— І що ви тут робите? — знехотя запитав ти.
— Ми й самі не знаємо,-довірливо пояснив "Сашко". — Якась глобальна подія, хтось із кимось тут зустрічається. А ми, так би мовити, на посту. Принагідне отримали інформацію про ваше затримання. Вирішили трохи розважити старого знайомого. До речі, як вам моя українська?
— Бажає гіршого, — зауважив ти. — Надто правильна, і це відразу робить очевидною вашу професію…
— Десять років у цій засраній Москві, а рідної мови не забув. — похвалився "Сашко". — Очолюю в нашому комітеті первинний осередок товариства української мови. До речі, вірша недавно написав!… Як я міг забути?
Він поліз рукою до тієї ж кишені у штанах і видобув з неї якийсь затертий клаптик паперу.
— Послухайте, Вільгельмовичу. Це такий філософський вірш. під класичних японців зроблений:
На жовтих лініях осіннього листка
Читаю вірш
Про перші бруньки весен…
— Ну, як вам? — схвильовано запитав, у черговий раз розкурюючи погаслу сигарету.
— Вторинно, — оцінив ти.
— А я хотів просити вас, щоб ви посприяли його опублікувати, — розчаровано зізнався "Сашко". — Я дуже хотів би надрукуватися. У журналі "Вітчизна" або "Київ"…
— Може, краще в "Лілеї-НВ"? — запитав ти.
— А ви посприяєте? — підморгнув "Сашко". Ти скривився й замовк.
Він довго розкурював нову сигарету. Тоді задумливо процитував когось:
— О мово рідна, що без тебе я?
— Гівно, — відповів ти йому.
— Перепрошую? — не зрозумів "Сашко".
— Я мав на увазі, що без рідної мови жоден чекіст нікуди не годиться.
— От ви, називаючи мене чекістом, безперечно, хотіли якомога сильніше мене поранити, глибше образити, вказати мені на моє місце чи щось подібне, — зненацька посуворішав "Сашко" — Але ж не забувайте, благаю вас, про те, що ви затримані у зоні урядового зв’язку, а це можна розцінити як тероризм і спробу насильницького повалення. До того ж, не далі як хвилину тому ні назвали Москву "засраною", що цілком підпадає під статтю про розпалювання міжнаціональної ворожнечі…
— Овва! — дещо збентежився ти. — Наскільки пригадую, це саме ви назвали Москву "засраною", і я, хоч до деякої міри поділяю таке ваше означення, проте не можу нести відповідальності за сказане вами… Втім, усі ми — тільки відголоски великого Світового Дзвону, і жодне наше слово не народжується само собою. Хто це там, до речі, постійно тлумиться за стіною?
— Тішуся, Вільгельмовичу, що ви нарешті поставили це питання. І з особливою радістю сповіщаю: за стіною перебувають двоє захоплених нами піддослідних щурів. Це елітні представники отих підземних чудовиськ, про яких останнім часом стільки всюди розмов. Вони вже скоро тиждень, як не годовані, і закінчитись це повинно тим, що один із них зжере іншого. Так що подумайте…
— Відчуваючи деяку тінь погрози у вашому повідомленні, — почав ти, — смію припустити, що дослід над зголоднілими щурами можна розширити, поповнивши число його учасників одним поетом. І, хоч нуртує в мені недоброї пам’яті "крєпкій віноградний напіток", то все ж хочу спитатися: що від мене вимагається цього разу?
— А зовсім нічого, — сліпучо всміхнувся "Сашко", затоптуючи в підлогу нарешті докуреного недокурка. — Нічого ми від вас не хочемо, Вільгельмовичу. Вже не хочемо нічого. Ви ж, напевно, сподіваєтеся, що ми вас поставимо перед вибором, перед моральним рішенням, і ви зробите свій вибір, і загинете смертю хоробрих! Ні, коханий! Жодного вибору! І жодної вічності для вас. Бо чим ви можете нам знадобитися? От хіба лише дослід над вами поставити, невідомий скелете…
— Пограйте-но краще на моїй флейті! — заявив ти, водночас дочувши тремке перебігання драгунського полку мурашок по спині.
— Розумію, що ви маєте на увазі під флейтою, однак не ображаюся, — закурив "Сашко" нову сигарету, котра відразу й погасла. — І все ж погодьтеся, що таким чином ми виконаємо і вами необхідну світові санітарну функцію. Бо немає жодного сенсу в існуванні на світі такого непотреба, як ви.
— Це вам так здається, що немає! — ображено буркнув ти.
