«Таємне товариство боягузів» Леся Воронина (стислий переказ)

Читати онлайн стислий переказ повісті Лесі Ворониної «Таємне товариство боягузів»

«Таємне товариство боягузів» Леся Воронина (стислий переказ)

Про повість «Таємне Товариство Боягузів»

2012 року книга «Таємне Товариство Боягузів» Лесі Вороніної здобула премію «Дитяча книга року BBC». Продовженням цієї пригодницької науково-фантастичної повісті є книга «Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів». 

Сама Леся Вороніна так описувала ідею повісті та її продовження: «Я напевно б замислилась над тим, що найстрашніший ворог, коли ти можеш з нього посміятись, він уже не може тебе залякати. Може побити, може завдати кривди, але він тебе не принизить і не змусить підкоритись. Мені хотілося, щоб дитина, крім того, що їй буде цікаво і весело, крім того, що це буде динамічний сюжет, який не дасть їй відкинути книжку, захотіла дізнатись, що буде далі. А ще мені хотілось, щоб вона замислилася над тим, що людина, яка не поважає себе, не поважає інших і дозволяє себе принижувати – не може бути щасливою». 

Тема: небезпечні пригоди та випробування, які навчили героя повісті долати свій страх й приймати правильні рішення, від яких залежить доля рідних і людства. 

Ідея: родина – це одна з найбільших цінностей у житті людини, а людина, яка перемогла свій страх, може подолати найсильніших ворогів.

Персонажі повісті: 

  • Клим Джура – головний герой твору. Від його імені ведеться розповідь. «… він (Сашко) дражнив мене Поганським Паганіні ще відтоді, як уперше побачив зі скрипкою. Хоча справжнє моє ім’я Клим Джура»; «Дивно, звідки вони знають, що я люблю томатний сік і бутерброди з лікарською ковбасою?»; «Головне, що раптом я помітив – противний липкий страх, який переслідував мене ось уже кілька місяців відтоді, як мене відлуплював Кактус, кудись зник. Замість цього мене охопила цікавість і бажання приєднатися до Зайця й Жука – так я подумки прозвав своїх нових знайомих.»; «В цю мить мені страшенно хотілося похвалитися перед хлопцями, які бачили, як хвилину тому я перелякався й хотів тікати додому. Я зверхньо посміхнувся і сказав: – Тю, а нащо мені той план! Я знаю цей банк, як власну кишеню!»; «Я згодився допомогти цим дивним хлопцям лише через те, що одного дня дав ідіотську клятву вступити до ТТБ»; «Усе, чого я боявся досі, тепер здавалося мені дитячими забавками»; «Марно було чекати на допомогу. Тож я почав діяти швидко й рішуче. Напруживши всі м’язи, я почав звиватись, як вуж, і сантиметр за сантиметром рухатися в бік паркану, що оточував цей фальшивий будівельний майданчик. Нарешті я виповз за межі випаленого кола порепаної землі, де продовжував хропти синьопикий»; «За останні дні я звик до несподіванок, але те, що моя лагідна й завжди усміхнена бабуся якимось чином пов’язана з Таємним Товариством Боягузів, не вкладалося у мене в голові»; «Климчику, ти маєш віддати їм наказ забиратися геть із нашої планети й назавжди забути до неї дорогу. Адже тільки ти розумієш мову блакитних жаб і можеш з ними спілкуватися»;
  • Хлопці: Жук і Заєць з Таємного Товариства Боягузів – друзі Клима.
  • Заєць: «Кругловидий, зі смішними, довгими, мов у зайця, передніми зубами». Жук: «чорнявий, із чорними як смола очима й густими насупленими бровами». «…до кімнати ввійшли… Жук і Заєць. Однак тепер вони були вдягнені не як блазні – у чудернацькі ковпаки з дзвіночками й розшиті срібними зірками плащі. Ні, переді мною стояли справжнісінькі мешканці пустелі – бедуїни. На головах в обох були намотані високі тюрбани, а вбрані вони були в довгі, до п'ят, сорочки»;
  • Соломія – бабуся Клима, мати його батька, прибиральниця в банку, учений-винахідник та засновник Таємного Товариства Боягузів (ТТБ). «Соломія – ім'я моєї лагідної й завжди заклопотаної хатніми справами бабусі; Щоправда, її так майже ніхто не називає. Удома й на роботі вона просто бабуся Соля»; «Вона лагідна й добра. Вона вишиває рушники й серветки, наспівуючи сумну пісню про коня з сивою гривонькою. Я її дуже люблю.»; «Пані Соломія – видатний учений. Це вона винайшла протиотруту від вірусу страху»; «…пані Соломія, як її називають учні й прихильники, змогла поєднати чудодійні сили наших пращурів із найсучаснішими науковими здобутками. І замаскувала свій універсальний прилад у старому “Запорожці”»; «…бабуся найчастіше співає пісню про коня із сивою гривонькою, а ще дуже любить мугикати собі під ніс пісню групи "Бітлз" "Yellow submarine"». «За останні дні я звик до несподіванок, але те, що моя лагідна й завжди усміхнена бабуся якимось чином пов’язана з Таємним Товариством Боягузів, не вкладалося у мене в голові»; «Моя бабуся готує найсмачніші в світі пиріжки, а ще понад усе вона любить квіти. Здається, варто їй просто торкнутися до якоїсь рослини, як та оживає, бруньки на її гілках розвиваються, і вона починає цвісти»;
  • Батьки Клима – археологи, розшифровують таємничі знаки на пірамідах у Єгипті. «…засмага на їхніх обличчях була така густа, що вони стали схожими на кочівників пустелі – берберів»; «Батько знав, що я можу прийти на допомогу, і мені нічого не доведеться йому пояснювати. Я почав розуміти – вся наша родина пов’язана з Таємним Товариством боягузів, ось тільки я довідався про це останнім»;
  • Синьоморди – агресивні й бридкі космічні прибульці, які хотіли поневолити людей нашої планети. «…У великому басейні, встеленому водоростями й лататтям, у зручних кріслах сиділи дивовижні створіння схожі на синіх велетенських жаб.»; «… огидна синя пика з довжелезним язиком, банькаті червоні очі, довгі лапи з перетинками і, головне, яскраво-блакитний колір шкіри цієї почвари говорили про те, що переді мною один із космічних прибульців». Синьоморди володіють мистецтвом передавати думки на відстані;
  • Сашко Смик – хуліган на прізвисько Кактус, якого боїться Клим. «…раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса, – через це його так і прозвали. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м'язи, як у Шварценеггера!»; «Він завжди понад усе любив гроші та владу. А після літніх канікул він не вилазив із салону ігрових автоматів – програвав щодня купу грошей, а наступного дня знову грав»;
  • ТТБ – Таємне Товариство Боягузів. Організація для порятунку планети від прибульців та вірусу страху;
  • Механічний голос – голос комп'ютера, який зустрів Клима з ТТБ і роз'яснив деталі боротьби ТТБ з прибульцями.

