Костянтина Малицька (1872–1947) – українська поетеса, прозаїк, перекладач, бібліограф, редактор, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині.
З біографії
Костянтина Малицька народилася 30 травня 1872 року в селі Кропивник (тепер Калуського району Івано-Франківської області), в сім'ї греко-католицького священника.
Початкову школу закінчила в Станиславові (Івано-Франківськ), вчительську семінарію – у Львові.
Відомо, що вона вчителювала в народних школах невеликих міст Галичини, зокрема в Галичі, на Буковині в Лужанах та у Львові в дівочій школі Українського Педагогічного Товариства.
У 1912 році спільно з Марією Білецькою заснувала фонд «На потреби України» з метою матеріальної допомоги Українським січовим стрільцям.
У 1915 році – була інтернована російською окупаційною владою в поселення Пінчуг на Ангарі (Красноярський край). Через рік вона домоглася відкриття в Красноярську української школи імені І. Котляревського і стала в ній першою вчителькою.
У 1920 році, після п'ятирічного перебування в Сибіру, Костянтина Іванівна повернулася до Львова й знову почала працювати в школі імені Тараса Шевченка.
Вона брала активну участь у громадсько-політичному житті міста, засновувала хори, читальні «Просвіти», була однією із засновниць «Жіночої громади Буковини». Тривалий час працювала у відділі цієї організації як секретар. У 1923-24 роках працювала головою «Союзу українок» у Львові. З 1925 року – почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
З 1937 року Костянтина Малицька – почесний член «Крайового товариства охорони дітей та молоді», редактор журналу для дітей та юнацтва «Дзвінок», співпрацювала в галузі педагогічної та соціальної журналістики з «Молодою Україною», «Світом дитини» та «Зорею», альманахами «Нова чатова», «Учитель», «Жіночою долею», сатиричним журналом «Комар» та іншими виданнями. Свої твори часто підписувала псевдонімами Віра Лебедова і Чайка Дністрова.
У 1938 році, після розпуску польською владою організації «Союз українок», К. Малицька створила жіночу патріотичну організацію «Дружина княгині Ольги», головним напрямком діяльності якої було формування у сільського населення Галичини національних цінностей: любов до батьківщини і рідної мови, традицій, звичаїв та культури.
Улітку 1941 року письменниця ініціювала заснування товариства «Жіноча Служба Україні». З літа 1941 року – очолювала засноване нею товариство «Служба жінок Україні», яке опікувалося питаннями суспільної допомоги, організаціями освітніх заходів та працевлаштуванням жінок. Відомо, що ця організація припинила свою діяльність восени 1942 року внаслідок німецьких каральних акцій.
З 1944 року письменниця працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, де уклала універсальний покажчик дитячої літератури.
Померла Костянтина Малицька у Львові 17 березня 1947 року. Похована на Личаківському цвинтарі.
Творча спадщина
Костянтина Малицька знана в українській літературі як дитяча письменниця, автор багатьох віршів, оповідань і п’єс для дітей, серед яких: оповідання «Малі герої. Картини з життя дітей» (Львів, 1899), «З трагедій діточих душ» (опубліковано в журналі «Промінь» 1905 р.), «Козацькі діти» (1935), «Вифлеємські діти» (1936), збірка біблійних легенд «Харфа Лейла» (опубліковано в Торонто, 1953 р.), низка популярних «Січових пісень» та всесвітньо відомий вірш «Чом, чом, чом, земле моя».
Вона переклала повість «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо (Львів, 1903), окремі твори Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова та прозу Сельми Лагерлеф. У 1914 році композитор Кирило Стеценко створив «Кантату для мішаного хору у супроводі фортепіано» на слова К. Малицької, які були написані нею до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
Вірш «Чом, чом, чом, земле моя», покладений на музику композитором Денисом Січинським, став народною піснею. У надрукованому вигляді ця поезія вперше побачила світ 1904 року в упорядкованому К. Малицькою «Збірнику народних і патріотичних пісень на голоси дитячі в супроводі фортепіано». Але ще до публікації пісня була поширена на Буковині й Галичині як народна.
У наші дні вона часто виконується під час урочистостей і свят як гімн матінці-землі й у вдячних слухачів завжди теплішають очі. Мелодія пісні зворушує, спонукає пильніше придивитися до того, що оточує наше повсякденне життя, до роздумів над поставленими у тексті пісні запитаннями.
Пісня «Чом, чом, чом, земле моя» була адресована дітям, про що свідчить прозора, легка для сприйняття структура пісні, запитання (дітей) – відповіді (дорослих), зрештою, безпосереднє звертання до дітвори: «Тим, тим, тим, дитино, знай...». Музика й слова настільки вдало передають порухи людської душі, сповненої любові до рідного краю, що мимоволі задумуєшся і над своїм місцем у ньому, відчуваєш себе частинкою народу України, її краси і гордої слави. Цю пісню люблять виконувати українські співаки, вона давно вже перелетіла кордони рідної землі. Її залюбки співають і слухають на різних континентах нашої планети – усюди, де живуть українські громади, нащадки переселенців з України.
Ушанування пам'яті
У Калуші на пошану Костянтини Малицької названа вулиця, на ній встановлена меморіальна дошка з барельєфом.
З 2002 року засновано щорічні премії у трьох номінаціях для педагогів міської і районної ради.
У 2016 році вперше після 1932 р. побачила світ книга для дітей Костянтини Малицької «Чистенький і Юрзи-Мурзи» видавництва «Розумна дитина».
Вірш «Чом, чом, чом, земле моя» введено у програму з української літератури початкової та середньої школи.
Подготовила Татьяна Дудина. Копирование запрещено.
