Тема: зображення життя молодої, бідної, але освіченої жінки в обивательскому середовищі провінційного містечка; нові погляди на суспільне життя та місце жінки в ньому.
Ідея: засудження суспільного ладу, у якому людина, зокрема жінка, позбавлена можливості знайти своє належне місце у цілеспрямованому, прогресивному поступі суспільства.
З історії написання
У 1891 р. в селі Димка на Буковині Ольга Кобилянська пише твір «Людина», чотири рази піддаючи його новій редакції. Це перша повість письменниці українською мовою і перший твір в українській літературі, у якому втілена ідея фемінізму.
В основу повісті О. Кобилянська поклала досконало перероблене оповідання «Вона вийшла заміж», написане нею у 1887 році німецькою мовою. І оповідання, і повість присвячені Наталі Кобринський – відомій громадській діячці, ініціаторці створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух у Галичині. Повість «Людина» вперше була опублікована в журналі «Зоря» у 1894 році й сприяла визнанню О. Кобилянської як української письменниці-феміністки.
Головні герої:
- Олена Ляуфлер – головна героїня твору. «… висказувала думку, щоби жінкам було вільно ходити в університети, там нарівні з мужчиною набувати освіту; в життю самій удержуватися, не ждати лише подружжя, котре сталося простим прибіжищем проти голоду й холоду!!»; «батько – голова родини, що його воля – воля всіх!»; «Тиранко з вас, панно Олено!»; «Сама єсмь, тату! Сама, як птиця, як деревина в лісі. Маю сама право йти за собою або проти себе Ніколи не буду жити брехнею… Ніяка сила світу не стопче в мені мислячої самостійної людини…»; «… ся дiвчина не говорила нiколи на вiтер»; «… одна з тих, котрі самі з собою справляються».
- Епамінондас Ляуфлер – батько Олени, займає посаду лісового радника. «… мав велике поважання, великий вплив і великі доходи. А що він мав між іншим, так "побічно", ту слабу сторону, що любив одушевлятись гарячими напитками, – се не мало нікого обходити»; «… був з собою у згоді, тому, що розумів себе, як розумів і свої лісові справи, тож і ходив (як кажуть простенькі люди) "годинник зовсім у порядку"».
- Пані радникова – мати Олени. «Добра женщина, котра … обожала одинака (сина), вірила смілому віщуванню свого мужа»; гарна i горда женщина».
- Герман-Євген-Сидор Ляуфлер – брат Олени. «Сидор не виказував на тепер особлившої охоти до науки».
- Ірина та Геня – сестри Олени;
- Стефан Лієвич – студент-медик, коханий Олени; Був нудний педант, був заздрiсний, був гарячка.
- Фельс – лісничий; «не любив він взагалі думати, а був більше чоловік чувства»; «вiн добрий чоловiк, але дуже ограничений...».
- Маргарета – стара вчителька музики, подруга Олени.
Стислий переказ
Присвячено високоповажній Наталі Кобринській.
Das Reich der Luge ist aufrecht, wie es noch niemals gevesen.Die Wahrheit selbst wagt sich, nur in gleissenden Fetzen vermummt, aus ihrem … Winkel hervor...
(Царство брехні постає прямо, як ніколи раніше. Істина сама наважується вийти зі свого кута, лише замаскована блискучими ганчірками ... Вихід з кута ...)
Події відбуваються в родині цісарсько-королівського лісового радника. Сім’я Ляуфлерів веде спосіб життя, характерний для середнього класу на Галичині кінця ХІХ ст. У радника було чотири доньки і один син, якого він з дружиною любив до нестями і на якого покладали великі надії – батьки мріяли, щоб той став лікарем або надвірним радником.
Старший син Герман-Євген-Сидор Ляуфлер отримує освіту в університеті, хоч вчиться неохоче, а сестри залишаються вдома і займаються господарством. Всі дівчата гарні і не обділені увагою женихів, всі вивчають французьку мову та музику. Старша дочка Олена дотримується феміністичних поглядів і вірить, що жінки теж повинні мати право отримувати освіту і самі утримувати себе. Її погляди ідуть наперекір традиційним уявленням її родини про місце жінки в суспільстві.
Коханий Олени, медик Стефан Лієвич, підтримує її погляди, через що викликає незадоволення її батьків. Він навчався в Швейцарії, де жінки вчаться в університетах, прагнуть бути самостійними і рівноправними з чоловіками. Тут же він побачив «сонне царство», а якщо якась жінка намагається «збудити сонну сестру», її висміюють і засуджують, як, наприклад, Олену.
