Тема: трагічна безвихідь людини, яка має дар бачення, у середовищі «сліпого» й «глухого» оточення, неприйняття людьми «гіркої правди».
Ідея: критика облудної філософії прагматизму та принципів інтуїтивізму, розглянутих на тлі трагічних подій з історії Троянської війни.
З історії написання драми «Кассандра».
З кінця 1901 року, протягом всього 1902 року і до травня 1903 Леся Українка жила в італійському курортному місті Сан-Ремо. Саме там вона розпочала роботу над створенням драматичної поеми «Кассандра».
У листі до Ольги Кобилянської є розповідь про роботу над твором і подана психологічна характеристика головної героїні драми – Кассандри: «…ся трагічна пророчиця, з своєю ніким не признаною правдою, з своїм даремним пророчим талантом, власне такий неспокійний і пристрасний тип: вона тямить лихо і пророкує його, і ніхто їй не вірить, бо хоч вона каже правду, але не так, як треба людям; вона знає, що так їй ніхто не повірить, але інакше казати не вміє; вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо; вона сама боїться свого пророцтва і, що найтрагічніше, сама в ньому часто сумнівається, бо не знає, чи завжди слова її залежать від подій, чи, навпаки, події залежать від її слів, і тому часто мовчить там, де треба говорити; вона знає, що її рідна Троя загине, і родина, і все, що їй миле, і мусить сказати те вголос, бо то правда, і, знаючи ту правду, не робить нічого для боротьби, а коли й намагається робити, то діла її гинуть марне, бо діла без віри мертві суть, а віри в рятунок у неї нема і не може бути; вона все провидить, вона все знає, але не холодним знаттям філософа, тільки інтуїцією людини, що все постерігає несвідомо і безпосередньо («нервами», як кажуть в наші часи), не розумом, а почуттям, – тому вона ніколи не каже: «Я знаю», а тільки: «Я бачу», бо вона справді бачить те, що буде, але пояснити аргументами, чому воно мусить так бути, а не інакше, вона не може. І пророчий дух не дар для неї, а кара. Її ніхто не каменує, але вона гірше мучиться, ніж мученики віри і науки. Така моя Кассандра».
Весною 1907 року, перебуваючи в Криму, Леся Українка доопрацьовує твір, додавши до нього епілог, і готує до друку. Завершення роботи датується 5 травня 1907 р. За життя Лесі Українки драма «Кассандра» на сцені не ставилася.
Сучасна письменниця й науковець Оксана Забужко відзначає і радить: «Тож перечитаймо сьогодні “Кассандру”, актуальнішого для України твору годі віднайти в усій сучасній світовій літературі. Про те, як легко маніпулювати масами у власних корисливих цілях. Про “фальшивих пророків”, що влаштовують велелюдні шоу на храмових майданах. Про їхню фабрику віртуальної реальності, у якій “що правда, що неправда, – лишім оці слова, нема в них глузду”, – а важить тільки те, що можна виграти для себе сьогодні й зараз. Про світ, у якому паношаться сліпі “базові інстинкти”: вино й м'ясо, танці та співи, “золотокудрі красуні” і шоу на брамі (телевізора ще не було!). Од цих інстинктів упала Українчина Троя. А її Кассандра – образ однозначно автобіографічний: пророцтв Лесі Українки ми не розчули й досі. Що, проте, аж ніяк не заважає їм справджуватися».
Кассандра – (Cassandra, грец. Κασσάνδρα), звана також Олександра – у давньогрецькій міфології троянська царівна. У неї закохався бог світла Аполлон і наділив даром пророцтва. Та дівчина не відповіла йому взаємністю, і тоді він зробив так, що пророцтвам Кассандри ніхто не вірив, а її ім'я стало прозивним. У переносному сенсі Кассандра – провісниця нещастя.
Дійові особи:
- Кассандра – дочка троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона. «Я не знаю нічого, окрім того, що я бачу»; «Ох, Поліксено, я завжди чую горе, а показать не вмію»; «… неправди я не можу говорити»; «На золото Кассандра не жадібна, і з неї досить однії обручки»; «Колись була пророчиця Кассандра, – вона згоріла на пожежі в Трої».
- Поліксена – молодша сестра Кассандри.
- Деїфоб – найстарший брат Кассандри, ватаг військовий.
