Тема: казкова розповідь про пригоди дівчинки, котра не завершувала розпочаті нею справи.
Ідея: уславлення дружби, взаємодопомоги, старанності та відповідального ставлення до розпочатих справ, засудження недбалості, лінощів, боягузтва та байдужості.
Персонажі твору:
Головний герой: Аля – дівчинка, яка жодну справу не доводила до кінця і тому попала в країну Недоладію. «Аля тільки на перший погляд була звичайна дівчинка. Тобто виглядала вона звичайною: ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І морозиво любила, як усі. А от вдачу вона мала дуже незвичайну. Вона нічого, ну зовсім нічогісінько не могла доробити до кінця»; «Аля вирішила зробити бабусі подарунок – вишити рушничок… Зробила перший хрестик і, як завжди, відклала вишивку»; «І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця»; відчула, що «це дуже приємно – розпочату справу доводити до кінця»; «Недоладяни обступили Алю і попросили доробити одне, докінчити інше…»; «Сонце піднялося височенько, а Аля все ще шила, малювала, прибивала».
Другорядні персонажі:
- Недоладько. Його образ символізує працьовитість і відданість. «З густого листя висунулася голова. Її прикрашав шкіряний капелюшок з півнячою пір'їною збоку. Капелюшок сидів криво, бо лівого вуха, яке б мало його підтримувати, на голові зовсім не було… Добре, що хоч очі на місці. Зате одне більше, а друге – менше. Ніс набік скривлений, губи перекошені. Навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха. Та незважаючи на це, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно, а обличчя було відкритим і добродушним»; «Кремезний, широкоплечий хлопчина»; «Він зібрав друзів, щоб визволити Алю»; «Вухо стало справжнім, перекривлена постать вирівнялася, нога подовшала... Перед Алею стояв стрункий, гарний хлопець. Недоладька важко було б пізнати, якби не ті ж щирі очі та добра і лагідна усмішка»; «Розумієш, – мовив Недоладько – ми вирішили залишитися в Недоладії. Ти повернешся додому, домалюєш Першого Недорядника – і він зникне звідси! І ми зможемо спокійно працювати, адже ти нас навчила доробляти. Ми дороблятимемо всі недороблені справи, які притягне сюди Недочеревик. Та й Недоладія – наша батьківщина, ми не можемо кинути її».
- Недочеревик – бездушний колекціонер недороблених справ. «Він уміє чаклувати»; «… йому самому теж дечого не вистачає! Чого? Душі! От він і придумав собі таку країну, в якій у кожного чогось не вистачає! Серед таких людей і його вада стає менш помітною!»; «Голос ... був якийсь неживий, безбарвний і дуже неприємний – ніби цвяхом дряпали по склу»; «На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п'ят, картатому піджаку з широкими кишенями. На голові у чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні зелені черевики з червоними шнурівками»; «На стільці сидів той самий чоловічок, якого вона вперше побачила вдома. Тільки тепер він був не малесенький, а на зріст майже такий, як вона. На голові у нього червонів ковпачок. А на лівій нозі не було черевика».
- Недороль Десятий – правитель країни Недоладії. Його образ символізує бездіяльність і боягузтво. «Посередині широченного ліжка сидів чоловічок у нічній сорочці та нічному ковпаку з китицею, ...тримав у руках банджо і легенько перебирав струни»; «Погладив себе по лисині, ніби переконуючись, що його голова ще на плечах»; «… я не мотлох! Я – король! У мене тільки корона зламана»; «…я достеменно знаю, що бути без душі – це навіть гірше, ніж бути без голови».
- Перший Недорадник. Його образ символізує жорстокість і лють. «Цього Недорадника якась дівчинка намалювала спочатку з головою, а потім стерла ту голову гумкою… А іншої не намалювала. От і притяг його сюди Недочеревик»; «Усі його бояться, і я (Недороль Десятий) теж, він хоче відібрати у мене корону! Знаєш скільки голів він уже переміряв!»; «Відрубає комусь голову і приміряє чи не підійде вона йому!»; «Недорадник зазіхає на мою корону! Мене рятує тільки те, що у нього немає голови. Не може він одягти корону на порожнє місце…»; «Завтра тобі (Алі) відрубають голову, здається ця голова нарешті мені підійде»; «Та все одно обличчя в Недорадника вийшло зле й непривітне, точнісінько таке, яке вона (Аля) стерла гумкою»; «З портрета, який Аля пришпилила кнопкою над своїм столом, Недорадник злісно дивився на дівчинку. Адже через неї він не став королем».
- Недопопелюшка. Її образ символізує дружелюбність, співчутливість і безкорисливість. «Обличчя незнайомки було вимазане попелом. Одягнена вона була до пояса у старий лантух. Зате від пояса до п'ят пишно спадала шовкова спідниця, гаптована золотом і оздоблена мереживом. З-під неї виглядали маленькі ніжки. Права взута у кришталевий черевичок, ліва – у важкий дерев'яний»; «Перед нею стояла чисто вмита дівчина у звичайних черевичках і звичайній сукні. І така гарна – у сто разів краща від найкращої з принцес!»
