Він бачив, як таяла Марина, наче сніг од сонця, наче віск од багаття... "От нащо я зустрівся знов з нею? Тільки на те, щоб, цілуючи і милуючись, щоб, наливаючи до неї в душу любов і п'ючи її любов, разом пити-допивати свою чашу отрути! Питиму, поки вип'ю! А Марина нехай сього не знає, нехай п'є щастя. Вона гадає себе щасливою — і то добре. Вона не знає, що смерть, як злодій, крадеться до неї*.,"
— Може б, ми звінчались? —сказав Калина.
— Нащо, серце? Хіба ми не звінчані коханням і недолею? Хіба піп міцніш зв'яже нас, ніж ми зв'язані любов'ю? А про те, як знаєш...
— Краще буде.
— Нехай! Так ось же як: поїдьмо до твого старого у Дідове та там і звінчаємось.
— А потім знов сюди.
— Чого?
— Тут краще. А на зиму в Севастополь...
— Ради чого? Ти хіба думаєш, що я недужа?
— Ні, ні] — заспокоїв її Калина і сам себе лаяв, що вирвалось у нього се слово.— Ні, серце! Ти здорова, та в Дідовому зимою негарно і тісно, і скучно.*. Та воно і для мене... Я зроду не був у Севастополі
— Добре!
Позаторік лежу я собі в садку під кленом у холодку. Стояла весняна жара. Лежу та, звичайно, думками багатію: коли б те, та се...
— Ануте! Де ви? — почувся знизу Опанасів голос—А йдіть лишень сюди, вгадайте, кого до нас бог приніс?
Передо мною стояв не чоловік, а скелет Антона Калини. Розказав мені він своє життя, додав, що жінка його рік назад вмерла на Мадері. Прожив він у мене з місяць. Прийшов прощаться та й каже, подаючи мені товстий пакет з печаткою:
— Оце моя духовна. Дай мені слово, що викопаєш її.
— Даю слово. Але скажи, будь ласкав, куди ж ти їдеш?
— Сам не знаю! З того часу, як поховав жінку, ніде собі пристановища не знайду... Се я у тебе так зажився, а то як циган... Усюди мені тяжко... Піду в світ за очима шукати помсти і крові!.. Еге, крові! Не дивуйся і не супереч! Крові! Коли б її ціле море було, я б ще додав... Та знаєш, якої крові?!. Калина заскреготів зубами так, що в мене аж мороз пішов поза шкурою...
— Я один на світі, як пучка! Нікого нема, крім тебе! Отже, тобі я препоручаю мою духовну. Виконай її свято... Прощай!
Тоді якраз кипіла різанина між славянами і турками..
Закипіла баталія під Дюнішем 14. — Через: тижнів зо два після Дюніського побоїща читаю в сербській "Заставі" — "убито українця, лікаря Антона Калину..."
Я розпечатав пакет. Духовна Калини чудна була, хоча й цілком відповідала його безталанню і тій помилці, ради котрої його вивезли з Царевомосковська, а потім зробили з нього "Калініна" і "поховали".
Я свято виконав ту духовну.
1878 р.
1 Зелені свята — одне з свят православної церкви, яке відзначається на п'ятдесятий день після Великодня, супроводжується прибиранням хати всередині і ззовні зеленню.
2 "Основа" — перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал, що виходив у 1861—1862 рр. у Петербурзі за редакцією В. Білозерського. Значне місце в заснуванні журналу належить П. Кулішу. —"Основа" відіграла помітну роль у розвитку українського друкованого слова
в перші пореформені роки.
3 ...в чив і в недільни х... школа х... — Йдеться про безплатні школи для дорослих у царській Росії та на Україні, які працювали в недільні та святкові дні і давали початкову освіту. Виникли в кінці 50-х років XIX ст. завдяки старанням прогресивної інтелігенції. Одна з перших недільних шкіл була заснована 1858 р. у Полтаві. Т. Г. Шевченко написав і видав спеціально для недільних шкіл "Букварь южнорусскій". У 1862 р. недільні школи були закриті. З 1864 р. вони були знову дозволені, але з великими обмеженнями.
4 Царевосанчурськ — заштатне місто в Яранському повіті Вят-ської губернії за адміністративним поділом Російської імперії. Місце проживання політичних засланців.
5 Царевококшайськ — повітове місто Казанської губернії за адміністративним поділом Російської імперії. Місце проживання політичних засланців.
6 Царевомосковськ — узагальнююча назва місцевостей, куди відправляв царський уряд на проживання політичних засланців.
7 І день іде, і ніч ід е...— Цитуються рядки однойменного вірша Т. Г. Шевченка (1860).
8 ...с иньо мундирні гості — жандарми. У царській Росії жандарми носили сині мундири.
9 Різдво — одне з головних християнських свят на честь народження міфічного засновника християнства Ісуса Христа. Відзначається 25 грудня за старим стилем.
10 ...Гамлетове "чи жити, чи не жит и?" — Вислів головного героя трагедії В. Шекспіра "Гамлет" (1601).
11 Друга Пречиста — церковне свято на честь народження Богородиці, що відзначається 8 вересня за старим стилем.
12 Самара — тепер місто Куйбишев, обласний центр РСФСР.
13 С п а а — відомий курорт у Бельгії. Славився своїми мінеральними джерелами.
14 Закипіла баталія під Д юніше м...— Епізод сербо-чорногорсько-турецької війни 1876 р. У серпні 1876 р. поблизу гирла річки Дюнішка відбулась битва між сербо-чорногорським і турецьким військом.