Розповідь ведеться від імені головного героя – Клима Джури.

Розділ 1. Кактус показує колючки 

На початку повісті читач знайомиться з двома сусідськими хлопцями, які ворогують між собою з дитинства. Хуліган Сашко Смик з прізвиськом Кактус і школяр Клим Джура були однакові на зріст, але з часом Кактус став вище на голову й накачав м’язи, як у Шварценеґґера. Тепер він часто підстерігав Клима біля дома і давав йому стусанів. 

Клим старався оминати Кактуса і, побачивши його, просто тікав, як звичайний боягуз. А Смик сміявся з хлопця і дражнив його Поганським Паганіні відтоді, як уперше побачив сусіда зі скрипкою. Одного разу, тікаючи від Кактуса, Клим провалився у чорну прірву люка, на який необачно наступив. 

Розділ 2. Я стаю піддослідним кроликом 

Навколо була темрява, Клим навпомацки просувався вперед і зовсім не боявся. Світло спалахнуло зненацька і спочатку засліпило. Він побачив, що стоїть посеред порожньої зали. Стіни без жодного вікна, а підлога під ногами злегка вібрувала. Зі стіни, немов на пружині, вискочила таця, на якій лежало кілька бутербродів і стояла склянка томатного соку. Це була улюблена їжа Клима. 

Механічний голос повідомив, що його вітають у секретній лабораторії Таємного Товариства Боягузів (ТТБ). На великому екрані Клим побачив себе, коли тікав від Кактуса… Йому стало так соромно, що він мало не заплакав. Климу запропонували взяти участь у таємному експерименті. Але заборонили про це комусь розповідати. Хлопець, схрестивши пальці, пообіцяв тримати таємницю. Він зрозумів, що на ньому будуть випробовувати засіб від страху, і погодився. 

Розділ 3. Знайомство з Жуком та Зайцем 

Клим опинився серед незнайомої вулиці. Люди озиралися на нього, бо він мав дурнуватий вигляд: скуйовджене волосся, розхристану сорочку, джинси в якихось іржавих плямах. Клим пішов вулицею, намагаючись знайти дорогу додому. Він ніяк не міг повірити у те, що з ним трапилося, йому здавалося, що це чийсь жарт. 

Враз хлопець відчув, що невидима сила підштовхує його у певному напрямку, і скоро він опинився біля старого будинку з іржавою залізною брамою, на якій висів великий старовинний замок. Коли пройшов у двір, почув, як ворота за його спиною зачинилися. І тут почув знайомий жіночий голос молодої білявої жінки з ТТБ. Вона сказала, що експеримент починається. Це буде його перше тренування. 

