 |
Читати онлайн дуже стислий переказ поеми Миколи Вороного «Євшан-зілля» |
«Євшан-зілля» Микола Вороний (дуже стислий переказ)
Тема: легенда про євшан-зілля, яке допомогло юнаку, що змалку жив на чужині в неволі, згадати рідний край і повернутися додому.
Ідея: возвеличення любові до Батьківщини, рідного народу; засудження тих, хто відцурався від них.
Персонажі:
- Юнак – син половецького хана.
- Батько юнака – половецький хан.
- Київський князь – Володимир Мономах.
- Гудець-віщун – половецький співець і музикант.
Символічний образ євшан-зілля – образ чудодійної сили, спроможної повертати історичну пам'ять народу.
У Біблії полин (євшан-зілля) – символ суду Божого за відступництво і непослух. У східних народів – символ батьківщини і пам'яті про предків.
У давніх літописах є оповідання, у якому немає гучних і мальовничих слів, але воно зворушує серце й будить найсвятіші почуття, бо в нім є надія й віра, що люди, "котрі край свій рідний зацурали, занедбали", отямляться...
В Україні, у княжому палаці Володимира Мономаха живе в неволі ханський син, якого взяли в полон з ясиром під час походу на половців. Князь залишив хлопчика біля себе за вроду, оточив його турботою.
З часом малий хлопець поступово забув свою рідну землю. Але його батько сумував без "коханої дитини", і звернувся до гудця з проханням розшукати сина на Руській землі й повернути додому. Три дні й три ночі йшов гудець. На четвертий день уночі прийшов у Київ, прокрався в княжі палати, знайшов там ханського сина й почав розповідати йому про батька, про рідний край. Але хлопець залишається байдужим до того, що говорить посланець хана.
Тож гудець вдарив по струнах і заспівав спочатку пісню про звитягу його "вільного народу", а потім – ніжну колискову, яку співала малому його мати. Хлопець і на це не звернув уваги.
Відтак гудець розірвав на собі сорочку й вийняв євшан, степове зілля, що росте в його рідному краї. Пахощі євшану враз нагадали юнакові батьківський дім, "пишнобарвний і квітчастий" степ, "волю, воленьку кохану". У юнака "стисло серце, сперло груди" і він вигукнув:
“Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!"
Разом з гудцем, обминаючи сторожу, він вирушив додому.
Завершуючи поему, Вороний звертається до синів України, які покинули рідну землю заради безтурботного життя в чужих краях, думає над тим
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить,–
Шлях у край свій повороту?!
Словничок
- Євшан-зілля – різновид трави полину (євшан-зілля – тюркська назва), що росте в південних степах; має сильний і водночас ніжний, приємний запах.
- Літопис, за Іпатським списком – історія, розказана в поемі, є авторською версією Миколи Вороного оповідання з Іпатського літопису.
- Гудець – музикант і співак.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Освіта.ua
15.11.2022