Тема: народна розповідь про подвиг хлопчика-семилітка у боротьбі киян проти печенігів.
Ідея: возвеличення духу й сили народу часів Київської Русі у боротьбі з печенігами.
Персонажі твору:
- Михайло – князенко, молодший син князя Володимира. «Який славний стрілець був із нього. Було, ганяється конем (бо й на коні їздив, наче вродився на ньому), птаху на лету з лука вцілить»; «Малий він іще, а вже великий і славний лицар із нього»; «… любив його й увесь нарід»; «Сей семиліток – се душа народу, його сила; «… від Михайлика вдарила така ясність, що весь нарід аж жахнувся із дива»; «І що махне мечем по правий бік, – то ворог, як зрубане дерево, паде; що махне мечем по лівий бік, – то ворог, як підкошена трава, стелиться».
- Володимир – київський князь, батько Михайлика. «Батько його (Михайлика) дуже любив…»; «Князь, почувши, що більшість є за тим, щоби дати Михайлика до печенігів, хоч і з болем серця, мусив на се згодитися».
- Лихослав – старший син князя Володимира і брат Михайлика. «Недобрий був се чоловік, лютий та хитрий, а притім трус. Сам вигляд його відтручував уже від себе. Був він горбатий, лице мав викривлене, а зір якийсь гадючий. Нарід не любив його. Лихослав знав се, знав також, що нарід любить його брата Михайлика й ненавидів його за се, рад був його позбутися».
- Збигонь – старший боярин, підтримав раду Лихослава.
- Кияни. «… любив його (Михайлика) й увесь нарід».
- Посли від печенігів.
- Печеніги. «Підійшли під самісінький Київ і облягли його з усіх сторін, як чорна хмара».
- Ворожбити. «… ворожбит, чорний як смола, з очима, як грань…»
- Чорні духи. «… вештаються серед народу і нашіптують лихе».
Стислий переказ
За часів, коли на нашу землю нападали печеніги, князював у Києві Володимир. І був у нього молодший син Михайлик. У свої сім років він вже був славним стрільцем і вершником. Батько дуже любив малого, любив його і весь народ. «Знати, що лицарська кров плине в ньому,– говорили люди».
Якось печеніги великою силою облягли Київ. Б’ють у мури, стріляють, а не можуть увійти в місто й подолати киян. Спитали вони у ворожбитів, як взяти Київ? А ті відповіли, що, поки буде там Михайло-семиліток, киян не подолати, бо він – «душа народу, його сила». І порадили відправити послів до князя Володимира з пропозицією віддати печенігам князенка у заклад за те, що вони відступлять від Києва. Якщо ж Володимир не захоче віддавати сина, то заслати до міста чорних духів, які вмовлять киян – бо вони не знають, яке багатство в себе мають.
Князь, вислухавши послів, не погодився на умови печенігів. Тоді чорні духи нашептали йому, що треба скликати віче, хай народ вирішує, і, не марнуючи часу, почали ці духи вештатися серед киян і підмовляти людей віддати Михайлика. Нібито «нічого князенкові не станеться, у полоні до нього добре ставитимуться, а місто позбудеться облоги».
Скликали віче. На ньому виступив старший брат Михайлика – Лихослав, бридкий та злий чоловік, який хотів позбутися хлопчика, щоб самому панувати в усій країні. Його підтримав і старший боярин Збигонь. Більшість людей погодилась віддати Михайлика в заклад. Менша частина була проти.
Засмутився князенко, дізнавшись про рішення віче. Виступив він перед громадою з докорами, сказав, що люди не знають правди, не відають, що роблять.
Скочив на коня, у якого тієї ж миті виросли крила, підхопив Золоті Ворота й давай ворогів бити. «І що махне мечем по правий бік, – то ворог, як зрубане дерево, паде; що махне мечем по лівий бік, – то ворог, як підкошена трава, стелиться». Побив усіх і зник, поїхав далеко-далеко.
Поставив там Золоті Ворота й стереже їх до слушного часу, «поки весь нарід не прийде до свідомості, хто він, яка в його сила, не отямиться». Сидить там і не старіється – усе такий же семиліток.
Словничок до твору
- Михайло – це ім’я означає «рівний Богові». Київські князі обрали святого Михайла своїм покровителем. На стародавньому гербі Києва він зображувався воїном з мечем.
- Лицар – самовідданий, благородний захисник когось.
- Як грань – як великі розпалені вуглини.
- Віче – загальні збори громадян міст доби Київської Русі.
- Золоті Ворота – головна брама стародавнього Києва оборонного значення.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.