 |
Читати онлайн стислий переказ української народної думи «Дума про Марусю Богуславку» |
«Дума про Марусю Богуславку» (стислий переказ)
Тема: розповідь про дівчину-бранку Марусю Богуславку, яка є символом людей, які опинилися в неволі, але не втратили сильного духовного зв’язку з рідним краєм.
Ідея: засудження поневолення українців турками, уславлення волелюбності козаків і сміливості дівчини-бранки Марусі з Богуслава.
Історична основа твору та його поширення
Достовірні відомості про автора «Думи про Марусю Богуславку» до нас не дійшли.
Вважається, що образ головної героїні твору є збірним і не має конкретного історичного прототипу. Але відомі випадки, коли вродливі українські дівчата-полонянки ставали дружинами турецьких багатіїв, посідали визначні місця при дворах турецьких вельмож, як, наприклад, дружина Сулеймана І Роксоляна. Навіть потурчившись та побусурменившись в неволі, ці українські жінки не втрачали духовного зв’язку зі своїм народом, рідним краєм.
Відомо понад двадцять п'ять варіантів думи про Марусю Богуславку, записаних з 1850 по 1932 роки.
Тарас Шевченко вмістив цей твір у свій «Буквар южнорусский», виданий у 1861 році для українських шкіл. Багато митців у різні роки за мотивами цієї історичної думи створили нові твори літератури і мистецтва. Так, А. М. Старицький у 1897 р. написав однойменну історико-побутову драму, І. Нечуй-Левицький у 1895 р. створив під назвою «Маруся Богуславка» п’єсу, а Б. Грінченко драму «Ясні зорі». Композитор О. Свєчников створив у 1951 р. балет «Маруся Богуславка». Марусі Богуславці встановлено пам'ятник у Богуславі на місці, де, за переказами, стояла хата її батька-священника.
«На Чорному морі, на біленькому камені», стояла кам'яна в'язниця, де тридцять літ у неволі перебувало сімсот козаків.
Прийшла до них дівчина-бранка Маруся, попівна Богуславка. Вона запитала у козаків, чи знають вони, який зараз день у рідній землі християнській. Невільники відповіли, що давно вже забули, які там дні на рідній стороні. Маруся нагадала їм, що завтра Святий Великдень.
Почали козаки лаяти та проклинати дівчину, бо згадки про рідну землю й християнську віру завдають їм душевних мук.
Маруся Богуславка просила її не картати, а натомість розказала, що завтра турецький пан їде до мечеті, залишивши вдома ключі від в’язниці. Вона візьме ті ключі й випустить бранців на волю.
Так воно і сталося. Випустивши невільників, Маруся на прощання попросила їх не минати Богуслав й передати батьку й матері звістку про неї, а також прохання не збирати кошти на викуп, бо вона вже «потурчилась, побусурменилася для роскоші турецької, для лакомства нещасного!». Закінчується дума зверненням до Бога:
Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Освіта.ua
01.02.2023