Клим побачив двох хлопців свого віку, що гамселили один одного руками і ногами, вигукуючи незрозумілі слова: «Засіб від переляку номер один! Засіб від переляку номер сім! Засіб від переляку номер чотири!» Клим злякано дивився на божевільних хлопців, з якими він мав готуватися до вечірньої операції. А вони перестали битися, обтрусили один одного і стали знайомитися з Климом. 

Розділ 4. Підготовка до секретної операції 

Клим пішов за хлопцями і помітив, що противний липкий страх кудись зник. Його охопили цікавість і бажання приєднатися до Зайця й Жука – так Клим подумки прозвав своїх нових знайомих. Найдивнішим було те, що у хлопців були саме такі прізвиська. Вони пройшли на круглий піщаний майданчик, де стояв звичайнісінький дерев’яний грибок. На цьому грибочку був сувій паперу, хлопці прочитали своє завдання. 

О 21-й вони мали бути біля банка. Климу наказали одягти щось діряве й брудне і грати жалісну пісеньку про байбачка, а потім відправили додому готуватися до виконання завдання, хоча він так і не зрозумів, що це за таємна операція і навіщо йому переодягатися й грати на центральній площі міста жалісну пісеньку про байбачка? 

Розділ 5. Чи можна порушувати клятву? 

Вдома Клим думав про те, що з ним сталося. О 21-ій він мав бути коло банку. Він не міг зрозуміти, що ці хлопці будуть робити в банку? Навіть подумав про пограбування…Бабуся перервала думки Клима, пригостивши його пиріжками з м’ясом. 

Клим любив бабусю, жив з нею, поки тато й мама були у відрядженні – займались розкопками пірамід у Єгипті. Бабуся вміла смачно готувати і дуже любила квіти. Вся їх квартира завдяки її старанням перетворилася на оранжерею. Але бабуся забороняла чіпати ці квіти, а онук сприймав застереження бабусі як старечі дивацтва. Та все ж він ніколи не порушував заборони. Квіти доглядала лише вона. Клим вхопив пиріжка і побіг на зустріч з хлопцями, хоча усвідомлював, що так просто ця історія скінчитися не може. 

Розділ 6. І байбачок зі мною…

Клим добіг до площі, на якій височіла будівля банку, коли надворі вже сутеніло. Він намагався розгледіти Жука і Зайця. Та біля центрального входу до банку не було нікого. 

Клим хотів вже йти додому, коли з вузенької бічної вулички на площу виїхав кумедний візочок, який штовхали двоє хлопців. Вони були одягнені в яскраві циркові костюми, на головах ковпаки з дзвіночками, а на візочку у великій клітці з дротяним колесом усередині швидко перебирав лапками… байбачок. То були Заєць і Жук. Вони дали Климу стару скрипку, одягли в такий самий чудернацький цирковий костюм й змусили грати і співати. 

Розділ 7. Напад на банкіра 

Люди зібралися навколо хлопців, їх жаліли, давали гроші, цукерки. А якийсь чоловік із кейсом у руках захотів отримати віщування від байбака… Прочитавши кілька рядків, чоловік зблід, кинув записку і швидко попрямував до свого чорного автомобіля. 

Раптом на площу в’їхав мотоцикл, на якому сиділо двоє людей у масках. Вони вирвали у того чоловіка кейс і зникли..Клим вражено дивився на все це, бо грабіжники на мотоциклі чомусь нагадали йому … маму й тата. Поки натовп і охорона збиралися біля пограбованого чоловіка, хлопці скинули свої циркові костюми і теж зникли у підворітті сусідньої вулиці…Клим розумів, що йому теж треба йти звідси, але перед тим, як бігти, він нахилився й підняв з землі зіжмаканий папірець-передбачення. Там було написано: «Зараз тебе пограбують!» 

Розділ 8. Гра у заховані скарби чи пограбування? 

Хлопці потягли Клима у підворіття й привітали з першим випробуванням. А щоб заспокоїти Клима, порівняли все, що відбувалося з комп’ютерною грою. Заєць і Жук сказали, що їм потрібно потрапити до будівлі банку. На щастя Клим чудово знав план будівлі, адже бабуся працювала в банку прибиральницею, а він часто допомагав їй. 

Розділ 9. Знайомий ротвейлер 

Клим також знав, де потайний вхід до приміщення банку, і провів туди хлопців, мимо ротвейлера Бакса, якого завжди випускали на ніч охороняти будівлю. Хлопці пройшли у кабінет директора. Камеру спостереження Жук відключив і повідомив, що у них є «на все про все» 15 хвилин. Климу ця пригода починала подобатись. 