— Немає, Вільгельмовичу, запевняю вас, що немає! Існування це не виправдане із жодної точки зору: ані з теологічної, ані з телеологічної, ані з екологічної, ані з громадянсько-патриотичної. Візьмімо, для прикладу, день ваш сьогоднішній, день ваш суботній. Почався він властиво з того, що в гуртожитській душовій ви провели незаконний статевий акт з громадянкою Малагасійської республіки Татнакетеа. Бідна дівчина і досі вважає, що то на неї зійшов Ананмаалхоа — дух плодючості, овочівництва та дітородності. Потім ви цинічно пиячили на вулиці Фонвізіна, де виголосили націоналістичну расистську промову, в якій закликали, блюзнірствуючи, проливати кров в ім’я чистоти пива. Потім ви вчинили розбійний напад на помешкання Галини К., співробітниці підпорядкованого нам Інституту отрут і нетрадиційних способів умертвіння…
— Галя, — ледь чутно прошепотів ти, геть уражений.
— Так, Галя, — підтвердив "Сашко". — Жінка, що готова була па все заради вас. Ви, однак, діяли, я к завжди, по-зрадницьки. Це на стиль, фон Ф. Одних жінок зраджувати з іншими, а тих інших ще з іншими і так далі. Так само було й сьогодні. У випадку з Галиною К. вас більше приваблювала гаряча ванна. Ви жорстоко розправилися з нещасною жінкою, до речі, росіянкою за національністю, і це я розцінюю як прояв української —о націоналізму, так само, як проявом расизму вважаю ранкове зґвалтування вами малагасійської поетеси Татнакетеа…
— Їй було приємно, — спробував ти зупинити цей потік.
— Приємно? — "Сашко" знову прещиро зареготався. — Чорнота вашого гумору не знає меж, Вільгельмовичу. Нічого. скоро вам також буде приємно. Чуєте, як розпалюються ваші сусіди щури в очікуванні суботньої вечері? Однак продовжимо перелік ваших найновіших подвигів. Цей чорний перелік потроху робиться справжнім мартирологом. Від заклики! І промов ви перейшли додій. Бо, крім усього іншого, ви є прямим співучасником терористичного акту в "Закусочній" на розі Нового і Старого Арбату. Внаслідок ваших злодіянь, що призвели до вибуху поки що невідомого нам походження…
— Граната Ф-1, — пояснив ти.
— … дякую, отже, внаслідок ваших дій загинули представники всіх націй та народностей Радянського Союзу.
— Далі, — простогнав ти.
— Прошу дуже! Протягом дня ви кілька разів телефонували до такого собі Кирила Ст., що відомий нам як пробандерівський діяч, близький до рухівсько-гетьмансько-мельниківських кіл, котрий зараз намагається заснувати в Москві підривну газетку. Але й тут ні І поводилися розтлінне, фон Ф. Бо так і не спромоглися прийти на зустріч зі згаданим Кирилом. Натомість, пустивши слинку при спогаді про форму ніг Кирилової співмешканки, ви спробували спокусити її, викликаючи на побачення біля магазину "Дитячий світ".
— Я не призначав їй побачення, — гірко скривився ти. — Ваші підслуховуючи системи мають підозрілу здатність перекручувати і прибріхувати.
— Це мало що змінює у вашому вкрай непривабливому моральному обличчі, фон Ф., у вашій, даруйте відвертість, аморальній морді. Але за інформацію дякую — обов’язково випишу пістонів кому слід з підвідділу прослуховування —зауважте, прослуховування, а не під-, як ви оце щойно назвали,
— уже не вперше з’ясовується, що вони додають від себе всіляку романтичну херню. Певно, белетрист якийсь там завівся на зразок вас. Вільгельмовичу!
— Продовжуйте і не відходьте від сюжету, — попросив ти.
— Сюжет вам відомий краще, ніж мені, — пирхнув "Сашко", нестерпно довго розкурюючи нову сигарету. — 3 метою проведення наступного терористичного акту, тепер уже в зоні урядового зв’язку, ви спустилися в допоміжні приміщення "Дитячого світу". Тут жертвою вашої злочинної бездіяльності стала ще одна чудова людина, — голос "Сашка" ледь затремтів, — батько двадцяти двох дітей, багатолітній наш помічник, агент для особливо делікатних доручень "Циганський Барон".
— Це той, що втопився у гівні?
— Той самий. Президент уже підписав указ про присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу посмертно, — дещо врочистішим тоном виголосив "Сашко".
— У такому разі хай ваш президент потурбується і про повернення мого авіаквитка, — злісно пожартував ти.
— А хто поверне діточкам їхнього татка? — суворо запитав "Сашко". — Ні, фон Ф., не знадобиться тобі вже авіаквиток! І не сподівайся!… Ми вміємо карати!… Ми тебе навіть у Мексиці знайшли б…
— У Мексиці, — виправив ти його.
— Що?
— За новим правописом має бути "у Мексиці"…
(Продовження на наступній сторінці)