Може, я сиджу й даремно,
може, що й побачу.
За вікном — нікого. Темно.
Там лиш Хоха плаче.
Так півночі десь никає
у саду… В городі…
Де буває — не буває,
а все тільки в шкоді.
Не нагримають на Хоху
ні мама, ні тато.
Через те вона нітрохи
не йде ночувати.
Гульма цілу ніч гуляє,
до самої втоми…
Може, Хоха і не знає,
що я сама вдома?
Х о х а — образ давнього українського фольклору. Хохою лякали дітей.