- Недокватирка. Її образ символізує людську недбалість. «Дивна чотирикутна бабуся. Голова іі була обмотана великою квітчастою хусткою, кінчики якої, зав’язані вузликом над чолом, стирчали, як заячі вуха. Вузлик скріплювався гвинтиком. У кожній руці бабуся тримала по великій картатій носовій хустинці. Час від часу старенька витирала ними червоного і розпухлого носа. Бідолашна бабуся без угаву кашляла, чхала, кректала і охала».
- Недоштанько. Його образ символізує незадоволеність, роздратування. «Прихилившись до одвірка, на порозі недотелю стовбичив якийсь товстун у шкіряній безрукавці. Одна холоша його штанів була довга, а друга сягала лише до коліна»; «Штани вже мали обидві холоші».
- Недотиждень – годинникар. «На порозі стояв дідусь з довгою білою бородою і в окулярах без скельців, ... схвильовано заметушився по комірчині ... і хапався руками за голову».
- Недовус і Недоборода – гвардійці. «Недовус мовчки дивився на товариша, покручуючи лівого вуса, бо правого у нього зовсім не було. Стало видно, що у Недобороди тільки половина бороди».
- Кат – єдина людина у країні Недоладії, якій було дозволено доводити свою справу до кінця. «Він мав величезні загрубілі руки і маленькі хитрі очиці, ...був такий бридкий».
- Недолядинини – мешканці Недоладії, країни недороблених справ і речей. «У кожного з них чогось не вистачало: або взуття, або одежі, або волосся на голові. Чи просто ґудзика, комірця, краватки, чи шнурка у черевиках. Та найголовніше – їм не вистачало усмішок»; «І всюди сяяли усмішки! Усмішки, яких раніше так не вистачало усій країні!».
Королівство Недоладія розташоване на березі озера, у якому немає води. «На північ від Недоладії живуть абияки, на захід – якоськи, на півдні і сході – сяк-таки».
Стислий переказ
В одному великому місті жила дівчинка Аля. Вона нічого не могла доробити до кінця – не доїдала, не допивала, не домальовувала те, що починала малювати. Навіть на те, щоб заплести як слід свої кіски, у неї не вистачало терпіння.
Якось Аля вирішила вишити рушничок бабусі на день народження. Зробила стібок, і відклала роботу на потім. А згодом зовсім забула про вишивку. Їй навіть здалося, що рушничок вона вже давним-давно вишила. І коли всі почали поздоровляти бабусю, Аля була впевнена, що дарує їй рушничка з вишитими червоними півнями. Бабуся розгорнула подарунок, а там на полотні лише один стібок.
Від сорому Аля втекла в свою кімнату. Дивиться, на плінтусі сидить маленький чоловічок у довгому, майже до п’ят, картатому піджаку з широкими кишенями. На голові у чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні зелені черевики з червоними шнурівками.
Він сказав їй, що сьогодні Аля не доробила до кінця соту справу, тому він забирає її з собою у чарівну країну Недоладію, куди потрапляють всі, хто недоробив 100 та більше справ. І дівчинка вилетіла в розчинене вікно слідом за чоловічком.
Аля опинилася на березі дивного ставка, у якому не було води, а риби гуляли під парасольками. Небо теж було дивним – на ньому світила лише половина сонця.
Дівчинка пішла по стежечці й зустрілась із кремезним хлопчиком, голову якого прикрашав шкіряний капелюшок з півнячою пір'їною збоку. Капелюшок сидів криво, бо лівого вуха, яке б мало його підтримувати, на голові зовсім не було… Добре, що хоч очі на місці. Зате одне більше, а друге – менше. Ніс набік скривлений, губи перекошені. Навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха. Та незважаючи на це, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно, а обличчя було відкритим і добродушним».
Це був Недоладько – він розповів Алі про королівство Недоладію, у якій вона опинилась, і додав, що всі, хто в цю країну потрапляє, залишаються в ній назавжди.
Аля злякалась і запитала, може, Недоладько знає дорогу, яка приведе її додому. Недоладько відповів, що на північ від Недоладії живуть абияки, на захід – якоськи. А з півдня і сходу Недоладія межує з великою країною сяк-таків. Це величезні і дикі краї. На мандрівників там чигає безліч смертельних небезпек. Ось хіба що може допомогти добрий але безхарактерний Недороль Десятий – король Недоладії. Хлопчина взявся провести Алю до нього, і вони рушили разом в Недоград – столицю королівства.
У місті всі вулиці були кривулясті, будинки виглядали, як розвалюхи. На великому міському годиннику була лише одна стрілка – хвилинна.
В Недограді Аля познайомилася з Недопопелюшкою – недомальованою доброю дівчинкою з відомої казки, і подружилася з нею. Діждавшись ночі, пробралася до короля. Недороль розказав Алі, що лише карлик-чаклун Недочеревик знає, як вибратися з Недоладії, і признався, що він сам боїться Першого Недорадника, бо той хоче забрати у нього корону.
