«Утята да степ» Євген Гребінка

Читати онлайн байку Євгена Гребінки «Утята да степ»

A

1 c.

    Минулися гречанії жнива;
    Семен натяг кожух на плечі;
    Тепло пройшло, дітвора лізе к печі,
    Замерзло поле скрізь, рілля, стерня, трава
    Сніжечком біленьким припала.
    Бідашний Степ став сумовать;
    Пташки, що влітку так співали,
    У ірій вже поодлітали,
    І тілько край ставка оставсь табун Утят.
    Чи крижні то були, чи то були чирята,
    Про те нам байдуже, а сила тілько в тім,
    Що Степ іще не був пустий зовсім;
    Дивлюсь, було, знялись з води Утята,
    Закахкають і ну Степом кружлять,
    І видно все-таки, що сеє не пустиня,
    Аж ось уже й вони летять.
    "Куди вас враг несе до гаспидського сина! —
    Почав Утятам Степ казать. —
    Хіба ви хочете мене покинуть?
    А я ж вас літом годував,
    І просо, і овес, і гречку вистачав;
    Без вас хіба мені з нудьги сказиться?"
    "Улітку на тобі усякий хліб стояв;
    На себе глянь тепер, який ти сивий став:
    Останній колосок холодний сніг сховав,
    І нічим нам біля тебе живиться;
    А голод за що нам терпіть?" —
    Сказали Утята і ну швидчій летіть.

    Чи знаєте ви сивого Кондрата?
    Женивсь на дівці він, та й мусить ще кричать,
    Що жінка щось його глядить не дуже хати.
    Мабуть, що упада їй діду одвічать,
    Як сивому Степу одрізали Утята.

    Другие произведения автора