Після інформації про протокольне рішення уряду щодо «нових підходів» до організації навчання під час повітряних тривог соцмережі повняться заявами політиків і блогерів, у яких чомусь особливо акцентується увага на тому, що «Київ досі не зміг налагодити навіть онлайн-уроки».
Цікаво, а хто саме в Києві не зміг?
Учителі, які п’ятий рік війни навчають дітей під звуки повітряних тривог?
Директори шкіл, які щодня змушені вирішувати десятки проблем, про існування яких автори подібних заяв, можливо, навіть не здогадуються?
Чи, може, самі діти, які повинні навчатися незалежно від того, чи є вдома електроенергія, інтернет і можливість спуститися в укриття?
І ще одне запитання: «А на підставі яких даних зроблено такий висновок про столичну освіту»? Бо між твердженнями «під час повітряних тривог навчання переривається» і «Київ не зміг налагодити онлайн-уроки» – величезна різниця.
Перше – проблема, породжена війною. Друге – фактичне звинувачення тих, хто щодня намагається забезпечити навчання в умовах цієї війни.
Звичайно, організацію освіти в Києві можна й потрібно критикувати. Як і діяльність столичної влади. Але для цього існують конкретні факти, конкретні управлінські рішення і конкретні посадовці, які за них відповідають.
А не тисячі вчителів, на плечі яких і без того лягло стільки, скільки ще кілька років тому ніхто не міг навіть уявити.
Бо виходить дивна річ: претензії мають до організації освіти, а знецінюють працю тих, хто щодня цю освіту забезпечує.
Тож, панове, відстаньте від учителів і директорів закладів освіти!
Вони й так роблять усе можливе, щоб освітній процес тривав. Навіть за обставин, у яких його, здавалося б, неможливо організувати.
І для того, щоб він тривав, школам потрібні належні матеріально-технічні умови, а не чергові протоколи про те, як їм працювати.
Бо навчати дітей за допомогою протоколів ще нікому не вдавалося. Як і за допомогою концепцій чи методичних рекомендацій.
Недарма народна приказка каже: «Не вчіть вченого їсти хліба печеного. Хліба дайте!»
Автор: Игорь Ликарчук, доктор педагогических наук, профессор.
