Іван Богун (вірогідно, 1618–1664) – видатний український військовий і державний діяч, козацький полководець часів Хмельниччини, полковник подільський, згодом – кальницький і паволоцький.
Основні відомості з біографії Івана Богуна
Достеменно про походження, дату та місце народження Івана Богуна невідомо.
Його біографія до 1649 року рясніє припущеннями та версіями, жодна з яких не є безсумнівною. За деякими науковими дослідженнями припускається, що він народився у лютому 1664 року в родині дрібного православного шляхтича Федоренка, державця містечка Бубнова, який походив з козацько-шляхетського роду – у книзі «Малороссійский гербовник» описано герб роду Богунів.
У юнацькі та молоді роки Іван Богун, як більшість шляхтичів, здобув хорошу освіту, можливо, у Києво-Могилянському колегіумі або у польському колегіумі, чи, за дослідженнями історика О. Дмитрука, навчався у Берліні, де здобув фах інженера-фортифікатора. Одним із доказів освіченості Богуна є його прекрасний почерк у тих авторських листах та документах, які збереглися до наших днів. Припускається також, що Іван Богун володів шістьма мовами.
Протягом 40-х років XVII століття вів звичайне для реєстрового козака життя – здійснював наїзди на прикордонні землі московського царату, брав участь у військових походах проти кримських татар, можливо якийсь час перебував на королівській службі в Кодаку.
На початку 1648 року Іван Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького – згідно з «Реєстром Війська Запорозького 1649 року», він значився серед козаків Чигиринського полку. Оцінивши авторитет Богуна серед козаків, організаторські здібності та військовий талант його у 1650 році призначили кальницьким полковником. У боях під Вінницею в березні 1651 року проти польського війська, яке взяло місто в облогу, він вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєначальника. Козаки не тільки вистояли, а й змусили поляків відступити, залишивши весь свій обоз та спорядження. Переслідуючи загони Речі Посполитої, полк Богуна штурмом взяв Кам'янець-Подільський (29 квітня – 1 травня 1651 року), а в середині травня оволодів Корцем.
Іван Богун відіграв значну роль у битві під Берестечком влітку 1651 року. З приводу цих боїв сучасник-шляхтич з сумом писав: «Неприятель напав з рівною запеклістю… і цей день був для нас нещасним внаслідок загибелі багатьох знатних людей і добрих вояк». Але ситуація змінилася 30 червня, коли військо Ісляма III Ґерая – кримського союзника козаків, під тиском військ Речі Посполитої панічно вдалося до втечі. Хмельницький, разом із писарем Іваном Виговським і чотирма охоронцями, подався за татарами аби повернути їх назад. Проте зробити цього йому не вдалося, більше того, татари взяли його в полон. 10 липня вінницький полковник Іван Богун був обраний новим гетьманом і врятував козацьке військо від повного разгрому. На чолі кількатисячного загону, він здійснив відволікальний атакувальний маневр на розташування поляків, а тим часом основні козацькі сили залишили свій табір та, загативши трясовину, відступили через болото.
У березні 1653 року загони Богуна протидіяли армії Стефана Чарнецького, яка рухалася вглиб України. Маючи значно менші військові сили, Богун відступив під Монастирище. Поляки обложили місто і почали штурм, проте захопити його вони не спромоглися. Богун пішов на хитрість – непомітно вивів частину козаків з міста, половині наказав переодягнутися в татарський одяг і наступати, а сам з іншою половиною вдарив у тил ворога. Поляки, впевнені, що надійшло татарське підкріплення, почали в паніці тікати. Про цю поразку один з літописців написав, що військо Речі Посполитої тут «велику шкоду і сором свій побачило і пізнало».
У 1653 році Богун разом із Тимошем Хмельницьким водив козацькі полки в похід на Молдавське князівство, де розгромив армію Георгіци та його союзників. Протягом 1654–1655 років кальницький полковник практично безперервно вів бойові дії проти польської армії та татарських загонів на Брацлавщині та Уманщині. У 1655 році він керував обороною Умані і вписав ще одну героїчну сторінку в історії визвольної війни. Того ж року полк Богуна зумів зняти облогу поляків з містечка Охматів.
