 |
Читати онлайн стислий переказ поеми Миколи Вороного «Євшан-зілля» |
«Євшан-зілля» Микола Вороний (стислий переказ)
Тема: легенда про євшан-зілля, яке допомогло юнаку, що змалку жив на чужині в неволі, згадати рідний край і повернутися додому.
Ідея: возвеличення любові до Батьківщини, рідного народу; засудження тих, хто відцурався від них.
Персонажі:
- Юнак – син половецького хана.
- Батько юнака – половецький хан.
- Київський князь – Володимир Мономах.
- Гудець-віщун – половецький співець і музикант.
Символічний образ євшан-зілля – образ чудодійної сили, спроможної повертати історичну пам'ять народу.
У Біблії полин (євшан-зілля) – символ суду Божого за відступництво і непослух. У східних народів – символ батьківщини і пам'яті про предків.
Да луче есть на своей земли костю лечи
ине ли на чюже славну быти.
(Літопис, за Іпатським списком)
У наших давніх літописах є одне оповідання, у якому немає гучних і мальовничих слів, але воно зворушує серце й будить найсвятіші почуття, бо в нім є надія й віра, що люди, "котрі край свій рідний зацурали, занедбали", отямляться і повернуться на Батьківщину…
Київський князь Володимир Мономах під час походу проти половців полонив малого сина половецького хана. Хлопчик був дуже вродливим, і князь за те тримав його при своєму дворі, оточив розкошами та увагою. З часом дитина почала забувати рідний степ і батька, а чужий край вважати своїм.
Не так безтурботно жив хан. Він дуже сумував за сином. Одного разу позвав до себе гудця і звернувся до нього з таким проханням:
Ти піди у землю Руську –
Ворогів наших країну,–
Відшукай там мого сина,
Мою любую дитину. (...)
(...) Заспівай ти йому пісню
Нашу, рідну, половецьку,
Про життя привільне наше,
Нашу вдачу молодецьку.
А як все те не поможе,
Дай йому євшана-зілля,
Щоб, понюхавши, згадав він
Степу вільного привілля".
Три дні і три ночі був гудець у дорозі. На четвертий день прийшов до Києва і знайшов ханського сина у княжих палатах. Почав розказувати йому про батька, про родину, але юнаку все те було не цікаво слухати. Тоді гудець ударив по струнах і заспівав героїчну пісню про походи половецькі та степ вільний, квітучий. А після цієї пісні – колискову, яку колись малому хлопчині співала його мати.
Але спів цей ніжний, любий,
Ані перший, сильний, дужий,
Не вразив юнацьке серце,–
Він сидить німий, байдужий.
І схилилася стареча
Голова гудця на груди –
Там, де пустка замість серця,
Порятунку вже не буде!..
Тоді ханський посланець згадав про євшан-зілля і дав юнакові його понюхати. У юнака враз "стисло серце, сперло груди", а перед очима постав "рідний степ – широкий, вільний", "батенько нещасний", "воленька кохана". Зірвався він на ноги і вигукнув:
"Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!"
Разом з гудцем, обминаючи сторожу, юнак разом з гудцем поспішив на Батьківщину.
У післямові Микола Вороний звертається до України:
Україно! Мамо люба!
Чи не те ж з тобою сталось?
Чи синів твоїх багато
На степах твоїх зосталось?
А ще до тих, хто занепав духом і "манівцями" десь "блукає без дороги". На кінець задає риторичне питання, яке є актуальним для українського люду у всі переломні епохи:
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, –
Шлях у край свій повороту?!
Словничок:
- Євшан-зілля – різновид трави полину (євшан-зілля – тюркська назва), що росте в південних степах; має сильний і водночас ніжний, приємний запах.
- Літопис, за Іпатським списком – історія, розказана в поемі, є авторською версією Миколи Вороного оповідання з Іпатського літопису.
- Гудець – музикант і співак.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Освіта.ua
15.11.2022