Хлопці впевнено, ніби вони бували тут сотні разів, підійшли до величезної картини, що висіла позаду директорського столу. На картині був сільський пейзаж, Жук торкнувся до того місця, де були намальовані двері хатинки і перед ними відкрився таємний хід. 

Розділ 10. Криївка блакитних жаб 

Те, що побачили хлопці, було настільки дивним, що Клим навіть не встиг злякатися. У великому басейні, встеленому водоростями й лататтям, у зручних кріслах сиділи дивовижні створіння, космічні прибульці…Ті істоти були схожі на велетенських, яскраво-блакитних жаб. 

Перед кожною блакитною ропухою, що розвалилася у кріслі, стояв столик із частуванням – хробаки, мухи та жуки. Найдивнішим було те, що блакитні жаби жваво перемовлялися своєю мовою. Хлопці поводилися тихо і все знімали на маленьку відеокамеру. Але їх помітили. 

Завдяки тому, що Клим знав всі коридори, входи, виходи з будівлі, хлопцям вдалося втекти від цих потвор. Заєць і Жук привітали Клима з тим, що він пройшов ще одне випробування ТТБ. І розповіли, що ці хижі прибульці таємно заволоділи вже половиною світу. Жаби навчилися проникати у людську свідомість і підкоряти людей своїй волі. ТТБ бореться з жаб’ячою цивілізацією, бо вони заразили майже все людство страшним вірусом страху. Головне завдання ТТБ – знайти протиотруту. Виходить, нові знайомі Клима не члени банди розбійників, а мисливці за прибульцями. Ось тільки Клим не розумів, чому саме боягузи мають боротися проти прибульців. І хлопці пояснили, що вірус страху найперше вражає хоробрих. А тим, хто звик боятися, все життя доводиться боротися з власним переляком. Тому в кожного боягуза є свої засоби подолання страху… 

Розділ 11. Паганіні стає Чаком Норрісом 

Вранці Клима розбудила бабуся, і він почав збиратися до школи. Вчорашні пригоди не вкладаються в нього в голові. Хіба можуть існувати прибульці?

Вийшовши з квартири, він зустрівся зі своїм одвічним ворогом і сусідом – Сашком Смиком. Зазвичай Клим мав бути побитий, але цього разу все змінилося. Клим накинувся на Кактуса, і той почав благати не бити його. Кактус сказав, що йому наказали вистежити його. Хто і чому – Клим не ста розбиратися, бо запізнювався на урок. По дорозі дивувався, що зовсім не злякався Кактуса, адже після синьооких монстрів той був йому не страшний.

До школи Клим не дійшов – якась блакитна лапа ухопила його за плече і потягла до піщаного кар’єру…

Розділ 12. Міраж на будмайданчику 

Перед Климом була рівна потріскана земля, без жодної травинки. А посеред цієї пустелі сиділо потворне банькате створіння. Клим не міг поворухнутися, його ніби обмазали липким тягучим клеєм, він був, як муха, що потрапила в павутину і яку зараз мають з’їсти. Синьопикий широко роззявив пащу, і з неї вирвалися пронизливі звуки: свист, гуркіт, дзижчання і жаб’яче кумкання. 

У голові Клима залунали слова: «Сьогодні рівно о третій, на вашу планету прибуває основний десант могутньої цивілізації блакитних жаб. Останньою перепоною на нашому шляху залишалося ваше таємне товариство. Досі нам не щастило захопити жодного члена ТТБ. Тепер вам кінець. Ти покажеш секретну лабораторію, і після цього експерименти проводитимемо тільки ми… над вами».

Блакитна тварюка висолопила довжелезного язика, на льоту вхопила муху та з апетитом схрумала її. Але цей делікатес був ніби снодійним для інопланетних жаб, і синя ропуха захропла… Клим зрозумів, що якби його вкусили, то він би був змушений підкорятися цивілізації жаб, тому потрібно було терміново вибиратися… 

Клим доповз до калюжі і відчув, як липка речовина – напевно, це була отруйна слина космічної жаби – почала розчинятися. Звільнившись, Клим кинувся геть і опинився на гамірній вулиці. Він намагався потрапити до ТТБ…

Розділ 13. Я шукаю допомоги 

Клим зрозумів, чому люди останнім часом так дивно поводяться. Вчителі ніби були ті ж самі, але часом вони розмовляли і рухалися, як актори в театрі із завченими ролями. Раніше він не замислювався над цим, настільки зацькував його Кактус. Клим знайшов люк, який вів до ТТБ, але потрапити туди не міг. Намагався знайти Зайця і Жука, але марно. Вже коли дійшов розпачу, бо не знав, що робити далі, до нього підлетів велетенський метелик з крильцями жовтогарячого кольору. Він приніс послання від бабусі – негайно повертатися додому. Клим побіг до свого будинку… 

Розділ 14. Послання від бабусі 

Підходячи до дверей квартири, Климу здалося, що за ним стежать. Бабусі вдома не було. На столі був предмет, схожий на спортивний свисток на мотузці. Взявши його в руки, Клим почув голос бабусі, яка сповістила, що її викрали синьоморди. 