У 1654 році Іван Богун був у числі противників курсу Богдана Хмельницького на союз із Московським царством. Він, разом з Іваном Сірком, Петром Дорошенком та іншими, виступав проти підписання Переяславської угоди, відмовився присягати московському цареві і згодом очолив антимосковську старшинську опозицію. Як писав до польського короля коронний обозний Анджей Потоцький, Іван Богун з тих козаків, для яких «найвища державна рація – щоб не бути ні під вашою, королівською, милістю, ані під царем».
У грудні 1656 року козацький полк Богуна разом із союзними арміями Семиграддя та Швеції розпочали черговий похід проти військ Речі Посполитої і протягом першої половини 1657 року пройшов Західною Україною та чималою територією Польщі, здобувши при цьому Краків, Берестя та Варшаву. Але через дезертирство деяких очільників змушений був влітку повернутися в Україну.
Після смерті Богдана Хмельницького (27 липня 1657 року) Іван Богун певний час підтримував курс української зовнішньої та внутрішньої політики Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви. Зближення із Річчю Посполитою чи Османською імперією теж викликав у нього спротив. Він відмовився підписувати укладений Виговським Гадяцький договір від 6 вересня 1658 року і разом з І. Сірком очолив народне повстання з метою усунення гетьмана від влади. Коли Виговський попросив допомоги в Османській імперії та Кримського ханства, Іван Богун та Сірко завдали поразки кримським татарам і прогнали Виговського з країни. Весною 1662 року полк Богуна брав участь у бойових діях військ Юрія Хмельницького проти росіян проте успіху не мав.
Наприкінці 1662 року Богун був захвачений поляками. Павло Тетеря – гетьман Війська Запорозького і голова козацької держави Правобережної України (1663–1665).Проте невдовзі його врятував Павло Тетеря упросив польського короля Яна Казимира звільнити славетного полковника, пообіцявши, що той візьме участь у поході на Лівобережжя з метою об'єднання обох берегів під його гетьманською владою.
З перших днів цього походу Богун намагався завдати шкоди полякам і зірвати їхні загарбницькі плани. Коронні війська не залишали в захоплених містах свої гарнізони, і коли вони в січні 1664 року обложили Глухів, робив все можливе, щоб захисники міста вистояли. Польський хроніст Іоаким Єрлич з люттю писав, що Богун повідомляв оборонцям Глухова про час штурму, показував найзручніші місця для вилазок, передавав порох тощо. За цей час Лівобережний гетьман Іван Брюховецький встиг зібрати військо і разом з військом царського воєводи Григорія Ромодановського наблизився до позицій поляків. Богун написав їм листа, у якому повідомив про свій намір вдарити зі своїми козаками в тил полякам під час вирішальної битви. Але козацький старшина, якому було доручено передати листа Ромоданському, виявився зрадником – лист потрапив до рук Яна Казимира. Іван Богун був заарештований і 17 лютого 1664 року страчений за вироком польського військового суду. Похований у Новгород-Сіверському
Роль Івана Богуна у визвольній війні українського народу
Славний лицар України Іван Богун став легендарною особистістю ще за життя. Його ім'я та діяння прикрашають сторінки історії нашої Батьківщини. Він був відважним воїном, блискучим майстром польових боїв і захисту міст, які перетворював на неприступні фортеці, мав талант полководця, натхненником єднання нації, захисту та розбудови української держави на національних, козацьких традиціях, прикладом служіння Україні, вірності рідній землі. Вороги його боялись, а співвітчизники та союзники поважали і шанували.
1653 року у найбільшій битві під Берестечком Іван Богун врятував від повного розгрому українську армію, очоливши її після зради татар, які захопили в полон Богдана Хмельницького. Берестейська баталія на кордоні Волині й Галичини хоча й завершилася поразкою Війська Запорізького, але продемонструвала усій Європі розум та сміливість гетьмана Богуна, героїзм козаків у боротьбі за волю.
Він відмовився від реєстрового чину і маєтків, які обіцяли йому поляки, підтримав визвольну війну 1647–1654 років українського народу проти Польщі з першого дня народного повстання, не став присягати на вірність московському царю та підписувати Переяславську угоду, противився йти на зближення з Річчю Посполитою та Османською імперією.
