Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій визначного українського поета Івана Драча (1936–2018) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Свій перший вірш – «Ми за мир», Іван Драч опублікував у Тетіївській районній газеті ще 15-річним хлопцем, а перший «дорослий» твір – драма-феєрія у двох частинах «Ніж у сонці» – була надрукована в «Літературній газеті» у 1961 році. Твір відразу привернув до себе увагу критики, а ім’я його автора зробив відомим.
У дебютній збірці віршів – «Соняшник», що з’явилася наступного року, яскравою метафорою поет задекларував свої взаємини з поезією:
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
(«Балада про соняшник»).
Відтоді ім’я Івана Драча зайняло почесне «хрестоматійне» місце в історії української літератури ХХ століття.
Протягом 1962−2010 років вийшли такі збірки поета: «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Шабля і хустина» (1981), «Драматичні поеми» (1982), «Теліжинці» (1985), «Чорнобильська мадонна» (1987), «Храм сонця» (1988), «Вірші та поеми» і «Лист до калини» (1990), «Вогонь з попелу» (1995), «Сізіфів меч» (1999), «Крила» (2001), «Противні строфи» (2005), «Сонце моє» та зібрання «Твори: у 3 т.» (2010).
Уже в перших збірках. І. Драча виявилися рясна, розкішна метафоричність, поєднана з реальністю, свіжість світосприйняття, гіперболізація загострених почуттів і думок. Космізм і актуальність – є характерними рисами художнього почерку поета.
Поет і видавець Іван Малкович зазначає: «Поезія Івана Драча у 60-ті роки стала таким свіжим вітром, який пробудив інтерес у багатьох не тільки до української поезії й української літератури, а ширше – взагалі до всього українського. Тоді поезія захоплювала уми багатьох людей... Іван Драч був поетичним лідером шістдесятників. Із натхненням жонглера він закручував в одну поетичну орбіту і золоту цибулину, і теорію відносності, і випрані штани, і комуністичну партію, і Леніна, і зворушливу бабусенцію, і «пропалакінограмоту», і Чорнобиль, і Рух, і дух. Тобто він був лідером, в якому все природно вживалося».
Драча називають Гоголем у поезії. Визначальними рисами його творчості є тісний взаємозв'язок традицій і новаторства. Улюблені жанри лірики поета – балади та етюди. Усю творчість проймають сонцепоклонницькі мотиви, патріотизм і любов до Батьківщини, віра у всемогутність науки й техніки, розкриття проблем протиборства світлого і темного начал, космосу і хаосу в бутті та характеру людини. Драч завжди був вірний своєму життєвому і творчому кредо, яке сформулював у невеличкій поемі «Спрага»:
Це спрага людяності, і краси, і змоги,
Я нею сповнений. Мене пече щоднини
Жагуча спрага щастя для людини.
Тривоги людства — це мої тривоги.
Відома мовознавиця Світлана Єрмоленко для характеристики індивідуального стилю поета найдоречнішим вважає слово «шаленство». У своїй праці «Вогнистий, спраглий «добридень!» Івана Драча» вона звертає увагу на використання поетом зорових та конкретно-чуттєвих асоціативних образів, як, наприклад, він це робить у новорічній баладі «Крила», де у тексті твору слово «крило» виростає до символічного змісту,
Пізній І. Драч у своїй поетичній сутністі іронічний, часом глибоко саркастичний, у нім превалює Драч-публіцист, розчарований у політичній діяльності. В одному зі своїх віршів зізнається:
Я п’ять років займався політикою
І став дурнішим у п’ять разів –
Проспиртований злободенною пліткою,
Я ще й досі не протверезів...
У той же час він стверджував: «Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій народ».
Отже, поезія Івана Драча виразно сучасна, масштабна, інтелектуальна, емоційно насичена. Вона дозволяє читачеві повернутись в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає перейнятися тривогами нашого часу. Творчість поета є надзвичайно багатогранна, цікава, непередбачувана, сильна та невичерпна. Його твори: «Крила», «Вулканічний етюд», «Душа», «Народ» є поетичними перлинами, пробуджують національну свідомість та гордість, що ми – українці.
Найпопулярніші вірші Івана Драча
- «Балада про соняшник»
- «Балада про гени»
- «Бабусенція»
- «Балада ДНК»
- «Балада про пера»
- «Балада про усмішку»
- «Балада про вузлики»
- «Балада роду»
- «Балада творчості»
- «Балада золотої Цибулі»
- «Баляда скромності»
- «Без тебе світ — це тьмавий морок»
- «Десь на дні моїх ночей...»
- «Етюд кохання»
- «Етюд про хліб»
- «Вірш, прочитаний на І з'їзді Руху»
- «Врубелівський етюд»
- «Жартівлива балада про випрані штани»
- «Жінки і лелеки»
- «Час, Господи»
- «Я п'ять років займався політикою...»
- «Крила»
- «Матері»
- «Ода совісті»
- «Одягни мене в ніч...»
- «Орлині очі — для дня...»
- «Протуберанці серця»
- «Реквієм Павлові Тичині»
- «Самотня ластівка»
- «Сонячний етюд»
- «Чорнобильська Мадонна»
- «Людиноптахи, птахолюди — ми»
- «Ніж у Сонці»