— Агонія! — промовив лікар у мене за спиною.— Я не сподівався, щоб так скоро...
— Може б, отця Павла... Нехай би запричастив,— озвалася Уляна Семенівна.
Лікар нічого не відповів і пішов геть. , А Марко все твердив:
— Обід принесли... Скрипка... Свої... Вечеря...
Увечері ми з Уляною Семенівною закрили йому очі і винесли тіло в покійницьку...
Приходжу потім на похорони.
Входжу в церкву і очам своїм не йму віри: шпитальна церква повна інтелігентних людей; на. домовині кілька вінків; з віка домовини звисла широка з білого саєту стьожка, що йшла від розкішного вінка з живих безсмертників, на ній великими літерами надруковано: "От искренних друзей незабвенному другу".
"Боже батьку! — мимоволі подумав я, дивлячись на розкішні вінки та на зморену твар і на кістляві руки мерця.— Чи може бути більша іронія, більший глум з дружби і з вінків? Чи можна "друзям" більше зневажати "друга"?.^ Живого нехтували, цуралися, дали йому вмерти з голоду, живого вінчали колючим терном, а мертвого вінчають квітками!.."
Біля домовини стояла Уляна Семенівна і плакала тихо...
Повезли на гробовище... "друзі" провели, "свої" говорили промови, читали вірші, та я вже не слухав, не чув... В ушах у мене повно було інших звуків, що не давали чути нічого більш, опріч лікарської короткої, але жахливо виразної промови: "Він умер з голоду".
"Отака доля нашого письменника,— думав я, йдучи понуро з гробовища,— живому — колючий терен, мертвому — розкішні квіти".
Sapienti sat...*
* Розумний зрозуміє (лас.),—Ред.
1886, Липень. Хутір Кониськах
1 Хортиця (колишня назва — Велика Хортиця) — острів па Дніпрі, поблизу сучасного Дніпрогесу. У XVI—XVIII ст. Хортиця входила до складу території Запорозької Очі, була одним з її важливих опорних пунктів.
2 Жовті Води. — Йдеться про першу перемогу селянсько-козацьких військ, очолюваних Б. Хмельницьким, над польсько-шляхетським військом у битві поблизу урочища Жовті Води (неподалік від теперішнього м. Жовті Води Дніпропетровської області), яка відбулася в квітні 1648 р.
3 "Губернские ведомости" — офіційні періодичні видання, що виходили згідно з царським указом з 1838 р. щотижнево у всіх губернських містах. Складалися з офіційного відділу (друкувалися розпорядження і накази місцевої влади) та відділу неофіційного (призначався для публікації праць з історії, географії, етнографії, краю, статистичних повідомлень).
4 Свидницький Анатолій Патрикійович (1834— 1871) — український письменник, автор першого в українській літературі соціально-психо-логічного роману "Люборацькі", який був опублікований тільки через сорок років після смерті автора.
5 Кулик Василь Степанович (1830—1870) —український письменник, захоплювався ідеями народників, у своїх віршах правдиво писав про життя пореформеного села, про долю заробітчан.
6 Кузьменко Петро Семенович (1831—1867)—український письменник, автор романтичних віршів та оповідань з життя села.