 |
Читати онлайн стислий переказ фрагмента «Вечір на святого Андрія» з повісті Богдана Лепкого «Казка мого життя» |
«Вечір на святого Андрія» Богдан Лепкий (стислий переказ)
Тема: різдвяні розваги молоді, віра в загадування, чистота народної моралі.
Ідея: оспівування молодіжної романтики, чарів народних свят, обрядів та звичаїв.
Зимовим вечором на святого Андрія п’ятеро дівчат зібралися на вечорниці. Кухарка Марта напекла з приговорами за старосвітськими звичаями балабушок, тож панночки затіяли ворожіння – хто з них першою вийде заміж. У хаті з чоловіків був тільки хлопчик – дитина-оповідач. А на дворі – пастух Федь, який мав привести у кімнату до дівчат величезного пса Неро. Домовилися: чию балабушку пес з’їсть першою, та й одружиться раніше за всіх.
Коли балабушки були готові та остуджені, їх поклали на ослін, а Федь завів у хату Неро. Пес був такий страшний, що дівчата з вереском повискакували на стіл. Неро спочатку розгубився від дівочого крику, а потім перевернув ослін, скинув балабушки на підлогу, і всі до однієї швидко проковтнув. Котра була першою – годі було вгадати, а, значить, ворожба не вдалася.
Не вдалася ворожба й на виливання розтопленого воску з пательні та калатання ложками по паркану. Найкраще вдалося з «ціжемками», себто з п'ятьма черевиками з лівих ніг п'ятьох панночок. Їх укладали від печі до порога, а потім переставляли так, що врешті один опинився за порогом. Це були черевички Адзі. Дівчата кинулися обнімати та поздоровляти її.
Марта принесла «знаменитий» чай і свіжі, рум’яні пампушки. А тітка Олеся сказала, що є ще один спосіб ворожіння. Він виконується опівночі перед дзеркалом із засвіченими свічками. Дівчата попросили розказати про нього. Тітка Олеся погодилася, але взяла у панночок обіцянку, що вони не будуть цей спосіб використовувати – бо він грішний. І нагадала їм слова з поеми Шевченка «Тополя»: «Не питайте свою долю, само серце знає, кого любить...»
П'ять дівочих голівок тулилися одна до одної, а тітка розказала бувальщину про гарну на вроду, але нерозумну сусідку Олю – доньку великого багача. Якось опівночі на святого Андрія вона засвітила свічки, стала перед дзеркалом й почала чекати. Нараз побачила в дзеркалі гарного хлопця, одягненого в гранатовий сурдут. Він їй дуже сподобався. Взяла вона ножиці, відрізала малесенький шматочок сукна з його одягу і заховала до своєї касети.
Минув рік. І знову наближався вечір святого Андрія. Раптом у двері постукали і в хату увійшли священник і парубок, у якому Оля упізнала красеня, якого бачила у дзеркалі. Вони побралися й зажили щасливо, як у казці. От тільки дітей їм Бог не давав.
Одного разу Оля дістала касету й почала переглядати її вміст, згадуючи дівочі літа. Тут зайшов її чоловік і побачив шматочок сукна зі свого одягу. Оля мусила признатися, як він у неї опинився.
Відтоді ніби якась зимна стіна виросла поміж ними. Ні, вони не розійшлися, бо не хотіли завдавати прикрості своїм батькам. Але ні щирості, ні давнішого тепла вже між ними не було, бо вони побралися не по-Божому, а в нечесний спосіб. «Тому-то я кажу, що така ворожба, це гріх. І най Бог боронить, щоби з вас котра важилася на таке діло», – так закінчила свою розповідь тітка Олеся.
Словничок
- Балабушки – невеличкі круглі українські булки з кислого тіста.
- Ослін – коротка переносна кімнатна лава для сидіння.
- Сурдут – сюртук.
- Касета – коробка для зберігання чогось.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Освіта.ua
15.11.2022