Слухаючи інструкції бабусі, Клим знайшов ключ від жовтого автомобіля у вазоні з калачиками. Він стояв на подвір’ї, під старою грушею. Там мали бути наступні вказівки. Клим губився в думках про те, як його добра, завжди усміхнена бабуся пов’язана з Таємним Товариством Боягузів? Але довго гадати не міг, потрібно було її рятувати. 

Розділ 15. Найкращий у світі автомобіль – це… 

Подвір’я було порожнє. Але коли Клим сів у «Запорожця», з’явився екскаватор з величезним ковшем, що їхав прямо на нього. Клим ніколи не водив і навіть не заводив машину. Механічний голос наказав йому пристебнутися. 

Щойно Клим заклацнув ремені безпеки, як старенький «Запорожець» загуркотів, немов ракета перед стартом, підстрибнув, наче велетенський гумовий м’яч, і вискочив з-під самісіньких залізних зубців гігантського ковша. В екскаваторі сидів знайомий синьомордий прибулець. «Запорожець» зумів втекти, а екскаватор перевернувся. Блакитна ропуха не могла звідти швидко вибратись. Клим зрозумів, що «Запорожець» – найнадійніший і найдосконаліший автомобіль у світі. 

Розділ 16. Загадкова пані Соломія

Механічний голос «Запорожця» повідомив, що синьомордик у ескаваторі є ватажком прибульців. А Климу потрібно потрапити в пустелю о 3 годині ночі, бо туди прибуде основний десант космічних хижаків. 

У Клима було багато питань: як бабуся Соломія пов’язана з усім цим? Як він потрапить у пустелю так швидко? Як бабуся Соля зможе боротися проти прибульців? Голос повідомив, що його бабуся винайшла протиотруту від вірусу страху. Цим вірусом уже заражена більшість мешканців Землі. Синьоморди вистежили пані Соломію і захопили її. Саме Клим має врятувати бабусю і людство від прибульців. «Запорожець» доставив Клима до сільської садиби бабусі. До нього знову підлетів жовтий метелик, який тримав капсулу з запискою. 

«Третій помідорний кущ ліворуч від паркану». 

Клим знайшов на бабусиному городі зеленого куща, на якому висіли стиглі червоні помідори. Він мимоволі простяг руку й зірвав найбільший плід. Тієї ж миті кущ почав повільно від’їжджати вбік, а під ним відкрилася металева поверхня, схожа на дитячу гірку.

Клим не міг повірити, що у бабусиному городі є такі схованки, а помідор був штучний. 

Розділ 17. Машина часу існує? 

Клим сів на металеву доріжку, що стрімко спускалася у глибину, і полетів у безвість. Впав на сіно і, оговтавшись, оглянув підземну кімнату, у якій опинився. На стіні висіло їх сімейне фото – тато й мама біля підніжжя єгипетської піраміди. А ще було фото молодої жінки з ТТБ. Тепер Клим зрозумів, кого вона йому нагадувала. Очі у жінки були точнісінько такі, як у бабусі Солі, тільки обличчя молоде. Клим знайшов скриньку, але не зміг її відчинити. 

Втративши будь-яку надію відгадати бабусині секрети, він сів у крісло і стомлено поклав долоню на кришку загадкової скриньки. Тієї ж миті її поверхня замерехтіла, засвітився екран комп’ютера, і на ньому з’явилося обличчя молодої бабусі. Клим дізнався, що тридцять років назад вона сконструювала машину часу. І тепер йому потрібно врятувати бабусю Солю, бо без неї світ не врятувати. 

Розділ 18. Я відчуваю смак пригод 

Бабуся сказала, що Климу потрібно переміститися у вчорашній день до мами з татом, бо саме туди має прибути десант синьомордів. Хлопця знову опанував страх, бо він не знав, де машина часу, як вона працює. Захотілося десь сховатися і перечекати небезпеку. Але бабуся повідомила, що машина часу – це «Запорожець», і йому час вирушати. Клим відчув смак до шалених пригод. Здається, це був іще один засіб від переляку – кидатися у вир пригод сторчголов, не залишаючи собі часу на вагання, сумніви й побоювання. 

