«Про дівчат. Вони тут не стільки юні...» Юрій Андрухович

A

1 c.

    Про дівчат. Вони тут не стільки юні,
    скільки терті — заграють і Казанову.
    Розквітають пізніше, десь так в іюні,
    чи то в червні (пробач, забуваю мову).


    Привселюдно поводяться вкрай вульгарно,
    вкрай бульварно виснуть на кожнім хлопі,
    одягаються, правда, достатньо гарно:
    так колись одягалися вже в Європі.


    Щодо вроди їхньої. Щодо сенсу
    спокушань. Зірок хоча й не зустріли ми,
    їм відомо з десяток способів сексу,
    які в нас вважаються застарілими.


    Пересвідчишся легко — лишень приїдеш,
    поведу тебе по ямах, борделях,
    тільки вивчи англійську, французьку, ідиш —
    співвітчизник їм, як ламаний шеляг.


    Українські дівчата більш кольорові,
    більш південні. Навіть нігті і вії
    в них жагучіші. Всі вони чорноброві,
    всі порядні і чисті, навіть повії.


    Я без них не те, щоб надто захирів,
    я жену їх крізь сни, мов пастир отари.
    На зап'ястях у них синці від ясирів.
    Заміж їх беруть солдати й татари.

    Другие произведения автора