 |
Читати онлайн дуже стислий переказ оповідання Бориса Грінченка «Сам собі пан» |
«Сам собі пан» Борис Грінченко (дуже стислий переказ)
Тема: безмежна прірва між багатіями і людьми з народу, право «мужика» на людську гідність і суспільну рівність.
Ідея твору: засудження суспільної нерівності, утвердження думки про те, що кожна людина повинна мати людські права.
Герой твору:
Данило – «Високий літній селянин у кудлатій капелюсі, з-під якої блищала пара виразних розумних очей»; «Думка в мене, – нехай собі там хто що хоче, а вже я дознаю, як воно так на світі жити, щоб ніхто тобою не поштурхував, а щоб сам собі пан був!».
Односельці про пригоду Данила: «Я б такого і не вдав, як Данило – не витримався б. Бо це треба як затятися, то вже щоб і не зрухнутися зі свого».
Дуже стислий переказ
Селянин Данило розповідає оповідачу – попутнику у вагоні поїзда про пригоду, яка з ним сталася. Якось він вирішив довідатися, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». Тож коли йому треба було поїхати в місто, купив квиток у вагон першого класу. Кондуктор, обзиваючи Данила «мурлом», намагався направити його у вагон третього классу. Коли ж побачив у нього квиток для першого класу, подумав, що селянин несе його своєму пану, і пропустив.
Пани – сусіди по вагону – теж спочатку думали, що «мужик» помилково до них зайшов. Данило показав їм квиток. Ті обурилися: як це простий мужик осмілився на такий вчинок, йому не місце між панами. Позвали кондуктора, а той не знає, що вдіяти і як звертатися до селюка, чи на «ти», чи на «ви». Адже у нього квиток першого класу.
Поїзд рушив. Дехто з панів закурив. Данило і собі набив люльку. Аж тут молодий панок сказав, що чадний мужицький тютюн тут не курять, про це навіть табличка у вагоні є. Але Данило був письменний і заперечив йому: на табличці написано лише про те, що не можна виходити з вагону під час руху поїзда. Як пани не будуть курити, то й він не буде. Як пани будуть виходити з вагону, щоб покурити, то й він буде робити так само.
Тоді один панок кинув на топчан Данили свою цигарку, щоб той не чадів мужицькою люлькою. Данило скинув її на долівку, сказавши: «Не кидайте мені, пане, бо я не собака». Кондуктор почав погрожувати, що на зупинці виведе Данила з вагону. Коли ж за нього заступився пан з чорною бородою, що все читав якусь книжку, ретирувався.
Той пан з книжкою по-людськи поставився до Данила, умовив пригоститися духмяним тютюном. Данило подумав про себе: «Бач, як воно на світі діється: то як собаці кидали, а тепер уже як людині подають та припрохують. Еге-ге! Треба тільки не подаватися! Так же я тепер і робитиму!».
Владнавши свої справи у місті, він мав вільний час до відходу поїзда додому і вирішив, що «треба ж іще подивитися, яково то самому собі паном бути». Хотів піти в театр, купивши квиток на «панське місце», але вистав на сьогодні не було. Аж ось побачив афішу, що сповіщала: «у залі дворянського собранія концерт» і подумав: «Ото й моє – де пани, там і я».
Данило купив найдорожчий квиток, зайшов до зали, знайшов своє сьоме місце у першому ряду крісел і сів. Позаду нього здійнявся лемент. Панів обурило, що до зали «дворянського собранія» посмів увійти мужик у селянському вбранні, та ще й сів у перший ряд.
Викликали поліцейського. Той прибіг з солдатом. Вони ухопили Данила й вивели із зали. Поліцейский наказав підлеглому відвести Данила в околоток, щоб «хамлюгу по-своєму» добряче провчили.
Зрозумівши, що йому буде непереливки, Данило почав торгуватися з конвоїром: скільки треба заплатити, щоб той по дорозі в околоток «дозволив» йому втекти? Зійшлися на трьох карбованцях, і Данило пірнув у темнішу вулочку. Зупинив візника й помчав на станцію. У вагоні трусився, аж поки поїзд не рушив. Їхав і страждав від тої зневаги, якої зазнав.
Вдома розповів про свою пригоду жінці. А та – своїй сестрі Хотині, а та – всім іншим на селі. Тож вони з того часу посміюються над тим, як Данило «панського права добувався». Але він сам вважає, що «добувався не панського права, а людського, якого, на жаль, на той час не було».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Освіта.ua
25.05.2022