Розділ 19. Політ крізь часопростір 

Клим сів у «Запорожець», взяв ключ-свисток і побачив маленький дисплей, по якому бігли знаки й цифри. Він виставив потрібний час, пристебнувся… А відкривши очі він побачив, що опинився на вершині велетенської піраміди. Колись батьки розповідали йому, що саме через дивну особливість – стесану верхівку – вони вибрали цю піраміду для розкопок. Клим здогадався, чому прибульці мають прилетіти саме сюди, і раптом почув, що синьоморди здираються по майже прямовисних стінах піраміди… 

Розділ 20. Абетка мандрівника 

Клим зрозумів, що зараз перша година ночі 26 вересня 2006 року. А йому потрібно було потрапити у 25 число. Машина повідомила, що прикрі помилки іноді трапляються, тоді справна подорож у часі стає неможливою через технічні несправності. Клим відчував наближення ропух. Потрібно було терміново щось робити. Він натиснув на важелі, машина підскочила й полетіла по прямовисній стіні піраміди донизу й спинилася біля її підніжжя. Людей ніде не було видно. Враз Клим почув звуки із середини піраміди. Це були звуки АМ – Абетки мандрівника, яку винайшов тато. Клим з дитинства ходив у походи з батьками, і вони його навчили АМ. При звичайній небезпеці треба було стукати по якійсь поверхні один раз, при середній небезпеці – двічі, а при найбільшій – гатити щосили тричі підряд. Головне, щоб чітко повторювався ритм: тук-тук-тук – тиша. Тук-тук-тук – тиша! І зараз із кам’яних нутрощів піраміди хтось подавав сигнал найбільшої небезпеки. 

Хлопець зрозумів, що це кличуть на допомогу його тато і мама, але не знав, як потрапити всередину піраміди. Механічний голос ТТБ порадив йому скористатися універсальним ключем. Потрібно було прикласти його до поверхні, натиснути на червону кнопку й накреслити необхідну фігуру. Клим виконав усі вказівки. Раптом масивна кам’яна брила під його рукою м’яко піддалася, почала відступати, і в стіні утворився отвір. 

Розділ 21. У Всесвіті дрібниць не буває 

Клим на «Запорожці» опинився всередині старовинної піраміду і, а шматок стіни став на своє місце. Тато і мама зраділи появі сина, бо вони не бачились з ним майже 6 місяців. Клим оглянув усипальницю і побачив безліч скручених трубочками папірусів. Батьки часто розповідали про них, це, напевно, була бібліотека фараона. До наших днів папіруси майже не зберігались. Коли їх знаходили серед старовинних руїн, вони, потрапивши на повітря, розсипалися, мов порох. Клим подумав, що зараз про це не час розпитувати батьків. Людство було у небезпеці, а прадавні єгипетські рукописи навряд чи могли стати в пригоді у боротьбі проти космічних жаб.

Батьки все знали про Клима, бо мали зв’язок зі штабом ТТБ. Саме вони викрали кейс під банком. А зробили це завдяки машині часу, щоб хлопці могли пробратися у лігво синьомордів. Батьки чекали на Клима ще день тому і були раді, що він вилікувався від страху, яким були вже заражені майже всі мешканці планети. Протиотруту від цієї епідемії винайшла бабуся, але тепер вона сама у небезпеці, бо потрапила у полон до синьомордів. 

Батьки сказали, що до прильоту синьомордів лишилося кілька годин, і потрібно підготуватися до зустрічі з ними. 

Розділ 22. Зброя проти комахожерів 

Тато розповів, що синьоморди – давня войовнича цивілізація, і що зброї проти них немає, бо вони вміють перехоплювати людські думки на відстані. А мама сказала, що вони з татом ведуть розкопки саме тут, бо сім тисяч років тому Земля вже зазнала нашестя блакитних жаб… Хоча єгипетські вчені запізно знайшли засіб, як боротися із синьомордами. Космічні хижаки втекли з планети, але встигли знищити всю рослинність, тому навкруги після них залишилась піщана пустеля. 

Тато згадав про манускрипт, у якому йшлося про боротьбу з синьомордами, але розшифрувати його вони не змогли. Тоді Клим розповів про те, як його викрали і як можна боротися з комахожерами. Пояснив, що мухи впливають на прибульців як снодійне. Всі зраділи цій звістці. 

Розділ 23. Жук і Заєць втрачають надію 

Клим не розумів радості батьків, адже де в пустелі взяти стільки мух? А мама повела Клима до наукової лабораторії, де працювали Жук та Заєць. Виявляється, бабуся Соля завчасно відправила їх сюди на часольоті. Вони сподівалися відтворити протиотруту від вірусу, який розповсюджували прибульці, але в них не виходило. Видно було, що оптимізм вже покидав хлопців. 