- Гелен – другий брат Кассандри, віщун і жрець. «… наймудріший з усіх братів, гнучкий і тонкий розум…»; «Що правда? Що неправда? Ту брехню, що справдиться, всі правдою звуть»; Кассандра питає: «Як же ти віщуєш? Що кажеш людям?» Гелен без вагань відповідає: «Те, що треба, сестро, те, що корисно, або що почесно».
- Паріс – наймолодший брат Кассандри. Кассандра про Паріса: «Він раб її (Афродити), з рабом нема розмови. Вона велить, він слухає, та й годі».
- Гелена – жінка спартанського царя Менелая, що втекла з Парісом у Трою. Кассандра про Гелену: «І ти, і смерть – обидві рідні сестри...»; «… і старі, поважні люди склоняються перед тобою низько і мовлять урочисто: «Богорівна!» Ти глянеш – кам'яніють мужі сильні і тихо шепотять: «Непереможна!»…
- Андромаха – жінка Гектора, брата Кассандри. «Та що, Кассандро, доволі з нас уже твоєї правди, зловісної, згубливої, так дай же нам хоч неправдою пожить в надії».
- Стара рабиня.
- Долон – молодий троянець, колишній наречений Кассандри.
- Ономай – цар лідійський, що сватав Кассандру. «Хто вмер, не оживе, і що минуло, не вернеться»..
- Сінон – еллін, шпигун.
- Агамемнон Атрід – цар аргоський, найстарший ватаг ахейського війська.
- Клітемнестра – жінка Агамемнона.
- Менелай Атрід – брат Агамемнона, цар спартанський;
- Егіст – родич і намісник Агамемнона.
- Одіссей – цар Ітаки;
- Діомед, Аякс – підрядні ватаги ахейського війська.
- 1, 2, 3, 4-й вартовий – сторожа міста Іліона в Трої
- Флейтист.
- Кітарист.
- Левке, Хрізе, Айтра, Клімена, Креуза – рабині Андромахи.
- Троянці, троянки, раби, рабині, вояки троянські й еллінські.
Дія відбувається в часи еллінсько-троянської війни в Трої, в місті Іліоні. Епілог – в Елладі, в столиці Арголіди Мікенах.
Дуже стислий переказ
I
У жіночій половині Пріамового дому Гелена (жінка спартанського царя Менелая, яка втекла з Парісом – сином Пріама, у Трою) пряде вовну на золотій кужелі. До неї заходить Кассандра (дочка царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлон).
Гелена її вітає, називає сестрою, але пророчиця говорить, що сестра Гелени – смерть. І пояснює сказане: брат Паріс давно для неї помер, бо для нього тепер нічого не існує, крім Гелени: ні матері, ні батька, ні родини, ні краю рідного. Коли він привіз з чужини Гелену, вона вже бачила, що буде війна. А зараз вона бачить, що Менелай поверне собі Гелену, а Іліон буде спалено. Гелена називає пророцтво Кассандри брехнею.
II
Кассандру провідує її молодша сестра Поліксена. Вона почувається щасливою, бо скоро має вийти заміж за Ахіллеса, і з цього шлюбу має зродитися мир, тож Троя не загине. Поліксена любить свою сестру і співчуває, що Долон – троянець і наречений Кассандри, «одкинувся від неї». Та пророчиця пояснює сестрі, що їх кохання було приречене: так, вона любила Долона, але її очі не могли промовити «кохаю».
Поліксена вважає, що здатність сестри пророчити є хворобою, яка труїть людям радість. Кассандра відчуває, що на Поліксену теж чекає горе. Вона не каже про це, але нагадує сестрі, що їхнього брата Троїла вбив Ахіллес. Та Поліксена вважає, що під час війни таке буває, до того ж Ахіллес не знав, кого убивав.
Кассандра на прохання сестри розчісує їй волосся. Аж тут до них прибігає Андромаха – жінка Гектора, брата сестер, і повідомляє, що її чоловік заколов Патрокла. Поліксені стає сумно, бо Патрокл був найкращим другом Ахіллеса. Кассандра вражена новиною, вигукує: «Ой горе! кров і помста! Оце твій шлюб, нещасна Поліксено!», а тоді бере ножиці і обрізує сестрі волосся.
Андромаха і Поліксена вважають Кассандру безумною. Сестра питає пророчицю, чому ж вона, відчуваючи біду, не попереджає про це нікого. Кассандра відповідає, що чує горе, але не вміє сказати, де воно чекає на людину. Та навіть якби сказала, їй ніхто б не повірив. Пророчиця знову каже, що Троя загине, але на питання Андромахи: «Чому? Від кого? Хто її зруйнує?», відповіді не знає. Знає лише, що шлюб дочки Пріама з Ахіллесом не врятує Трої.
