З історії написання твору
Казку «Цар Плаксій та Лоскотон» Василь Симоненко створив дуже швидко – за одну ніч. Він написав її для свого маленького сина Лесика. Твір був опублікований у 1936 році і здобув популярність.
Тема: зображення країни з правителем-тираном, від утисків якого страждають люди, їх перемога над тираном.
Ідея: засудження тиранії та жорстокості, уславлення народних героїв, які мужньо кидають виклик владі.
Персонажі твору:
- Цар Плаксій. «Голова його мов бочка, Очі – ніби кавуни»; «Цар любив, як плачуть діти, бо любив їх сльози пити».
- Лоскотон. «Мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах»; «Лоскотливі мав він вуса і м'якенькі, наче пух. І м'яке волосся русе розсипалося до вух. Він як прийде, залоскоче, то сміється, хто й не хоче.Тільки де він появлявся, зразу плач там припинявся»; «веселий Лоскотон розвалив поганський трон».
- Діти Плаксія: три дочки – Нудота, Вай-Вай, Плакота і три сини-Плаксуни. «Цілі дні вони сиділи, голосили, та сопіли,та стогнали, та ревли, сльози відрами лили».
- Капітан Макака. «Лютий посіпака, віроломний, як змія»; «Макака був бридкий, а вона (наречена Макаки – Нудота) ще гірша».
- Гвардія Плаксія. «… молодці, забіяки-сльозівці. Хто сміявсь – вони хапали і нагайками шмагали».
- Батраки і робітники. «Рознесли всі перепони, гнули грати, мов прути».
- Придворні. «… одубіли, бо сміятися не вміли».
Стислий переказ
У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота, і три сини Плаксуни. Цілими днями вони «голосили, та сопіли, та стогнали, та ревли, сльози відрами лили».
Цар видав укази, які забороняли людям сміятися, звелів, щоб всі діти в країні плакали, бо він любив пити дитячі сльози. Цареві гвардійці «хапали і нагайками шмагали» всіх, хто сміявся.
Незважаючи на заборону сміху, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і звеселяв їх. «Він ходив по всій країні і носив з собою сміх в розмальованій торбині, в пальцях лагідних своїх. І усюди, «де він появлявся, зразу плач там припинявся».
На Лоскотона полювала царева сторожа, але не могла спіймати, бо люди ховали його від них. Тоді цар Плаксій пообіцяв: тому, хто спійма Лоскотона, віддасть свою дочку за дружину. Капітану Макаці вдалося вистежити й схопити Лоскотона, та батраки й робітники прийшли до в’язниці, «рознесли всі перепони», погнули «грати, мов прути» і звільнили його.
У царя в цей час був бенкет з нагоди весілля капітана та Нудоти: усі скакали й гірко плакали од щастя – то радість у них була така. Аж раптом з’явився Лоскотон! Стрибнув до царя на трон і почав його лоскотати.
Плаксій так розреготався, що од сміху «лопнув і помер». Цареві діти втекли до чужих країв, а країна без кровопивців-сльозівців живе весело й донині.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.