 |
Читати онлайн дуже стислий переказ філософської поезії Івана Франка «Легенда про вічне життя» |
«Легенда про вічне життя» Іван Франко (дуже стислий переказ)
Тема: сенс буття людини – прагнення щастя; непідкупність щирої, вірної любові; трагізм існування людини у світі облуди та фальші.
Ідея: життя – це борня: наснагу та силу для боротьби дає людині щастя взаємного щирого кохання.
Персонажі:
- Побожний аскет.
- Богиня.
- Олександер Великий – цар.
- Роксана – кохана царя Олександера.
- Птолемей – генерал царя Олександера.
- Куртизана – куртизанка при дворі царя.
Символічні образи:
- Горіх – символ життя і родючості, традиційно пов'язаний з любов'ю, шлюбом і дітонародженням.
- Вогонь – символ відновлення; з давніх-давен українці обожнювали вогонь як живу, очищувальну силу.
Дуже стислий переказ
У пустелі живе побожний аскет. Постами та молитвами він вірно служить Богині. Та схотіла віддячити йому за це. Уночі вона з’явилась перед ним і запитала, який дар від неї буде найціннішим.
Аскет зажадав, щоб «старість і смерть оминули його». Богиня дала йому «золотистий горіх», за допомогою якого можна здійснити це бажання, але попередила, що перед тим як з’їсти «чудодійне зерно», треба, не спавши нічку, «очистити ум», а шкаралупу кинуть в огонь.
Коли Аскет готувався здійснити цю «великую річ», його раптом обсіли страшні сумніви. Навіщо йому безсмертя, коли «життя і трудне, і сумне», а «вертати у світ, де панує борба», він не хоче. Тож вирішив віддати дарунок Олександеру Великому – царю, який живе і діє «для добра міліонів» людей».
Цар Олександер «весь світ звоював», але почуває себе рабом Роксани – дівчини «предивної краси». Палке кохання перетворило його життя на пекло. У Роксани жорстокі бажання, яким він не може противитися, а «в її серці вороже ворушиться щось». Цар молитовно просить Богиню, щоб ця мука скінчилася, хоче знати, «чи богиня вона, чи змія?», хто панує в її серці?
З’являється Аскет, розповідає про дар Богині й віддає йому горіх безсмертя. Але цар не може уявити своє безкінечне життя без Роксани, яка «постаріє, зів’яне, мов квітка марна!», і без вагань віддає горіх своїй коханій.
Та у серці його Роксани живе «інший цар» – це генерал Птолемей. Вона сподівається, що горіх безсмертя приверне до неї серце коханого, якщо ж ні, то не варто жити. Роксана віддає дарунок Богині Птолемею, а сама потай вливає отруту у вино Олександера.
Цар занедужав. До нього приходить куртизана й приносить у дар чудодійний горіх, який дав їй Птолемей. Потерпаючи від жорстокого болю, Олександр вигукує:
«Вічно жить і любить! День за днем! День від дня
А життя – то борня! А любов – то брехня!
Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні!
День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні!»
Він розуміє, що хоч «над світом я цар, та над серцем не цар» – він не в змозі примусити кохану вірно його любити. Чудодійний горіх може дати безсмертя, але не дасть вічного щастя – щастя щирого кохання.
А без щастя, без віри й любові внутрі
Вічно жить – се горіть вік у вік на кострі!
Олександер кидає горіх – дар Богині, у вогонь.
Прояснів його ум, серце збулось химер,
А в опівніч саму Олександер умер.
Історична довідка
Прототипами персонажів легенди є реальні історичні особи:
- Олександр Македонський – дев'ятнадцятий цар давньої Македонії (356 до н. е. – 323 до н. е.), прозваний ще за життя Великим. Він вихованець видатного давньогрецького філософа Аристотеля, геніальний полководець, адміністратор і політик, засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, Перську імперію та Єгипет. Раптово помер у Вавилоні. Одна з непідтверджених версій швидкоплинної ранньої смерті (32 роки) – отруєння.
- Роксана – бактрійська княжна, полонянка і перша дружина Олександра Македонського. За свідченням давньогрецького письменника, історика і філософа-мораліста Плутарха, Роксана була «красивою і квітучою дівчиною, у яку він (Олександр Македонський) одного разу закохався», і стала «тією єдиною жінкою, яка підкорила його». Роксана супроводжувала свого чоловіка в його завойовницьких походах. Через місяць після його смерті народила сина, якого назвала на честь батька Олександром. Надалі її доля склалася трагічно. Разом з новонародженим вона опинилась у центрі політичних інтриг без захисту й заступництва з боку претендентів на царський престол. Коли хлопчику виповнилося 14 років, і матір, і сина отруїли.
- Птолемей – друг Олександра Македонського з дитячих років, його вірний охоронець і хоробрий полководець. Після смерті Македонського став правителем Єгипту.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Освіта.ua
25.05.2022