ІІІ
Андромаха відправляє своїх рабинь на браму, щоб ті приносили їй новини з поля бою і розповідали про її чоловіка Гектора. До Андромахи заходить Кассандра і говорить, що та має встигнути напрясти «на покрив смертельний»… Вертається одна з рабинь і повідомляє, що Гектор зустрівся в бою з Ахіллесом, а на брамі за всім спостерігає Поліксена.
Приходить друга рабиня з повідомленням, що Гектор тікає. У цьому нещасті Андромаха починає звинувачувати Кассандру. Вона вважає, що якби пророчиця не вимовляла лихе вголос, то поганого б не траплялося. Третя рабиня приносить звістку про те, що Ахіллес вбив Гектора.
IV
Ввечері Кассандра і Поліксена в жалобних шатах йдуть майданом. Вони бачать гурт троянців, які про щось радяться. Серед них колишній наречений Кассандри Долон. Побачивши царівен, він підходить до них, вітається і просить Кассандру сказати йому, чи повернеться він живим з розвідки табору ворога. Кассандра відчуває смертельну небезпеку, яка чатує на її коханого, але не дає прямої відповіді. Вона запитує Долона, чи послухається він її, якщо вона скаже не йти у розвідку. Долон відповів, що не може змінити свого рішення, адже йому довірили цю справу, і він мусить її виконати. Пішов.
Кассандра ридає, що не змогла зупинити Долона. Разом з Поліксеною вона йде на браму, щоб з висоти спостерігати за Долоном. При світлі місяця вони бачать, як сміливець дійшов до табору ворога, як його помітили вартові і погнались за ним, як вхопили. Кассандра кричить про допомогу. Але люди, що прибігли, не наважуються вийти за браму, бо розуміють, що там їх чекає смерть. Пророчиця звинувачує їх у загибелі Долона, а потім говорить сама до себе: «Ні, се я…»
V
До Кассандри приходить старший брат Деїфоб і сповіщає , що рішенням батьків і братів вона заручена з лідійським царем Ономаєм. За це той обіцяв захистити Трою своїм військом. Кассандра не погоджується на шлюб з Ономаєм, говорить, що не любить його. Деїфоб попереджає сестру, що вона мусить погодитися і дати згоду Ономаю. Якщо на війні того вб'ють, люди скажуть: «Що ж, не судилось!», а коли вона відмовиться від шлюбу, всі скажуть, що Кассандра загубила Трою, і тоді до неї пристане ймення зрадниці.
Пророчиця зустрічає Ономая і каже, що її душа йому не буде належати. Царя це не хвилює, бо він вважає, що разом з тілом Кассандри він отримає і душу. Кассандра передбачає лихо. Під тиском брата дає згоду на заручини з Ономаєм. А на питання Поліксени, навіщо вона це зробила, відповіла:
Я так його ненавиділа палко,
його і все його безглузде військо,
оту юрбу рабів! Я радо, щиро
промовила − їм на погибель − "згода".
Приходить Андромаха і повідомляє, що лідійці таки пішли на бій, бо Гелен – теж провидець і брат сестер, запевнив вояків, що бачив щасливий знак на шлюб Ономая з Кассандрою і перемогу. Кассандра заперечує, говорить, що Гелен сказав неправду. На це Андромаха вигукує:
Та що, Кассандро,
доволі з нас уже твоєї правди,
зловісної, згубливої, так дай же
нам хоч неправдою пожить в надії.
VI
Кассандра зустрічається з братом Геленом, який теж віщує, але не встановлює чіткої межі між брехнею і правдою. Кассандра питає: «Як же ти віщуєш? Що кажеш людям?» Гелен без вагань відповідає: «Те, що треба, сестро, те, що корисно, або що почесно… Що правда? Що неправда? Ту брехню, що справдиться, всі правдою звуть». Під час цієї розмови приходить Поліксена і каже, що цар Ономай убитий, а лідійці кинулись урозтіч
VII
Ахейське військо зникає, залишивши великого дерев'яного коня на місці свого табору. Гелен говорить, що Трою врятували боги, і пропонує принести коня до храму Паллади. Але Кассандра як охорониця храму не дає на це згоди. Тоді коня переносять на майдан коло дому Пріама. На майдан приводять також полоненого елліна на ім’я Сінон. Його схопили біля коня і вважають шпигуном. Він це спростовує, тож просять Кассандру вирішити його долю.
