«Про красу і силу» Павло Глазовий

Читати онлайн гумореску Павла Глазового «Про красу і силу»

A

1 c.

    Розпачливий монолог
    Є у мене телевізор,
    Дуже гарна штука!
    Тут і фільми, тут і п’єси,
    Тут тобі й наука.
    Увімкнув оце недавно —
    Немає картини.
    Сидить диктор, розказує
    Останні новини,
    Скільки вироблено сталі,
    Чавуну і коксу.
    Потім стали показувать
    Змагання по боксу.
    Мене така передача
    Зразу ж захопила,
    Бо кажуть же, фізкультура —
    То краса і сила.
    Вийшли, значить, два боксери.
    Обидва здорові.
    Кулаки в обох — неначе
    Гирі двопудові.
    Один майстер заслужений,
    Другий — майстер просто.
    Один важить сто п’ятнадцять,
    Другий — дев’яносто.
    У вищого руки довгі,
    Як оті голоблі.
    Видно м’язи, мов під шкіру
    Хтось напхав картоплі.
    Нижчий руку високому
    Потиснув, як другу,
    А той тиць йому під носа
    Свого кулацюгу!
    Закрутились, завертілись
    На вузькім помості.
    Гатять в груди кулаками,
    Аж тріщать їм кості.
    А між ними третій біга,
    Худющий, мов тюлька.
    Він у них якийсь начальник,
    Бо в зубах свистюлька.
    Саме таке зачухане,
    Навіки пропаще,
    А боксерам показує,
    Куди бити краще.
    Бились, бились, потомились,
    Перестали биться.
    Телевізор показує
    Крупним планом лиця.
    Одне око геть запухло,
    Друге — ледве бачить.
    Це така у них, виходить,
    Краса й сила, значить.
    Відпочили, затаскали
    Руки в рукавиці.
    Той, що нижчий, як торохне
    Вищого по пиці!
    Ну, а вищий як посуне
    На нього в атаку,
    Як підскочить та як двине
    Прямо у мордяку!
    На додачу як погладить
    Кулаком голівку...
    Той хитнувся, став на брови
    І впав на долівку.
    Отак прямо і гепнувся,
    Наче лантух проса.
    Іскри з нього полетіли —
    І з очей, і з носа.
    Сидить, бачу, міліція
    Між людьми у залі
    І спокійно поглядає,
    Що то буде далі.
    Не бажають лізти в бійку,
    Бережуть мундири.
    А свистюлька став та й лічить:
    — Раз, два, три, чотири...
    Лежить збитий на підлозі,
    Ногою не дриґне,
    А той лічить та дивиться
    Чи він скоро ґиґне.
    А той, що збив, стоїть собі
    Та з кимось базіка...
    За віщо ж ти, спитать його,
    Побив чоловіка?
    Він же тобі поклонився
    І руку потиснув,
    А ти його, як довбнею,
    По кумполу свиснув.
    Дадуть тобі якийсь кубок
    За те, що так свиснув.
    Тобі глечик, а у нього,
    Може, череп тріснув.
    Як він дітонькам покаже
    Розбиту мордяку?
    Вони ж будуть труситися
    Три дні з переляку.
    Фізкультура, фізкультура!
    Що ти наробила?
    Оце така краса з тебе,
    Така з тебе сила.

    Другие произведения автора