«Два хлопчики» Володимир Бровченко

Читати онлайн вірш Володимира Бровченка «Два хлопчики»

A

1 c.

    Два хлопчики в зелену пору року
    До лісу вийшли,— вікових дібров.
    Один із них прискалив миттю око
    Й прикинув діловито: "Скільки дров?"


    А навкруги і щебетало, й квітло,
    Як сто віків тому, так і тепер...
    Не стримавсь другий хлопчик:
    "Скільки світла!"
    Промовив і, схвильований, завмер.


    Два хлопчики... І ліс так пильно в вічі
    Дививсь сусідам димокурних труб.
    Він ще не знав, хто буде тут лісничим:
    Чи садівник життя, чи дроворуб...