981. — 10 берез.).
С. 212. "Лютую я на тебе дуже..." — Дата написання цього віршованого послання В. Забіли дискусійна: Л. Ф. Кодацька у "Листах до Т. Г. Шевченка" (1962) віднесла його до 20 червня 1844 р. (тоді як поет з кінця лютого і увесь цей рік жив у столиці); П. Жур — до лютого 1844 р. (Жур П. В. Літо перше..., с. 236 — 237).
С. 217. З початку грудня р. 1846 Шевченко... вдався до куратора... — Прохання Шевченка до куратора (попечителя) Київського учбового округу О. С. Траскіна про призначення його вчителем малювання Київського університету датоване 27 листопада 1846 р. (Тарас Шевченко: Документи..., с. 83); інші документи в цій справі див. там же, с. 83 — 87, 92; а також: Рудько М. П. Тарас Шевченко і Київський університет. — К., 1959.
С. 220 — 221. Ні поема, ні передмова досі надруковані не були: лежать вони в архіві "III отдел[ения]". — За життя О. Кониського не було публікацій творів Шевченка за автографами, що знаходилися у справі Кирило-Мефодіївського товариства; публікацію розпочали Е. Щоголєв /620/ у журн. "Былое" 1906 р. (№№ 6, 8), Я. Забіла (Україна. — 1907. — № 7, 8); одразу ж їх почав досліджувати і завів значну частину нових публікацій В. Доманицький до своєї праці "Критичний розслід над текстом "Кобзаря" (Киевская старина. — 1906. — №№ 9, 10, 11, 12), до упорядкованого ним "Кобзаря" (Спб., 1907) і "Кобзаря" 1908 р. (увесь відомий на той час корпус, уже дуже близький до сучасного).
С. 223. ...він застав тут лист Костомарова. — Йдеться про лист М. Костомарова від 13 березня 1847 р. з Києва, адресований у Чернігів.
Тарас Шевченко в арешті [5/17 квітня — 23 червня (4 липня) р. 1847]
С. 228. Комісія 1-го березіля зараз же зробила постанову... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 88.
Лишень в третій день березіля Петров... подав... донос. — Див. Тарас Шевченко: Документи..., с. 88 — 90; див. також відповіді О. М. Петрова на запитання О. С. Траскіна про склад і діяльність таємного товариства в м. Києві — У кн.: Кирило-Мефодіївське товариство: В 3 т. — Т. 1., с. 27 — 28, а також інші матеріали цієї справи у розділі "Загальні матеріали слідства" — там же.
С. 232. ...написали до губернатора в Чернігів... — Див. лист полтавського цивільного губернатора М. І. Ознобишина до чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора М. А. Долгорукова від 4 квітня 1847 р. (Тарас Шевченко: Документи... — С. 104). Розшуки Шевченка провадилися не в зв’язку з прокламацією, яку Микола І відніс до пропаганди з боку польської еміграції з Парижа. [О. Лазаревський]. Дещо про українську прокламацію 1847 року. — Україна. — 1907. — № 4. — С. 81 — 85).
С. 234. ...Шевченка остерігав на поромі, як переправлявсь через Дніпро, якийсь гусарин... — Відомості В. Рєпніної, подані М. Чалим, стверджуються М. Білозерським, А. Солтановським; проаналізувавши їх, П. Жур встановив, що йдеться про ротмістра P. К. Солонину (Жур П. Слово про огонь, с. 359 — 360).
С. 235. ...печатка з вирізаними словами "Іоанна, глава XIII, стих. 32..." — З Євангелії від св. Іоанна: "Коли в ньому прославився Бог, то і його Бог прославить у Собі, і зараз прославить його!"
С. 236. ...листи якогось Карпа і Штрадмана... — Листи до Т Г. Шевченка. — К., 1962. — С. 47 — 49.
...зшиток творів його... з передмовою... — Йдеться про рукописну збірку, яку Шевченко готував до видання, що мало бути здійснене на кошти, зібрані М. Костомаровим та П. Кулішем серед української інтелігенції в Києві навесні 1847 р.; зошит містив автографи першої редакції поеми "Відьма" ("Осика"), передмови до "Кобзаря" (т. зв. "седнівської"), балад "Лілея" та "Русалка" (ІЛ. — Ф. 1. — № 72).
Почалися опити арештованих. — Див. справу кожного з арештованих /621/ у відповідному томі тритомника "Кирило-Мефодіївське товариство" (К., 1990).
С. 241. ...бездушному сатрапові і прибічнику царя (графу Орлову) привиділося... — Запис в щоденнику 19 червня 1857 р. Йдеться не про шефа жандармів і начальника III відділу графа О. Ф. Орлова, а про начальника Оренбурзького окремого корпусу графа В. О. Перовського, який, на переконання Шевченка і його друзів в Оренбурзі, вперто опирався заходам щодо полегшення долі засланого поета. Однак факти говорять про інше: у лютому 1850 р. Перовський запитував начальника штабу корпусу жандармів про можливість полегшення долі Шевченка (сам вія тоді ще не був командиром корпусу) і дістав відмову, але поновив клопотання через рік і знову без успіху. Відтоді він на офіційні звертання й сам відповідав відмовою, але 1853 р., за спогадами А. О. Ускової, порадив своєму колишньому ад’ютантові й новому коменданту Новопетровського укріплення полегшити по змозі тягар солдатської служби Шевченка; коли ж, на підставі коронаційного маніфесту Олександра II, влітку 1856 р. відкрилася змога амністувати Шевченка, Перовський завів його до списків амністованих.
С. 246. Дійсне, 30 мая по наказу царя велено було київському і харківському генерал-губернаторам стежити... — Тарас Шевченко: Документи..., с. 134.
С. 247. В 31-й день мая жандарі відвезли Шевченка з тюрми "III отделения" і віддали на руки уряду військовому... — За документами, це переведення з каземату до військового міністерства відбулося 30 травня (там же, с. 131).
Віддер 2/14 червня рушив з Шевченком з Петербурга, а 9/21 т.м. о годині 11 вночі був вже в Оренбурзі... — Відлер вирушив із Шевченком 31 травня, а привіз 8 червня увечері; документи про його приїзд оформлено наступного дня (Т. Г. Шевченко: Біографія. — К., 1984. — С. 138, 202).
С. 248. ...покутували в Оренбурзькому краю свої "гріхи", напр[иклад], Плещеєв Олексій, Достоєвський і інші... — Обидва письменники були покарані разом з іншими петрашевцями; О. М. Плещеєв відбував засланницьку службу в армії в Оренбурзькому окремому корпусі, а Ф. М. Достоєвський — в Омському острозі (1850 — 1854), згодом — солдатом в Сибірському лінійному батальйоні.
(Продовження на наступній сторінці)