Тато повів всіх вузенькими сходами нагору піраміди. По дорозі всі роздивлялися папірус, у якому було щось про те, як знищити синьомордів. Папірус вже починав розсипатися, на ньому був малюнок мухи. Такий же візерунок вони побачили на стіні і натиснули на нього. На кам’яній поверхні утворилася ніша, у якій лежав дивний предмет. То було металеве півколо з маленькою пластинкою посередині, схожою на тонкий язичок. Тато сказав, що це старовинний музичний інструмент, схожий на дримбу.

Розділ 24. Космічні загарбники прибувають 

Зненацька підлога під ногами почала вібрувати, почувся страшний звук. Була третя година ночі – то прибували космічні хижаки на гігантських прозорих капсулах. Їх було дуже багато. 

Розділ 25. А тато грає на дримбі 

Тато почав грати на дримбі. На її звуки хмарами зліталися оскаженілі комахи. Синьоморди почали ловити мух, їх нічого не цікавило, крім смачної для них поживи. Це було схоже на масовий сказ. Зараз небезпечних космічних окупантів можна було брати голими руками 

Розділ 26. Я розмовляю мовою синьомордів 

На спині у кожного прибульця висів апарат із широким дулом і прилаштованим до нього балоном з газом, який здатний паралізувати все живе. Клим зрозумів, чому тато говорив про синьомордів як представників цивілізації міжгалактичних загарбників. Жук і Заєць досліджували цей газ. Він безпечний для самих синьомордів, а для людей являє загрозу, бо заражає їх вірусом страху. 

Починало світати, вся пустеля в полі зору була вкрита велетенськими блакитними ропухами, що лежали на піску й голосно хропли. Клим зумів прочитати потаємні думки їх вожака. Вони хотіли зробити людей рабами, змусити працювати на мушиних фермах – вирощуватимуть комах-бройлерів. А потім відправляти комашині консерви в різні куточки галактики. Клим розповів батькам про те, що довідався від ватажка прибульців. Всі розуміли, що святкувати перемогу над комахожерами ще зарано. 

Розділ 27. Пірамідосерфінг 

Всі хотіли спускатися всередину піраміди сходами, а мама показала чудовий спосіб пересування – пірамідосерфінг. Для того щоб швидко й безпечно спуститися з піраміди, потрібна була кругла пластинка з ручкою. Всі з’їхали з піраміди, як зі снігової гірки. Кожен спускав з собою ще й синьомордів. Було видно, що нашестя синьомордів справило на Жука гнітюче враження, здавалося, що до нього повертається страх. Клим розумів, що потрібно знайти бабусю, бо без її чудодійної протиотрути вони не врятують людство від вірусу страху. Космічні прибульці впали у такий глибокий транс, що й не думали прокидатися. Треба було придумати, як знешкодити синьомордів, щоб вони не могли накоїти лиха, поки Клим з хлопцями та батьками шукатимуть бабусю Солю. 

Розділ 28. Нехай синьоморди посплять 

Тато запропонував заблокувати синьомордів за допомогою часольота. Клима вражали здатності «Запорожця» і вміння бабусі, яка змогла поєднати чудодійні сили пращурів з найсучаснішими науковими здобутками. Свої універсальні винаходи вона замаскувала у старому «Запорожці». Клим переживав, що старенький автомобіль не допоможе їм, бо перестав працювати. А тато заспокоїв – піраміда діє як потужний підзарядний пристрій. Крізь її зрізану верхівку космічна енергія потрапляє всередину й акумулюється. Скоро часоліт був готовий до роботи. Тато вивів «Запорожець» із піраміди і натиснув якісь кнопки. 

Ясно-зелене світло фар освітило прибульців, і ті закам’яніли. Над піщаною пустелею враз запанувала тиша – то урвалося тисячоголосе хропіння ротатих комахожерів. Одначе їм треба поспішати, бо зелені промені діятимуть лише кілька годин. 

Розділ 29. Ми вистежуємо викрадачів 

Тато запрограмував у часольоті необхідний час і місце, щоб прибути в той час, коли Клим вибіг до школи і потрапив у лабети синьоморда, а бабуся залишилася вдома сама. Враз вони всі опинилися у своєму дворі під грушею і побачили, що Сашко Смик привів за собою людей, одягнених у чорні старомодні пальта й крислаті капелюхи. Це були замасковані синьоморди. Клим згадав, що часто бачив їх, і зрозумів, що вони давно стежили за його сім’єю. Саме вони викрали бабусю, але вона не пручалася, а спокійно йшла за ними. Простежили за викрадачами і побачили, що бабусю завели в будку, де лагодять взуття. 

