Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій відомого українського поета Ігоря Римарука (1958–2008) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Писати вірші Ігор Римарук почав ще у шкільні роки.
З 1976 року в журналах «Дніпро», «Жовтень», альманасі «Вітрила», газеті «Літературна Україна» почали з’являтися перші добірки його поезій.
Дебютна збірка віршів – «Висока вода», вийшла в світ у 1984 році. Сучасник Ігоря Миколайовича – поет Віктор Неборак, так оцінив її значення: «Тонка книжка на 70 сторінок, що легко вміщається на долоні, встановила нову планку якості в українській поезії. У літературі це явище можна назвати якісним стрибком – з’являється твір (книга, збірка), який не заперечує попередню високу традицію, а піднімає її ще на один рівень вище».
У 1988 році була опублікована друга поетична збірка – «Упродовж снігопаду», яка теж була високо поцінована критикою. У 1990 році Ігор Римарук упорядкував антологію нової української поезії «Вісімдесятники», що вийшла друком в Едмонтоні. Ця антологія не тільки об'єднала видатних авторів-вісімдесятників, які не мали змоги публікуватися в брежнєвську епоху, а й стала своєрідним каноном поезії цього десятиліття, яскравим представником і виразником ідей якого був сам упорядник.
У 1991 році вийшла друком нова збірка поезій Римарука «Нічні голоси». Наступна – «Золотий дощ» (Goldener Regen) німецькою та українською мовами вийшла у 1996 році в Німеччині. У 1998 році побачила світ збірка «Діва Обида». У 2002 році було здійснене її друге видання. У 2007 році у Львові вийшла остання прижиттєва книжка поезій Ігоря Римарука – «Бермудський трикутник». «Сльоза Богородиці» – підготовлена поетом до друку, вийшла у 2009 році.
Ігор Римарук – поет-модернист філософського спрямування. Книга «Діва Обида» – за яку він був відзначений премією імені Т. Шевченка, є справжньою перлиною української модерної лірики. Вона стала своєрідним гімном усієї творчості І. Римарука. У його однойменній поезії образ Діви Обиди – іпостась Діви Марії, а християнськість поєднуються з глибинним язичницьким світовідчуттям людини. На сторінках цієї книги та і в інших збірках поезій живе Бог, істина, любов, надія, вічність, але водночас – і відчай, безвихідь, біль, смерть, минувшість.
Під час одного з інтерв’ю поета запитали: «Твоя нова книжка «Діва Обида» виходить через сім років після попередньої – «Нічних голосів». Чому ти так довго її писав?». Римарук відповів: «Я ніколи не писав багато. В останні ж роки – ще менше. Звісно, можна було б посилатися на те, що багато часу забирає редакторська праця у видавництві «Дніпро» й у журналі «Сучасність», але це було б лише частиною правди. Мабуть, настав-такий час роззирнутися довкіл, дещо переосмислити, щось відкинути, до чогось повернутися... Шукалося внутрішнього порозуміння з самим собою, звільнення від ілюзій та – що гріха таїти – розчарувань, повернення до очищеного, коли хочете – сакрального сенсу Слова…. Поширений нині вислів «успішний письменник» категорично не сприймаю, він видається мені чужорідним, ба навіть блюзнірським. На мій погляд, чи не найбільшою заслугою «вісімдесятників» перед українською літературою є те, що вони подали приклад моральності».
Лірика Римарука відзначається витонченою ускладненістю і водночас прозорістю для читача. У насичених метафорами й символами поетичних рядках – пошук істини без пафосу й прикрас. Вірші мають оригінальну ритмомелодику, багаті на асоціації та алітерації. Образи і метафори, що подивляють своєю точністю і неочікуваністю, поет знаходить і у природі, і в нашій історії. У багатьох віршах проступає доля поета як людини, яка виконує своє призначення, а відвертість розмови ліричного героя із Всевишнім зачаровує щирою сповідальністю почуттів.
Наприкінці 2012 року вийшло друком посмертне видання Римарука – збірка «Божественний вітер», до якої увійшли знакові поезії з попередніх видань, вірші, раніше недруковані, й ті, що не входили до жодної з книг автора, проте були опубліковані в періодиці. Сюди ж увійшли «Осколки» – думки з поетичного нотатника Ігоря Миколайовича, що могли б стати довершеними віршами, якби не його передчасна смерть. Спершу збірка мала називатися «Останні вірші». Завдяки втручанням друга – поета Василя Герасим’юка, її назву поміняли на «Божественний вітер».
Видатний літературознавець, академік Іван Дзюба так відгукнувся на появу цієї збірки: «Ігор Римарук – це таки Божественний Вітер! Яка глибина і розкіш!..». «Божественний вітер» поезій Римарука проймає душі українців, де б вони не були – чи в Україні, чи за її межами.
Найпопулярніші вірші Ігоря Римарука
- «Чорна чаша наповнена вщерть...»
- «Глоссолалії»
- «Ксерокопія»
- «Нічні голоси»
- «Обнови»
- «Один»
- «Різдво»
- «Століття – в зачарованому колі...»
- «Світлина»
- «Сиві гриви зірниць...»
- «Ця стерня не коле...»
- «У небесних полях чорнокрилий тюльпан...»
- «Уривок із поеми»
- «Від'їзд»
- «Вже не стачить старих підошов...»
- «Здається, так було одвіку...»