Пророчиця бачить гієн, що бродять по руїнах Трої. Почувши таке пророцтво, люди на майдані починають перешіптуватись. Деїфоб пропонує Кассандрі вбити елліна і дає їй в руки меч. Сінон падає на коліна і починає брехати, що його чекає наречена, що його лишили на місці табору навмисне, бо він прилюдно назвав Діомеда «безжалісним Хароном», коли той не помилував молодого троянця, який вночі проник у їхній табір. Кассандра зрозуміла, що мова йшла про Долона. Меч випадає з її рук, вона зомліла. Сінона звільняють.
VIII
Увечері люди святкували перемогу. Вартові, що стояли на сторожі, скаржилися, що всі гуляють, а вони мусять мерзнути голодні. До них підходять Паріс і Сінон. Допомагають розпалити багаття. Сінон підмовляє Паріса піти до Гелени, яка сама сумує у палатах. Паріс радо іде.
Сінон приводить до вартових музик, приносить вино і м’ясо. Ті п’ють і, швидко сп’янівши, засинають. Кассандра виходить з храму і, побачивши сплячих вартових, марно намагається їх розбудити. Пророчиця починає кричати і кликати троянців, та раптом з царської брами, за якою стояв дерев’яний кінь, виходять Сінон та озброєні елліни: Менелай, Агамемнон, Одіссей, Аякс, Діомед.
Кассандра кричить: «Троянці! Зрада! Зрада! Гей, троянці!» Та її не чують. Елліни прив’язують Кассандру до колони, а самі відкривають міські ворота. Лавою посунуло ахейське військо, і незабаром почувся людський лемент, здійнялися пожежі. Біля Кассандри зв'язані Андромаха та Поліксена.
Андромаха побивається за своїм немовлям, якого «кинули об камінь», і проклинає Кассандру за її пророцтва. Гелена намагається втекти, за нею біжить Менелай з мечем, на якому кров Паріса. Гелену від гніву Менелая захищають молоді спартанці: «Вона не винна, її присилили!». Все відбувається так, як пророкувала Кассандра. Вона в нестямі регоче: «Кассандра все неправду говорила. Нема руїни! Є життя!.. життя!..» Чути, як страшно ридає стара жінка. «То наша мати!» – з жахом каже Поліксена. Той голос покриває гуркіт падаючої будівлі.
Епілог
Еллада через довгий час після руїни Трої. Дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах. Входить цар Агамемнон, він веде за собою Кассандру й говорить цариці Клітемнестрі та царському наміснику Егісту, які зустрічають його, що Кассандра не бранка і до неї слід відноситися з пошаною, як до цариці, жриці і віщунки. Клітемнестрі це не подобається. Між нею і Кассандрою відбувається неприємна розмова.
Кассандра нагадує Клітемнестрі про Іфігенію, дочку, яку та разом з Агамемноном дозволила принести у жертву богам, аби згубити Трою. Цар з докором звертається до Кассандри: «Ти все на мене ворогуєш, бачу». Та відповідає: «У тебе, царю, є сильніший ворог…» Агамемнон просить сказати, хто той ворог, але Кассандра відмовляється говорити, каже, що може віщувати тільки у рідному домі. Агамемнон починає підозрювати щось лихе й продовжує допитуватися. Тоді Кассандра говорить йому:
… не вір мені, цариці слухай,
вважай на те, що родич твій сказав,
і не давай ваги словам рабині.
Колись була пророчиця Кассандра,–
вона згоріла на пожежі в Трої…
А потім знімає з голови діадему і кидає її під ноги Клітемнестрі. Ламає патерицю і теж кидає додолу. Агамемнон бере Кассандру за руку і веде у дім, запевняючи: «Царівна ти – і завжди будеш нею».
Клітемнестра з Егістом пошепки домовляються убити і Кассандру, і Агамемнона, теж йдуть за ними у дім. Починається раптова злива. Кінець.
Цитати з твору:
- «Нещиро стати за дружину – зрада».
- «Герой користі не шукає зроду».
- «Доля любить сильних, одважних і рішучих».
- «Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, але в прийдешньому нема вже й смужки».
- «Допильнувать розумний тільки здатен».
- «Хто вмер, не оживе, і що минуло, не вернеться»..
- «Що правда? Що неправда? Ту брехню, що справдиться, всі правдою звуть».
- «Дурно не дає дарунків ворог».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.