З історії написання
Оповідання «Воля до життя» О. Довженко написав у 1942 році. В основу сюжету він поклав реальний випадок із практики армійського хірурга М. Дудки – чоловіка своєї сестри.
Тема: нездоланність людини, яка має волю до життя, в екстремальних умовах війни.
Ідея: «Є воля – є людина! Нема волі – нема людини!».
Дуже стислий переказ
У армiйського хiрурга Миколи Дудки якось запитали, чи не знайшов він якусь таїну в людині, прооперувавши тисячi поранених за пiвтора року війни? «Так, знайшов», – відповів він. «Волю!.. Людина на вiйнi – це воля. Є воля – є людина. Нема волi – нема людини! Скiльки волi, стiльки й людини». І розповів про розвідника Івана Карналюка.
Цей солдат, виконуючі бойове завдання, був тяжко поранений у плече, але знайшов сили, щоб вибратися до своїх і притулився раною до дерева, щоб зупинити кровотечу. Його підібрали санітари. Спочатку вони прийняли солдата за мертвого, тоді Кармалюк прошепотів: «Живу».
...Хірург і медсестри майже не спали. Двох з них вже винесли з операційної кімнати непритомними, а поранені все прибували. Дехто лежав просто неба, чекаючи своєї черги на перев’язку. Коли на операційний стіл поклали Карналюка, лікар побачив, що у того почалася гангрена, і врятувати руку не вдасться. Кармалюк дивився на неї – розпухлу й синю, як на ворога. Тому сміливо і рішуче сказав: «Ріжте швидче!»
Ампутація руки не поліпшила справи. Гангрена продовжувала палити Карналюка, а від втрати крові був дуже слабким. Однак він намагався зосередити всі сили, що в ньому залишилися, на опір смерті – думав про рідних, що чекали на нього, про помсту ворогам… Заради цього треба було жити!
Хірург, оглядаючи поранених у палаті, визнав його стан безнадійним і не призначив чергову перев’язку. Тоді Карналюк, зібравши останні сили, сам прийшов в операційну. «Перев’язку!» – простогнав він і впав на руки лікарів. Пульсу у нього майже не було. Вигляд мав страшний і … прекрасний своєю волею до життя.
Це настільки вразило хірурга, що він забув про втому, йому ніколи ще так палко не хотілося врятувати пораненого. Карналюку влили ще одну дозу сироватки проти гангрени й півлітра крові, обробили рану, зігріли теплим вином і чаєм…
Згодом у нього покращився пульс, порожевіли щоки, і він розплющив очі. У них палало єдине питання, чи буде жити? «Ви виграли генеральну битву майже без всяких засобів до перемоги. Дякую вам. Ви навчили мене жити. Я схиляюсь перед благородством вашої волі», – зворушено сказав йому хірург.
Коли прооперованого Карналюка внесли до палати, всi пораненi аплодували i дякували йому – адже ïм також передалася його воля до життя.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.