Ім’я Івана Богуна навіки залишилося в пам’яті нащадків, про що свідчать численні народні перекази та думи. Як говорилося сучасниками великого полковника в одній з них: «А кобзарі грали, в струни дотикали та Богдана з Богуном піснями вихваляли!».
Цiкавi факти
У джерелах, спогадах про козацтво і козацьке військо постійно зустрічаються згадки про Івана Богуна, якому як нікому іншому протягом 15 років вдавалося здобувати чимало перемог і утримувати полковницький пернач Війська Запорізького: Кальницький полк (1649–1653), Вінницький полк, 1653–1657), Паволоцький полк (1657–1660).
Перші достовірні дані про участь Богуна у військових операціях пов'язані з обороною Азова, коли запорізькі та донські козаки у 1641 та 1642 роках захищали місто від турецьких військ султана Ібрагіма. Є документальні свідчення, що Богун у ті часи керував одним із козацьких загонів, який прикривав Сіверський Донець.
Івана Богуна обрали гетьманом 30 червня 1651 року в доволі драматичній ситуації – козацький табір під Берестечком був тоді в оточений польськім військом.
Сучасники Івана Богуна величали його «полководцем зимових битв», а польська шляхта називала козака-лицаря «хитрим зимовим лисом», бо саме він один із перших у Європі стратегів став кувати коней на зиму шипованими підковами, обливати водою захисні вали, перетворюючи їх на неприступні льодяні гори, робити обманні манерви тощо. Історія запам’ятала фразу Богуна, якою він пояснив Богдану Хмельницькому власну стратегію: «Щоб спіймати пташку в пастку, треба завжди кинути їй трохи зернят для приманки».
Деякі дослідники, наприклад, Дмитро Мишко, стверджують, що під сорочкою та жупаном Іван Богун завжди носив тонкий сталевий панцир, тому кулі його не брали.
Польський історик та лікар Антоній-Йосип (Юзеф) Роллє у своїх «Історичних оповіданнях» стверджував: «Із 80-ти діячів часів Хмельниччини Іван Богун найпрекрасніший представник, в якому поєднується розум та військовий хист. А ще він не заплямував себе жорстокістю, відзначався моральними чеснотами і вірністю високим ідеалам».
Богун віддано ставився до братів-козаків і козацтва. Його добре схарактеризував у 1936 році польський дослідник козаччини Євгеніуш Латач: «Попри його сповнене пригод життя і сумний кінець, Івана Богуна слід зарахувати до яскравіших і симпатичніших персонажів, ніж багатьох його сучасників і пізніших козацьких старшин… Воював Іван Богун блискуче та з надзвичайною особистою мужністю. Він втілив у собі вроджену хитрість і підступність у війні; хитрощі та ухилення були особливістю його особистої стратегії. Чи не найкраще це відтворює сам русинський гімн, називаючи вояків свого полку “богунівцями”, а кожен вмілий військовий маневр “богунською витівкою”».
Здійснилися слова Богдана Хмельницький, які він сказав Богуну під час відвідування Вінниці у 1653 році: «Тебе, славний полковнику, не забуде український народ ніколи».
Ушанування пам'яті
- У 2007 році Національний банк України випустив пам'ятну монету на честь Івана Богуна.
- У Києві, Львові, Вінниці, Дубно, Хмельницькому, Бердянську, Сумах, Жовтих Водах, Дубно, Запоріжжі,, Мелітополі, Рівному, Херсоні, Полтаві, Дніпрі, Броварах, та інших містах України є вулиці, названі на честь Івана Богуна.
- Пам'ятники Івану Богуну встановлені у Києві, Вінниці, Жовтих Водах, Боярці.
- 1992 року на базі Київського суворовського військового училища було створено Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.
- На честь Івана Богуна у Новгород-Сіверському, Чернігівська область, на початку вулиці його імені відкрито скромну пам'ятку, а в її кінці, на високому березі Десни, пам'ятне місце символічного поховання.У березні 2022 року у складі сухопутних військ України було створено 1-у окрему бригаду спеціального призначення, названу на його честь.
- Постать Івана Богуна відтворено у народних думах та піснях, низці історичних романів, у повістях та оповіданнях українських письменників, п’яти художніх фільмах.
Подготовила Татьяна Дудина. Копирование запрещено.