Розділ 30. Куди веде провалля 

Зайшли в будку, але вона була порожня. Проте звідкілясь чувся дивний звук, ніби працював потужний мотор. Обстежили приміщення і побачили сліди синьомордих. За шафою знайшовся колодязь, то вирішили дослідити і його. Тато всім дав стінолази – пристрії для пересування по прямовисних поверхнях. Всі швидко натягли стінолази на руки й на ноги і почали обережно спускатися у безвість. 

Розділ 31. Начувайся, зраднику! 

Поки спускалися вниз, почули гудіння – по стіні підіймався маленький вагончик, де були синьоморди і Сашко Смик. Всі вимкнули ліхтарики і затаїлися. Жук був дуже злий на Сашка за його зраду. 

Розділ 32. Ми виконуємо акробатичні номери 

Всі спустилися на дно глибокого колодязя й побачили високу браму з броньованими воротами, на яких мигтіли вогники сигналізації. За цією брамою синьоморди утримували бабусю. Заєць, Жук і Клим стали один одному на плечі, дісталися верхівки воріт, де сигналізації не було й зробили в ньому отвір. Через цей отвір Заєць проліз на той бік брами, відключив сигналізацію і відчинив ворота. 

Розділ 33. Бабуся Соля дає нам інструкції 

Посеред кімнати, що нагадувала сховок синьомордів у банку, на ослінчику сиділа обмотана слизькою гидотою бабуся. Вона не могла навіть поворухнутися. Тато хотів звільнити її, але бабуся попросила не витрачати на це час й якнайшвидше повертатися у завтрашній день. Очікується великий десант космічних хижаків з наміром захопити всю землю. Цьому треба запобігти. 

Бабуся наказала взяти з кишені її фартуха полотняну торбинку з насінням. Його треба розвіяти по вітру в тому місті пустелі, де будуть висаджуватися зі своїх літальних апаратів синьоморди.

Розділ 34. Як діє антижаб 

Безкраї піски пустелі були всіяні тілами нерухомих синьомордів. Тато дочекався сильного пориву вітру і розвіяв насінинки з бабусиної торбинки у повітрі. Нараз пустеля почала вкриватися різнобарвними квітами. Вони проростали скрізь, де лежали синьоморди й стояли їхні бойові капсули. Вони підіймалися до сонця й тріпотіли пелюстками. І не було видно ані блакитних космічних хижаків, ані їхніх кораблів. З кожної квітки випурхнув величезний метелик з крильцями точнісінько такої ж барви, як у квітів. 

Синьоморди почали прокидатися. Клим прочитав записку від бабусі: «Климчику, щойно синьомордики вдихнуть пилок цих квітів, як стануть слухняними й покірними. Ти маєш подумки віддати їм наказ чимшвидше забиратися геть з нашої планети й забути до неї дорогу назавжди. Адже тільки ти розумієш мову блакитних жаб і можеш з ними спілкуватися. Онучку, головне – не бійся. Тоді банькаті ненажери тебе послухаються». 

Клим подумки дав наказ синьомордам забиратися геть з планети.Тієї ж миті прибульці почали шикуватися в колону і слухняно прямувати до своїх літальних апаратів. Коли останній синьоморд застрибнув усередину капсули, Клим подумки передав їм останню настанову: «Повертайтеся додому і ніколи, чуєте, ніколи не прилітайте на Землю! Бо наступного разу вам це так просто не минеться!». Капсули синьомордів беззвучно піднялися в небо і зникли. 

Всі раділи – людство було врятовано. Тато і мама сказали хлопцям, що про цю пригоду нікому не треба розказувати. Заєць і Жук мали повернутися, до цирку, а ТТБ своєї роботи не буде припиняти. Адже боягуз, котрий переміг свій страх, стає найсильнішою людиною у світі і може навчити цьому інших. 

Розділ 35. Так народжуються пісні та легенди… 

Вдома Клима з батьками зустріла бабуся з пиріжками. Від неї хлопець дізнався, що то вона винайшла універсальні ліки від переляку, що блокують вірус страху. Це був вирощений нею спеціальний сорт квітів, пилок яких знищує страх – отруту, яку принесли з собою прибульці.

На кухні Клим з подивом побачив двох блакитних ротатих ропух з червоними банькатими очима. Вони були точнісінько такі, як синьоморди, але разів у двадцять менші від прибульців. А бабуся засміялася і пояснила, що вона зробила безпорадними й зменшила тих жаб, що її викрали. І тепер вони ловлять мух у їх квартирі.

Цитати з твору:

  • «Ніколи не можна впадати у відчай».
  • «Адже боягуз, котрий переміг свій страх, – найсильніша людина у світі. Запам’ятай це!»
  • «Особливо небезпечний вірус, що його розносять ці паразити, – вірус страху».
  • «… ті, хто звик боятися все життя, мають свої засоби подолання страху».

Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.

Освіта.ua
14.11.2022