Рятує Недороля лише те, що в цього чоловіка немає голови. Якась дівчинка спочатку намалювала його з головою, а потім стерла ту голову гумкою й так і полишила малюнок. Тепер Недорадник замість голови носить лицарський шолом, час від часу відрубує комусь голову і приміряє, чи не підійде вона йому! Аля, побачивши Недорадника, мало не скрикнула! Адже це вона, Аля, колись намалювала цього чоловіка, а потім стерла гумкою його голову…
Дівчинка вибралася із замку короля й кинулася до будинку Недочеревика. Його дім був без вікон і без дверей, а біля дому лежали купи недороблених речей. Аля в розпачі провела рукою по стіні – і з’явилися дверцята. У невеличкій кімнаті вона знайшла величезну книгу «Справа номер», у якій була інструкція до зачарування та розчарування. Треба було стати перед годинником, доробити, що недороблено, і проказати закляття:
І до-роби!
І до-пиши!
І роз-почни!
І не-лиши!
І до-їжай!
І до-пивай!
І з Недоладії тікай!
На останній сторінці книги рукою Недочеревика було написано: «Список людей, які недоробляють свої справи і обрані мною для перенесення до Недоладії» і примітка дрібними літерами: «До Недоладії переноситься лише той, хто недоробив рівно сто справ».
Біля Алиного імені, що значилось у списку під номером один, якраз була цифра сто і примітка: «перенесена». Біля інших імен у списку поки що стояли цифри менше ста.
Аля зрозуміла, що їй треба скоріше рятуватися самій і врятувати тих дітей, імена та адреси яких вона побачила у книзі чаклуна. І перше, що треба зробити, це звернутися до годинникаря Недожденя з проханням відремонтувати годинник на міській вежі.
Але в замку дівчинка потрапляє до рук Першого Недорадника. Під охороною гвардійців Недобороди і Недовуса він відправляє Алю у в’язницю, а потім примушує зляканого короля підписати наказ про страту дівчинки, вважаючи, що її голова, напевне, йому підійде.
Гвардієць Недоборода, на голові якого замість шолома була стара каструля, а списом служила дивна залізяка, загострена з одного кінця, визволив Алю, бо вважав, що дітей не можна садити у в’язниці. Дівчинка сховала шолом Недорадника, щоб той більше не перешкоджав їй та Недожденю лагодити годинник. Але щоб завершити цю справу, у майстра бракувало одної стрілки. Аля згадала, що бачила її в Недобороди – вона була у нього замість списа. Дівчинка побігла в підземелля, і Недоборода з радістю віддав стрілку годинникареві, а сам замкнув Недорадника у клітці.
Недождень поліз на вежу лагодити механізм, Аля йому допомагала. З височини вони побачили юрбу недоладян, які з Недоладьком та Недопопелюшкою на чолі йшли визволяти Алю.
Дівчинка мерщій збігла вниз, дістала з кишені вуглинку й домалювала Недоладькові вухо, поправила ніс, очі… І скоро перед Алею стояв стрункий, гарний хлопець. Недоладька важко було б пізнати, якби не ті ж щирі очі та добра і лагідна усмішка. Потім Аля почала домальовувати іншим мешканцям міста усе, що їм не вистачало, та й самі недоладяни стали допомагати одне одному.
За п’ятнадцять хвилин до дванадцятої Аля запропонувала всім, хто хоче, покинути зачаровану країну разом з нею.
Але виявилося, що ніхто з недоладян цього не бажає. «Розумієш, – мовив Недоладько – ми вирішили залишитися в Недоладії. Ти повернешся додому, домалюєш Першого Недорядника – і він зникне звідси! І ми зможемо спокійно працювати, адже ти нас навчила доробляти. Ми дороблятимемо всі недороблені справи, які притягне сюди Недочеревик. Та й Недоладія – наша батьківщина, ми не можемо кинути її.»
Аля зі сльозами на очах попрощалася з друзями, доплела свою кіску, промовила чарівні слова і враз опинилася у своїй кімнаті. Перше, що вона зробила опинившись вдома – відшукала у шухляді старий альбом з малюнками і домалювала Першого Недорадника, щоб той назавжди зник із казкової країни. Та все одно обличчя в Недорадника вийшло зле й непривітне, точнісінько таке, яке вона колись стерла гумкою.
Цей малюнок Аля повісила на стіні у своїй кімнаті, щоб він нагадував їй про країну Недоладію. Знаючи з книги Недочеревика адреси дітей, які не люблять доводити свої справи до кінця, дівчинка йде на їх розшуки, щоб попередити про небезпечність недбалого відношення до будь-якої роботи. А Карлик Недочеревик і досі тиняється по білому світу і збирає в Недоладію недороблені справи. Недоладяни негайно їх доробляють. І невідомо, хто кого переможе, бо ще багато тут у нас недороблених справ.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.