Мати ненавиділа Лієвича ще за те, що він не знаходив доброго слова для її сина, а, навпаки, при кожній нагоді докоряв за його недостойну поведінку і лінощі. Стефан і Олена хочуть одружитися, але змушені приховувати свої заручини від родини Олени. До того ж Стефану ще треба продовжити навчання, тому він мусить їхати у В. і на два роки розлучитися з Оленою.
Закохані обіцяють чекати одне одного і писати листи. Але сталося нещастя – працюючи у шпиталі, Стефан заражається тифом і помирає. Олена дуже тяжко переживає смерть коханого.
Тим часом Герман-Євген-Сидор навчається все гірше і гірше, п’є і грає в карти, а після його вступу на військову службу і від’їзду до В. батько починає отримувати рахунки на погашення боргів сина. Пана Ляуфлера все частіше помічають у кав’ярнях за “шклянкою”.
Благополуччя родини під загрозою, тож виходом з тяжкого становища могло б стати одруження Олени з К., багатим судовим ад’юнктом, що сватається до неї. Проте, незважаючи на наполегливі прохання родини, дівчина відхиляє його пропозицію, бо не може забути Стефана й не хоче виходити заміж без любові.
Подруга Олени – вчителька Маргарета, теж намагається переконати дівчину у тому, що їй краще було б покинути свої ідеалістичні ідеї і вийти заміж, щоб уникнути злиднів, але дівчина стоїть на своєму. Положення Ляуфлерів все погіршується. Герман-Євген-Сидор через відмову коханої стати його дружиною вчиняє самогубство, а пана Ляуфлера звільняють зі служби з мізерною пенсією.
Найстарша із чотирьох дочок вийшла заміж за старого, але багатого кавалера. Вона проживає далеко від батьків. Не відчуваючи близькості до них, обмежує своє спілкування з сестрами листами один-два рази на рік. Тож Олені важко було просити у неї дати в оренду частину поля за містом, що належить її чоловікові.
Відповідь чекали довго. Нарешті зять дав свою згоду, але на невигідних для Ляуферів умовах. Найменшу сестру старша забрала до себе. Колись поважна, заможна родина переселяється у бідне, пусте село і починає нове життя. Минає п’ятий рік, відколи Ляуфлери живуть на селі, відлучені від звичного для них міського укладу та інтелігентного світу.
Пан Ляуфлер просиджує тепер цілими днями у сільській корчмі, п’є горілку і скаржиться на своє життя. Наймолодша сестра Геня і овдовіла Ірина повертаються жити до батьків. Все господарство веде Олена.
Та ось приходить лист від старшої сестри з повідомленням, що її чоловік змушений продати те поле, що дав Ляуфлерам в аренду, бо їх діти підросли, треба гроші на навчання… Від нового власника обійстя та поля надходить звістка, що він не має наміру здавати їх в аренду, бо буде сам газдувати. Сім’я ось-ось опиниться без даху над головою. Олена прагне знайти вихід, оскільки вона, як найсильніша, взяла на себе весь тягар відповідальності за родину.
В її душі відбувається страшна боротьба. З одного боку – зрада ідеалів і свого кохання, а з іншого – обов’язок перед рідними і матеріальна скрута. Щоб врятувати родину від злиднів,
Олена вирішує вийти заміж за багатого лісничого – пана Фельса, гарного на вроду і сильного фізично чоловіка 29 років. Вона не любить його, бо не може забути Стефа, вважає Фельца духовно обмеженою людиною, але робить так, що той безтямно закохується в неї. Перед весіллям Олена плаче і рве листи від Стефана, які весь час дбайливо зберігала. Вона розуміє, що її ідеали порушені і назад вороття вже немає.
Цитати з твору:
- «Любов має те в собi, що коли походить вiд симпатичних осiб, викликає i в нас настрiй, подiбний до любовi...».
- «… нема нiчого злого, щоби на добре не вийшло».
- «Хто ж буде дома ïсти варити, наколи жiнка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха – ха – ха!».
- «Моральна нужда i абсолютна бiднiсть – се одне й те саме. Наслiдки ïх однаковi».
- «А подружжя без любовi се, по моïй думцi, бруднi вiдносини».
- «… чим ти є, тим треба цілком бути. Інакше не дійдетесь ніколи до мети».
- «Замітив, між іншим, що людина – звірина привички і що суть люди, в котрих чутливість – джерело всякого безталання...».
- «… сильним духом суджено й багато перенести».
- «Любов таки найкраща з усього, що життя лиш має».
- «Красу і взнеслість у природі можна ліпше відчути, ніж описати».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.